Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-9849/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 р. Справа № 2а-9849/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЗТШНО" на постанову від 21.12.2011р. по справі № 2а-9849/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЗТШНО"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ХЗТСШНО", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, та просив: визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2010 року; скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.05.2011 року №0000221540, №0000092340/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі №2а-9849/11/2070 в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі №2а-9849/11/2070 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова 05.04.2011 року було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "ХЗТСШНО" з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №356/15-409/32438870 від 05.04.2011 року (а.с. 9 - 15)

На підставі акта перевірки ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 року №0000221540 (а.с.17), яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 128946,03 грн. ( з яких 103156,82 грн. - основний платіж, 25789,21 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 зазначеного кодексу.

Оглянувши копію спірного наказу, суд відзначає, що фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач указав виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснень та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту., а юридичною підставою є ст.78 Податкового кодексу України (а.с.129)

Як вбачається з матеріалів справи, запит органу державної податкової служби оформлений листом від 29.11.2010р. №19287/10/15-414 та направлений позивачу поштою з повідомленням про вручення (а.с.130).

На запит ДПІ №19287/10/15-414 від 29.11.2010 року про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо розбіжностей по контрагенту ТОВ "Донтрансторг" (код ЄДРПОУ 36306165) за лютий 2010 року підприємство ТОВ "ХЗТСШНО" не надало пояснень та документів до перевірки, корінець поштового повідомлення повернувся з позначкою "За спливом терміну зберігання" (а.с.132)

Проаналізувавши вищенаведені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку, що ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова правомірно і в межах наданих їм повноважень провело документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 року, а тому адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 року №0000221540 суд зазначає наступне:

За результатами висновків проведеної документальної перевірки встановлено порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за №233/2037 було безпідставно віднесено до суми податкового кредиту лютого 2010 року - 103156,82 грн. (а.с.14)

Під час проведення перевірки було встановлено, що підприємство ТОВ "ХЗТСШНО" до ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова надані декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року за вх.№5983 від 13.03.2010 з відповідними додатками №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", з якої вбачається: що позивачем за лютий 2010 року задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 145,0 грн. та сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет 145,0 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що контрагентом позивача у лютому 2010 року було підприємство ТОВ "Донтрансторг".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ХЗТСШНО» (далі "Замовник") та ТОВ "Донтрансторг" (далі "Підрядник") укладено договір №5 від 29.01.20010 року на виконання робіт, відповідно до якого Підрядник зобов'язується на свій ризик за завданням Замовника виконати будівельно-монтажні роботи житлового будинку по пр. Московському, 124/5, а Замовник зобов'язується їх прийняти та сплатити (а.с.96 - 97)

На виконання вищезазначеного договору складено наступні акти приймання виконаних підрядних робіт та виписані податкові накладні:

- акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року (Типова форма №КБ-2в) до договору №5 від 29.01.10р. на виконання будівельно-монтажних робіт ж. д.. Акт виконаних робіт підписано - зі сторони виконавця (ТОВ «Донстранторг») без зазначення прізвища директора, зі сторони замовника (ТОВ «ХЗТСШНО») - без зазначення прізвища директора. Акт не містить дати його підписання сторонами. Вартість виконаних робіт складає 515783,85 грн. (без ПДВ), ПДВ - 103156,77 грн. (а.с.104 - 109).

- податкова накладна №10021127 від 11.02.2010р. на суму всього 130000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21666,67. В графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" значиться ОСОБА_1. директор ТОВ "Донтрансторг" (а.с.99).

- податкова накладна №10022227 від 22.02.2010р. на суму всього 142000,00 грн., в т.ч. ПДВ 23666,67. В графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" значиться ОСОБА_1. директор ТОВ "Донтрансторг" (а.с.100)

- податкова накладна №10021527 від 15.02.2010р. на суму всього 175000,00 грн., в т.ч. ПДВ 29166,67. В графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" значиться ОСОБА_1. директор ТОВ "Донтрансторг" (а.с.101)

- податкова накладна №10022827 від 28.02.2010р. на суму всього 171940,00 грн., в т.ч. ПДВ 28656,81. В графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" значиться ОСОБА_1. директор ТОВ "Донтрансторг" (а.с.102)

Розрахунки ТОВ "ХЗТСШНО" з ТОВ "Донтрансторг" в перевіреному періоді проводилися з поточного рахунку ТОВ "ХЗТСШНО" безготівковій формі (а.с. 46 - 52).

Згідно інформації наданої відділом податкової міліції службовою запискою від 15.10.10 №1090/26-017 підприємство ТОВ "Донтрансторг", яке перебуває на податковому обліку ДПІ у Київському районі м. Донецька має ознаки фіктивності.

Відповідно до інформації та матеріалів ДПА у Харківській області встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій, на підставі яких підприємствами Харківського регіону визначені суми податкового кредиту, тобто угоди, які укладені між ТОВ "ХЗТСШНО" та ТОВ "Донстройтранс" в силу ч.1 ст.207 ГК України, ст.ст.203.215,228 ЦК України є нікчемною.

Оскільки нікчемна угода не створює правових наслідків, вона підлягає виключенню з податкового обліку як така, що не спричиняє виникнення об'єкту оподаткування та формування податкового кредиту податкових зобов'язань у її сторін.

В ході організації відпрацювання підприємств, проведеного аналізу схем ухилення від сплати податків та інформації АРМу „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі платників податку" встановлено суб'єкти підприємницької діяльності Харківського регіону, які формували податковий кредит від «вигодоформуючих»та «вигодотранспортуючих» підприємств Донецького регіону.

Одним із постачальником підприємствам Харківського регіону було підприємство ТОВ "Донстройтранс", код 36306165 ( ДПІ у Київському районі м. Донецьк).

За обліковими даними на підприємстві працює 1 співробітник, основних фондів не значиться, амортизація не нараховується. Остання податкова звітність: Розрахунок комунального податку за травень 2010 року (вх. № 51286 від М.06.10). Згідно бази даних, декларація з ПДВ по підприємству ТОВ „ Донстройтранс " за червень 2010 року не визнана податковою. Декларація з податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року не подана).

Підприємством ТОВ "Донстройтранс" було сформовано податковий кредит з ПДВ підприємствам Харківського регіону у сумі 8 818 756,48 грн.

За результатами відпрацювання ТОВ "Донстройтранс" встановлено, що вищевказаним підприємством, було сформовано податковий кредит за участі контрагента ТОВ "Укроптторг-9", код ЕГРПО 36615838 (ДПІ у Київському районі м. Донецька, податкова декларація з ПДВ за березень-липень 2010 року має статус "недійсної").

Підприємством ТОВ "Укроптторг-9" до ДПІ надано податкову декларацію з ПДВ та розшифровку податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, у яких не задекларовано податкове зобов'язання підприємству ТОВ "Донстройтранс ". Одночасно з цим, підприємством ТОВ "Донстройтранс " задекларовано податковий кредит.

Громадянин ОСОБА_1. є посадовою особою підприємства ТОВ "ДОНТРАНСТОРГ" та ТОВ "Укроптторг-9", зазначені підприємства зареєстровані за однією адресою.

Підприємством ТОВ "Донстройтранс " було сформовано податковий кредит за участі підприємства ТОВ "Оптпоставка-2007", код 35151648 (ДПІ у Київському районі м. Донецька, 2009 року визнано банкрутом). Згідно податкових декларацій з ПДВ підприємством ТОВ "Оптпоставка-2007" задекларовано податкових зобов'язань лише у сумі 73,2 тис. грн.

Також підприємством ТОВ "Донстройтранс" включено до складу податкового кредиту з ПДВ від постачальника ТОВ "Бугпром", код ЄДРПОУ 36062469 (ДПІ у Київському районі м, Донецька). За обліковими даними працює 1 співробітник, основних фондів не значиться, амортизація не нараховується. Остання звітність надана за 1 кв. 2010р.

Аналізом схем ухилення від сплати податків та інформації АРМу „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі платників податку" встановлено, що відсутні СГД, які здійснювали фактичну реалізацію (товарів, робот, послуг) підприємствам ТОВ "Оптпоставка-2007", ТОВ "Укроптторг-9" та ТОВ "Бугпром".

Згідно пояснення громадянина ОСОБА_1. печаток, штампів, статутних документів, бухгалтерської та податкової звітності підприємств ТОВ "Донтрансторг" та ТОВ "Укроптторг-9" у нього ніколи не було. Господарською діяльністю він не займався, договори не укладав, роботи та послуги не надавав, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та іншу документацію не підписував. Довіреність на ведення господарської діяльності не оформлював.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України " Про податок на додану вартість", суд доходить висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента суб'єкта права - платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість ".

Суд відзначає, що в силу приписів п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відтак за своєю правовою суттю належить до кола документів, які визначені законодавцем як первинні.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку і товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп.7.2.6 п.7.2 ст7 Закону України "Про податок на додану вартість").

В порушення пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ «ХЗТСШНО» безпідставно прийнято до податкового кредиту податкові накладні, складені ТОВ «Донтрансторг», а саме: податкові накладні не підписувались ОСОБА_1 - посадовою особою підприємства .

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, оцінюючи витребувані судом з ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, первинні документи стосовно фінансово-господарських правовідносин з ТОВ "Донтрансторг" документи, а саме: акт приймання виконаних підрядних робіт, суд керується ст. 86 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3), і доходить до висновку, що зазначений вище акт приймання виконаних підрядних робіт носить загальний характер, що не дозволяє визначити зміст та обсяг господарської операції, на підтвердження якої цей акт було складено.

Разом з тим, згідно з п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оглянутий судом акт приймання виконаних підрядних робіт не відповідає вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки вищевказаний акт не містить дати його підписання сторонами а відтак, цей акт не може підтверджувати дійсність факту отримання позивачем послуг. Окрім того, з пояснень ОСОБА_1, підпис якого значиться на даному акті, вбачається, що він зазначений документів не підписував.

З огляду на викладене, складений на підтвердження господарської операції з надання послуг податкові накладні, виписані ТОВ «Донтрансторг», з урахуванням встановлених судом в ході розгляду справ обставин спірних правовідносин, також не можуть бути визнані достатньою підставою для збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Отже враховуючи вищенаведене, укладені угоди між ТОВ «ХЗТСШНО»та ТОВ "Донтрансторг" в силу ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Оскільки нікчемна угода не створює правових наслідків, вона підлягає виключенню з податкового обліку як така, що не спричиняє виникнення об'єкту оподаткування та формування податкового кредиту, податкових зобов'язань у її сторін.

Виходячи зі змісту п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Факт реальності здійснення поставок товарів позивачу не може бути підтверджений без з'ясування з цією метою, зокрема, обставин щодо реальної можливості виконання обумовлених договором робіт, наявності для цього відповідних ресурсів, умов транспортування товарів тощо. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

В ході судового розгляду справи підтверджено висновки акту перевірки про встановлення фактичних обставин, які спростовують реальність проведених господарських операцій, відповідно, і виникнення об'єкту оподаткування, по яких позивачем визначені суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ «Донтрансторг».

За таких обставин суд погоджується з висновками відповідача про те, що право на податковий кредит позивача не виникло, оскільки не було дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, договори на виконання робіт укладених між ТОВ «ХЗТСШНО»та ТОВ "Донтрансторг" не спричиняють реального настання правових наслідків, та є нікчемними.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин - дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мата необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідачами порушено саме ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена - законом (недійсний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю,

Відповідно до ст. 228 Цивільного Кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Пунктом 6 Постанови Верховного Суду України N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" визначено, що до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом.

Враховуючи, що відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то відповідно здійснюється коригування показників податкової декларації, пов'язаної з обчисленням сум податкових зобов'язань за операціями, що проведені на підставі таких нікчемних правочинів.

Щодо правочинів укладених між ТОВ «ХЗТСШНО»та ТОВ «Донтрансторг" слід зазначити, що укладаючи його підприємство ТОВ «ХЗТСШНО» мало на меті отримання неконтрольованих державою доходів, яке призводить до ухилення від оподаткування та протиправного зменшення податкових зобов'язань та з метою незаконного формування валових витрат ТОВ «Донтрансторг».

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Більш детально поняття зміст господарської операції надає "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Так, відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Суд зазначає, що первинні документи позивача - акт приймання виконаних підрядних робі, податкові накладні не містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

Також, у відповідності до вимог ст. 71 КАС України, позивачем не надані повні звіти щодо фактично здійснених підрядних робіт (що саме, яким чином, де та як здійснено та інше.), не надані податкові накладні підписані належною посадовою особою контрагента.

Суд вважає, що з матеріалів справи не вбачається економічна доцільність витрат позивача щодо виконання підрядних робіт, які спрямовані на максимізацію доходів підприємства, тобто отриманню прибутку в цілому.

Як встановлено приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Натомість доказів правомірності, законності та обґрунтованості позивачем своєї позиції суду не надано.

Згідно ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки позивача щодо порушення відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень вимог чинного законодавства - не відповідають дійним обставинам справи та не можуть бути підставою для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

1. Стосовно вимог позивача про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Як зазначено в Акті перевірки податковою інспекцією була проведена невиїзна документальна перевірка на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Проте, в силу п.27 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.10 № 2756-VI стаття 11 виключена із Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Отже перевірка була проведена на підставі норм законодавства, які на час перевірки вже не існували.

Крім цього, з 01.01.11 року набрав чинності Податковий кодекс України. В силу вимог ст. ст. 77, 78, 79 ПКУ документальна невиїзна перевірка може бути плановою (проводиться відповідно до плану-графіку перевірок за умови, коли платнику податків не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (ст.75, ст.77 ПКУ) або позаплановою (проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (ст.79 ПКУ).

Відповідачем не надано жодного доказу надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення (а також вручення) наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином невиїзна документальна перевірка позивача була проведена всупереч вищенаведеним положенням Податкового кодексу України, оскільки процедура проведення невиїзних перевірок дотримана податковим органом не була.

Отже перевірка була проведена відповідачем з перевищенням службових повноважень, в порушення ч.2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно і вимоги позивача в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

2. Стосовно скасування податкових повідомлень - рішень від 17.05.2011 року №0000221540, №0000092340/0.

Перш за все слід зазначити, що підставою їх прийняття був акт №356/15-409/32438870 від 05.04.2011 року. Дії відповідача, за наслідками яких він був складений, як було викладено вище, є неправомірними.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, ТОВ "ХЗТСШНО" включило до складу податкового кредиту лютого місяця 2010 року суми ПДВ, які не підтверджуються податковими накладними. Проте в акті перевірки не зроблено жодного посилання на № та дати податкових накладних, які начебто складені з порушенням законодавчих вимог. Не зазначено також в чому полягає хибність податкових накладних, отриманих позивачем.

Перевіркою, також, встановлено, що порушення сталось внаслідок того, що одним із постачальників товариства з обмеженою відповідальністю «ХЗТСШНО» є ТОВ «Донтрансторг» (код ЄДРПОУ 36061529), яке перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецьк. Згідно інформації, наданої відділом податкової міліції службовою запискою від 15.10.10 № 1090/26-017, ТОВ «Донтрансторг» має ознаки фіктивності.

Отже, у ДПІ виникли сумніви про реальність поставки товару та придбання його ТОВ «ХЗТСШНО».

Таким чином, фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова зроблено висновок, що правочини укладені між ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ХЗТСШНО» суперечать моральним засадам суспільства, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, що порушує публічний порядок є нікчемним. Правочини, вчинені у перевіряємому періоді між ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «ХЗТСШНО» є нікчемними.

Факт підписання таких документів особою, яка є не засновником або директором ТОВ «Донтрансторг», іншою неуповноваженою підприємством особою в судовому порядку не встановлений, що свідчить про їх дійсність та юридичну значимість. Не встановлений в ході перевірки також і факт виписки податкової накладної особою, що не має статусу платника ПДВ.

Отже спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», податковим органом в ході проведення спірної невиїзної документальної перевірки не досліджувались.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі №2а-9849/11/2070 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню, керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, п.3 ст.202, ст.ст.205, 207, 209, 254КАС України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЗТШНО" задовольнити.

Постанову від 21.12.2011р. по справі № 2а-9849/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "ХЗТСШНО" задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ХЗТСШНО" з питань достовірності відображення податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.05.2011 року №0000221540, №0000092340/0.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Русанова В.Б.