Постанова

від 08.05.2012 по справі 31/5005/12899/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 31/5005/12899/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Сюрприз" на постановувід 06.03.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№31/5005/12899/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора заводського району м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі: Дніпродзержинської міської ради доТОВ "Сюрприз" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Савицької О.В., посвідчення від 20.07.2005 №231;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 (суддя А. Єременко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 судді Р. Бахмат, Л. Лотоцька, О. Євстигнеєв) задоволено позов про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, змінено пункт 3.1 договору оренди земельної ділянки від 11.03.2005 р., укладеного між Дніпродзержинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сюрприз", викладено його в наступній редакції: "п.3.1 Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні чотирикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України."

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" - відповідач у справі, звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 та припинити провадження у справі. Вважає, що судами в оскаржуваних судових актах вирішено питання, щодо прав та обов'язків осіб, що не були залучені до участі у справі. Зазначає, що прокурором не було дотримано процедури досудового врегулювання спору. До того ж, судами неправильно застосовано приписи ст. 651 ЦК України, ст. 30 ЗУ "Про оренду землі", не враховано положень ст. 284 ПК України. Додатково, скаржник звертає увагу на те, що між сторонами взагалі відсутній предмет спору, тому провадження у справі має бути припинене в порядку ст. 80 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 11.03.2005 р.

Згідно з пунктом п.1.1 договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0284 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. Пеліна, 11, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 23.12.2004 р. № 467-17/ІУ. (п.1.2)

Цільове призначення земельної ділянки: землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг. (п.1.11.3).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання цього договору становила 149 719,18 грн. (1.4)

Відповідно до п.1.5 земельна ділянка передається в орендну з метою несільськогосподарського використання для фактичного розміщення об'єкту торгівлі (магазин).

Договір укладено на термін до 23.12.2014 р. (п.2.1)

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 1826,64 грн./рік, що становить 152,22 грн./міс. і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

Згідно з п.3.2 договору орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядатися у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; інших випадках, передбачених законодавчими актами України (п. 3.3).

За умовами договору орендодавець має право вимагати збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 3.3 цього договору. (п.6.2.3).

Відповідно до п.8.1 та 8.6 зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони та інші спори вирішуються у судовому порядку.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 р. в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 р.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до Закону України "Про плату за землю" (статті 15 та 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судами встановлено, що сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядатися у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; інших випадках, передбачених законодавчими актами України. (п. 3.3) За умовами договору орендодавець має право вимагати збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 3.3 цього договору. (п.6.2.3).

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Судами встановлено, що Дніпродзержинською міською радою було прийнято рішення № 116-08/УІ від 27.05.2011 р. "Про плату за землю", відповідно до якого було вирішено встановити єдині коефіцієнти, що застосовуються до розрахунку річної орендної плати у співвідношенні до земельного податку, а саме: мінімальний 3, максимальний 5, що відповідає вимогам ст.. 288 Податкового кодексу України. Згідно з додатком до рішення міської ради від 27.05.2011 р. № 116-08/УІ "Про плату за землю", коефіцієнт, що застосовується для розрахунку річної орендної плати за землю визначається відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, в даному випадку для земель житлової та громадської забудови застосовується коефіцієнт 4.

Між тим, скаржник згадане рішення в установленому порядку не оскаржував, воно не змінене і не визнане недійсним, а тому, в силу приписів ст. 144 Конституції України, ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування" є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Таким чином, оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанови Верховного суду України від 27.12.2010 у справі №27/15-10, від 23.05.2011 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд).

З огляду на викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те необхідність задоволення позовних вимог. В той час як доводи скаржника про неправильне застосування судами приписів ст. 651 ЦК України, ст. 30 ЗУ "Про оренду землі" є безпідставними, у зв'язку з чим колегією суддів до уваги не приймаються.

Доводи скаржника про те, що судами вирішено питання про права та обов'язки сторін, які не були залучені до участі у справі колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на те, що спірні правовідносини стосуються виключно орендодавця - Дніпродзержинської міської ради та орендаря - ТОВ "Сюрприз", які брали участь у справі в якості позивача та відповідача відповідно.

Щодо недотримання прокурором досудового врегулювання спору колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп у справі №1-2/2002 у справі за конституційним зверненням ТзОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України було визначено, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.

Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. При цьому право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Заперечення відповідача щодо відсутності у договорі оренди земельної ділянки умов щодо надання пільги у розмірі 20% від суми, що зараховується до місцевого бюджету, колегія суддів, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Рішенням №116-08/УІ від 27.05.2011р. "По плату за землю" Дніпродзержинська міська рада встановила з 01.07.2011р. до 31.12.2012р. пільгу з земельного податку у розмірі 20 відсотків від суми, що зараховується до місцевого бюджету для платників плати за землю, які використовують землі комерційного використання та розмір річної орендної плати у місті має бути визначений у співвідношенні до земельного податку з урахуванням пільги.

Відповідно до ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 286 Податкового кодексу України встановлений порядок обчислення плати за землю, зокрема, встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Довідка про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що була виконана на час укладання спірного договору втратила чинність у зв'язку з зазначеним рішенням міської ради.

Отже, в договорі не може бути визначений розмір орендної плати у співвідношенні до земельного податку з урахуванням пільги з земельного податку в розмірі 20%.

В силу приписів ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. Між тим, з матеріалів справи та оскаржуваних судових актів вбачається, що спір між сторонами виник з приводу необхідності внесення змін до спірного договору оренди зв'язку з наявністю відповідних підстав, передбачених законодавством. Тому, колегія суддів констатує, що підстави для припинення провадження у встановленому законом порядку відсутні, отже, суди обґрунтовано не застосували норми ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Судові рішення прийняті відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 у справі №31/5005/12899/2011 -без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун