Ухвала

від 19.04.2012 по справі 2а-400/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 р.Справа № 2а-400/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі : головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012р. по справі № 2а-400/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селен ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Селен ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0006762305 від 23.12.201 1р. та № 0006752305 від 23.12.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не порушував податкового законодавства, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» і ТОВ «Техно-Асавир», так як за даними операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Селен ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Селен ЛТД», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 06654470, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкові (а.с. 27-29 т. 1).

12.12.2011 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Селен ЛТД» (ідентифікаційний код - 06654470) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Техно-Асавир» (ідентифікаційний код 36457640) та ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» (ідентифікаційний код - 37093546), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2010 р. по 31.05.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 12.12.2011 р. №5880/2305/06654470 (а.с. 15-26 т.1).

23.12.2011р. на підставі вказаного акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення №0006752305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 33.644,50 грн. (основний платіж - 28.167,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 5.477,50 грн.) та №0006762305 про збільшення розміру грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 28.077,25 грн. (основний платіж - 23.695,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 4.382,25 грн.) (а.с. 7) (а.с. 7-8 т.1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 23.12.2011 р. №0006762305 та №0006752305 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В акті від 12.12.2011р. №5880/2305/06654470 вказано на порушення ТОВ «Селен ЛТД» вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 198.1, п.198.2 п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ та витрат за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» та ТОВ «Техно-Асавир», котрі реально не відбулись.

Дані судження грунтуються виключно на висновках ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» та ТОВ «Техно-Асавир» господарської діяльності, котрі відображені в актах від 17.06.2011 р. №1290/15-05014/37093546, від 30.06.2011 р. №1483/15-05- 14/37093546, від 07.11.2011р. №214/23-03-05/37093546, від 07.04.2011 р. №547/23-03-05/36457640 про проведення перевірок вказаних товариств на предмет дотримання податкового законодавства.

Стосовно порушень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за взаємовідносинами з ТОВ «Техно-Асавир», колегія суддів зазначає наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 01.09.2009 р. між позивачем, ТОВ «Селен ЛТД» (в якості замовника), та ТОВ «Техно-Асавир» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №5 (а.с. 63-64 т.1.), предметом якого є поставка електрофотографічних матеріалів згідно рахунку-фактури (селен ОСЧ22-4. носій С2, тонер 34, нагріваючий елемент Р600, високовольтний блок БВН9-15) .

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 27-28, 49-56 т.1), за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ (а.с. 30 т. 1, а.с. 189 т. 2 ).

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені на виконання спірних правочинів, позивачем подані до суду первинні документи, а саме - податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Техно-Асавир» (а.с. 65, 67,71,73,75,76,78,80,82,84,86 т. 1), а також рахунки-фактури (а.с. 87, 89, 92, 96, 98, 101, 104, 107, 109, 110 т.1 ).

Колегія суддів зазначає, що вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними (а.с. 175- 178, 183-188 т. 2).

Стосовно порушень позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п. 138.1 с'т.138, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс», колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2011 р. між позивачем, ТОВ «Селен ЛТД» (в якості замовника), та ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №1 1/01-27 (а.с. 116-117 т.1.), предметом якого є поставка витратних матеріалів.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 27-28, 31-39 т.1), за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ (а.с. 30, 40 т. 1).

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду первинні документи, а саме - податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» (а.с. 119,121,123,125 т.1), та рахунки-фактури (а.с. 127,131,134,136 т.1).

Колегія суддів зазначає, що вказані документи також не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними (а.с. 1 74,179-182 т. 2).

Щодо посилань відповідача у акті про встановлення порушення платником податків податкового законодавства на акти перевірок інших суб'єктів господарювання у якості доказів порушень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «Селен ЛТД». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 06.02.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012р. по справі № 2а-400/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.