Ухвала

від 18.04.2012 по справі 56/68

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 квітня 2012 р. № 56/68 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Шевчук С.Р., Владимиренко С.В., Козир Т.П., Малетича М.М., Плюшка І.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діместіон"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2011 у справі№ 56/68 за позовомВиконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Ярус", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діместіон", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К." треті особи: 1. Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 2. Київська міська рада провизнання договорів від 19.01.2010 та від 23.02.2010 недійсними, визнання акту від 29.12.2009 недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2011 у справі № 56/68 (суддя Джарти В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 (судді: Лобань О.І., Ткаченко Б.О., Федорчук Р.В.), позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Ярус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К", який посвідчений приватним нотаріусом 19.01.2010 та зареєстрований за № 59. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діместіон", який посвідчений приватним нотаріусом 23.02.2010 та зареєстрований за № 744. Визнано недійсним з моменту видачі державний акт серія ЯЖ № 039265, виданий 29.12.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Ярус" на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,4000 га, кадастровий номер 8000000000:66:099:0075.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2010 у справі № 56/68 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2011 залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діместіон" подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2010 у справі № 56/68.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діместіон" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 18.10.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011, рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2011 у справі № 56/68 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2011 у справі № 2-18/3766-2009, від 02.03.2010 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23), від 18.01.2007 у справі № 18/54, від 24.06.2010 у справі № 14/145-Д мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з посиланням на положення статей 216, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зі змісту постанов суду касаційної інстанції від 18.10.2010 у справі № 56/68, про перегляд якої просить заявник, та від 18.01.2007 у справі № 18/54, від 02.03.2010 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23), від 24.06.2010 у справі № 14/145-Д, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У постанові від 18.10.2010 у справі № 56/68, на яку подана заява про перегляд, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції, врахувавши положення статей 203, 215, 328, 658 ЦК України, статей 126, 152, 155 Земельного кодексу України, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову про визнання недійсними договорів та акту, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Ярус" набуло право власності на земельну ділянку на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано, отже позовні вимоги про визнання недійсним договору від 19.01.2010 є обґрунтованими. Крім того, оскільки судом встановлена недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010 з моменту його вчинення та відсутність у відповідача прав власника та відповідно прав продавця спірної земельної ділянки, то Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К." не може набути право власності на спірну земельну ділянку за договором від 19.01.2010. До того ж, оскільки договір від 23.02.2010 зі сторони продавця був укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К.", яке не набуло прав власника для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки правомірно, то такий договір також підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з моменту його вчинення. При цьому суд, задовольняючи вимоги щодо визнання недійсним державного акта серія ЯЖ № 039265, виданого 29.12.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Ярус", виходив з того, що судове рішення, яке було підставою для його видачі, скасовано.

Приймаючи постанову від 24.06.2010 у справі № 14/145-Д, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції, врахувавши положення статей 216, 387, 388 ЦК України, погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.02.2008 і зобов'язання ПП "Реалспецсервіс" повернути спірне нерухоме майно у власність держави, оскільки відсутні підстави, з якими закон пов'язує можливість витребування майна від добросовісного набувача. Крім того, з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння мав право звертатися саме власник цього майна, тобто Верховна Рада України, повноваження якої щодо розпорядження об'єктами державної власності встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи.

Приймаючи постанову від 18.01.2007 у справі № 18/54, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції, врахувавши положення статей 203, 215, 216, 388 ЦК України, погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки права позивача, який вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є; разом з тим, при укладенні спірного договору ні нотаріус, ні бюро технічної інвентаризації, ні сторони по договору не знали про те, що на спірне нерухоме майно накладений арешт або існувала інша заборона на його відчуження.

Приймаючи постанову від 02.03.2010 у справі № 9/198/30/11-9/199/29/10(8/258/22-8/294/23), на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції, врахувавши положення статей 48, 145, 225 ЦК УРСР, відмовив в задоволенні первісного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки такий позов не відповідає способам захисту цивільних прав власника. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є.

Таким чином, судове рішення, про перегляд якого подано заяву, і судові рішення Вищого господарського суду України, на які здійснюється посилання, свідчать про відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу постанов суду касаційної інстанції, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків. Отже, заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм матеріального права, з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2011 у справі № 2-18/3766-2009, яка додана до заяви, касаційну скаргу задоволено, постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII 2 ГПК України, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 -111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Діместіон" у допуску справи № 56/68 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя С.Шевчук Судді С.Владимиренко Т.Козир М.Малетич І.Плюшко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)