Ухвала

від 03.04.2012 по справі 2а-11228/10/7/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11228/10/7/0170

03.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.01.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим Державної податкової служби України - ОСОБА_3, довіреність № 1973/8/10 від 16.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 10.03.11 у справі № 2а-11228/10/7/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" (вул. Червонофлотська, 1,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим Державної податкової служби України (вул.Леніна, 22-а, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.11 позов Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Державної податкової служби України від 18.08.2010 року № 0000202304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010р. у розмірі 6651373грн.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.11року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник позивача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

В порядку ст. 55 КАС України у зв'язку з проведеної реорганізацією відповідача здійснено заміну Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим на її правонаступника Державну податкову інспекцію в м.Алушті АР Крим Державної податкової служби України.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ в м. Алушта АР Крим проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів (травень 2008 -грудень 2009), за результатами якої складний акт №1182/23/02650854 від 09.08.10р. (т.1 а.с.8-25).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення на 1506051,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за квітень 2010 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду по рядку 26 декларації на суму 6651373,00 грн.

Таких висновків відповідач дійшов внаслідок встановлення у періоді, що перевірявся, отримання платником на рахунок в банку від юридичних та фізичних осіб грошових коштів в якості оплати за нежитлові приміщення об'єкту будівництва (нежитлові будівлі корпусів №№9, 10 ЗАТ «Санаторій «Слава», розташовані за адресою: м.Алушта, вул.Червонофлотьска, 1), відповідно до укладених договорів про участь у будівництві нежитлового приміщення.

Відповідач дійшов висновку про те, що зазначені договори передбачають передачу прав власності на нежитлові приміщення, що будуються, а такі операції відповідно до п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»підпадають під визначення поставки товарів, та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до пп.3.11 п.3.1 ст.3 вказаного Закону. При цьому відповідачем базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначено у загальновстановленому порядку -відповідно до норм п.1.4 закону, тобто виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

На думку податкового органу позивач повинен був утримувати та вносити до бюджету податок на додану вартість (шляхом декларування податкових зобов'язань), що отриманий ним у звітному (податковому) періоді у складі коштів, що надійшли за зазначеними договорами. На підставі вказаного, грошові кошти, що надходили у межах договорів про участь у будівництві нежитлових приміщень, були включені до бази оподаткування податком на додану вартість у відповідності з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 року № 0000202304/0 про зменшення позивачу суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 6651373,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про заниження позивачем суми податкових зобов'язань і завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року нормативно та документально не обґрунтовані, тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надана ним правильна правова оцінка.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України". Підставами виникнення господарських зобов'язань, відповідно до статті 174 Господарського кодексу України є також інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать ( стаття 67 Господарського кодексу України).

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що договори про участь у будівництві нежитлового приміщення, укладені позивачем із юридичними і фізичними особами містять такі умови. Предмет договору полягає у наступному: "підпункт 2.1 - на підставі цього договору Сторона-1 (позивач) своїми силами і засобами, із залученням грошових коштів Сторони-2 здійснює будівництво нежитлових будівель загальною площею 13491,42 кв. м. Після введення в експлуатацію об'єкту Сторона-1 передає Стороні-2 профінансоване не житлове приміщення (номер, загальна площа, поверх розміщення кожного приміщення визначені у кожному договорі окремо), збудоване Стороною-1 згідно із проектом "Реконструкція санаторію "Слава", спальні корпуси №№ 9, 10 в місті Алушта", з урахуванням комплексу робіт, передбачених технічними характеристиками нежитлових приміщень, а Сторона-2 забезпечує фінансування будівництва Об'єкту фінансування та приймає його у свою власність відповідно до умов цього Договору. Сторона-1 за договором (позивач) зобов'язується збудувати об'єкт будівництва і передати у власність об'єкт фінансування (підпункт 4.1.1 договору), інформувати Сторону-2 про хід будівництва об'єкту (підпункт 4.1.5 договору), передати об'єкт фінансування у власність Стороні-2 у строк 30 (тридцять) календарних днів після введення об'єкту будівництва в експлуатацію відповідно до умов передачі об'єкту фінансування у власність Стороні-2, визначених цим Договором (підпункт 4.1.7 договору), здійснити за дорученням Сторони-2 за рахунок Сторони-2 оформлення права власності на переданий Стороні-2 об'єкт фінансування (підпункт 4.1.10 договору).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що Цивільним законодавством не передбачений такий вид договору як договір про участь у будівництві нежитлового приміщення, або про дольову участь у будівництві нежитлової будівлі, але можливість укладення такого типу договорів передбачена Законом України "Про інвестиційну діяльність". Такий договір також передбачений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, як підстава для реєстрації права власності із видачею свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна.

Регулювання правових відносин стосовно права власності на результат інвестицій здійснюється згідно загальних правил цивільного законодавства України. Так, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо), згідно статті 331 Цивільного кодексу України, виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач, згідно умов наданих договорів про участь у будівництві нежитлового приміщення, або про дольову участь у будівництві нежитлової будівлі ні на одному з етапів реалізації договору не реєструє своє право власності на приміщення апартаментів, тобто не стає власником об'єкта нерухомого майна, що профінансоване інвестором та передається Стороні-2.

Слід зазначити, що за результатами укладених договорів позивач передає не право власності на об'єкт, а результати виконаного доручення у вигляді матеріалізованого об'єкта та сукупності майнових прав, які дозволяють інвестору вимагати оформлення свого права власності на об'єкт, як і передбачено договором у підпунктах: 4.1.1, 4.1.7, 4.1.10, 4.2.2, 4.2.7. Інвестор є власником об'єкта інвестування у розмірі вкладених ним у об'єкт коштів, у тому числі і до моменту оформлення правовстановлюючих документів на готовий об'єкт.

Отже, при визначенні порядку оподаткування операцій за такими договорами слід виходити з суті врегульованих ними відносин.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно укладених договорів Закрите акціонерне товариство "Санаторій "Слава" прийняв на себе за дорученням та за рахунок інвесторів -Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" та фізичних осіб зобов'язання з виконання визначених договорами юридичних та фактичних дій, функцій генерального замовника будівництва та уклав договір на будівництво об'єктів нерухомого майна -корпусів №№ 9, 10 із підрядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю "Ербек", що відповідає умовам договору доручення, передбаченого главою 68 Цивільного кодексу України.

Судова колегія відмічає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія у межах якої є чинним виключне право повіреного, що повністю узгоджується з вимогами статті 1000 Цивільного кодексу України.

При цьому повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення (стаття 1006 Цивільного кодексу України), а довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення; негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення (стаття 1007 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перехід грошових коштів від інвесторів до Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" та майна від Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава"до фізичних та юридичних осіб здійснюється за договорами, що відповідають вимогам, передбаченим договором доручення, та за своїми функціями згідно цих договорів позивач фактично виконує функції повіреного, відповідно право власності на майно до Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" (Сторони -1 за договорами) не переходить.

Судова колегія звертає увагу на те, що договори про участь у будівництві нежитлового приміщення не передбачають передачу Закритому акціонерному товариству "Санаторій "Слава" права власності на товар, оскільки умовами договорів передбачено, що Сторона-2 реєструє право власності на об'єкт після введення його у експлуатацію за собою, відповідно немає переходу права власності від Санаторію тому що він його не отримує у встановленому для нерухомості порядку. Тому, по своїй правовій суті договори, що укладені позивачем є змішаними договорами, що дозволяється цивільним та господарським законодавством України з елементами договору доручення.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням, що повністю відповідає приписам пункту 4.7. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже доводи апеляційної скарги щодо заниження позивачем суми податкових зобов'язань і завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року у розмірі 6651373,00 грн., не є нормативно і документально обґрунтованими, тому вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2010 року № 0000202304/0 обґрунтовано задоволенні судом першої інстанції в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване судове рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.11 у справі № 2а-11228/10/7/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова