Ухвала

від 17.10.2012 по справі 56/68

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2012 р. № 56/68 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Шевчук С.Р., суддів:Владимиренко С.В., Малетича М.М., Мирошниченка С.В., Плюшка І.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діместіон", про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 18.10.2011 у справі№ 56/68 за позовом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Ярус"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діместіон"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К." треті особи: 1.Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2.Київська міська рада про визнання договорів від 19.01.2010 року та від 23.02.2010 року недійсними, визнання акта від 29.12.2009 року недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2011 у справі № 56/68, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011, позов задоволено; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Ярус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К", який посвідчений приватним нотаріусом 19.01.2010 та зареєстрований за № 59; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2010, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діместіон", який посвідчений приватним нотаріусом 23.02.2010 та зареєстрований за № 744; визнано недійсним з моменту видачі державний акт серія ЯЖ № 039265, виданий 29.12.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Ярус" на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,4000 га, кадастровий номер 8000000000:66:099:0075.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011 у справі № 56/68 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2011 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діместіон" подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2010 у справі № 56/68, в якій просить зазначену постанову, а також судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2012 у справі №48/380, від 17.04.2012 у справі №5020-12/093-1747/2011 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 215, 216, 386, 387, 388, 658 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 18.10.2011 у справі №56/68, про перегляд постанови в якій подано заяву, предметом позову є, зокрема, вимоги про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010, укладеного ТОВ "Проектна компанія "Ярус" та ТОВ "Б.Р.К.", а також договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2010, на підставі якого ТОВ "Б.Р.К." в подальшому відчужило цю ж земельну ділянку на користь ТОВ "Діместіон". Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Проектна компанія "Ярус", укладаючи договір купівлі-продажу від 19.01.2010, не було власником земельної ділянки, так як право власності набуто на підставі договору, укладеного за судовим рішенням, яке в подальшому скасовано, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу від 19.01.2010 підлягає визнанню недійсним; на таких же підставах визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.02.2010, оскільки ТОВ "Б.Р.К." не мало прав власника земельної ділянки. При цьому, не зважаючи на те, що позивач не є стороною оспорюваних правочинів, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання їх недійсними.

Однак у постанові від 13.03.2012 у справі №48/380 (предметом спору в якій є, зокрема, вимога про визнання недійсними договорів), залишаючи без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку про відмову в позові щодо визнання недійсними договорів, мотивуючи тим, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, а тому його позов як власника майна не підлягає задоволенню шляхом визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після укладення недійсного правочину; у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, у постанові від 17.04.2012 у справі №5020-12/093-1747/2011 судами попередніх інстанцій встановлено, що набувач набув спірне майно за недійсним правочином та надалі відчужив таке майно іншій особі. За таких обставин Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про захист прав позивачів обраним прокуратурою способом захисту шляхом визнання права власності на майно, оскільки між сторонами відсутні зобов'язальні правовідносини щодо відчуження спірного майна. Суд касаційної інстанції зазначив про те, що у такому разі (якщо після укладення недійсного правочину буде укладено ще декілька) слід визнати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача, що прокуратурою та позивачами в даній справі заявлено не було.

Таким чином, зі змісту доданих до заяви постанов Вищого господарського суду України вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Допустити справу № 56/68 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Шевчук Судді: С.Владимиренко М.Малетич С.Мирошниченко І.Плюшко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)