Постанова

від 10.05.2012 по справі 23/211

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 23/211 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. у справі господарського суду№23/211 Донецької області за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця" допублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 26 920,00грн. пр. ОСОБА_1 -дов. №663 від 12.01.12р. пр. ОСОБА_2 -дов. №398 від 01.01.12р. пр. ОСОБА_3 -дов. №09/37 від 23.12.11р. Розпорядженням №03.08-05/255 від 08.05.2012 змінено склад колегії суддів у справі №23/211, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Осетинський А.Й., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення з відповідача на користь позивача 26 920,00грн. штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача у залізничній накладній №№52409430.

Позовні вимоги були вмотивовані залізничною накладною №№52409430, актами загальної форми №1752 від 12.06.2011р. та №1769 від 13.06.2011р., якими, на думку позивача, підтверджувалось неправильне зазначення адреси вантажоодержувача, та ст.ст.24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2012р. (суддя Забарющий М.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. (судді Татенко В.М., Бойко І.А., Марченко О.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду Донецької області мотивоване тим, що відповідач скористався наданим йому ст.43 Статуту залізниць України правом та змінив одержувача вантажу, що унеможливлює застосування до нього приписів ст.122 Статуту.

Донецький апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування ст.122 Статуту залізниць України, однак на підставі того, що відповідачем у накладній було неправильно зазначено код вантажоодержувача, про що акт загальної форми станцією призначення не складався, а з урахуванням приписів ст.129 Статуту та враховуючи те, що під час розгляду справи позивач правом на зміну підстав позову не скористався, залишив рішення суду без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення і постанову по справі, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 10.06.2011р. публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", зі станції Маріуполь-Сортировочний Донецької залізниці (вантажовідправник) на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест СМЦ" адреса: 01601, Київська область, м. Київ, вул. Мечнікова, 2, код вантажоодержувача -5652, станція призначення -Новомосковськ-Дніпропетровськ Придніпровської залізниці, у вагоні №63691026 за залізничною накладною №52409430, було відвантажено труби безшовні.

При прибутті вантажу на станцію призначення працівниками станції було встановлено, що за кодом 5652 значиться не товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест СМЦ", а інша особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Південтрансбудкомплект", адреса якого: м. Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, 34, кв. 38.

Працівниками станції були складені акти загальної форми №1752 від 12.06.2011р. та №1769 від 13.06.2011р. про неправильно зазначену у накладній адресу вантажоодержувача . Про що було повідомлено станцію відправлення.

Відповідач, листом №13в/224Т від 14.06.2011р., просив вважати правильним одержувачем вантажу товариство з обмеженою відповідальністю "Південтрансбудкомплект" замість помилково зазначеного товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест СМЦ". На підставі цього листа станція відправлення надіслала відповідну телеграму №97 від 14.06.2011р. на станцію призначення.

З огляду на вищезазначені обставини позивачем, з посиланням на вимоги ст.ст.118, 122 Статуту, а саме за неправильно зазначену у залізничній накладній адресу вантажоодержувача на відповідача нарахований штраф у сумі 26 920грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з наступного.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст.909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до вимог ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено в ст.6 Статуту залізниць України, накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 "Правила оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту, зокрема, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Крім того, виходячи з п.5.5 "Правил оформлення перевізних документів", якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Стаття 43 Статуту залізниць України встановлює, що вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Заява про зміну вантажоодержувача подається начальнику станції відправлення з доданням вантажної квитанції. У разі неможливості подання вантажної квитанції відправник подає копію письмового або телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну. Залізниця виконує розпорядження відправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу.

Приписи п.36 розділу 8 "Правил видачі вантажів" зазначають, що зміна одержувача вантажу на станції призначення здійснюється згідно із статтею 43 Статуту після одержання телеграфного повідомлення станції відправлення, якщо вантаж не видано одержувачу, зазначеному в накладній.

Зміна одержувача здійснюється станцією призначення шляхом внесення в накладну найменування нового одержувача. Зміна проводиться так, щоб можна було визначити відомості про першого вантажоодержувача. Зміна засвідчується станцією, яка здійснює цю зміну, із зазначенням документа, згідно з яким проведено зміну. Документ, на підставі якого змінено одержувача, зберігається на станції, яка здійснила зміну одержувача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем під час заповнення накладної №52409430 було помилково визначено назву вантажоодержувача , хоча й вказано його правильну адресу .

Цю обставину було виявлено працівниками станції призначення після співставлення зазначеного у накладній коду одержувача з фактичним одержувачем вантажу, яким є товариство з обмеженою відповідальністю "Південтрансбудкомплект".

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що працівниками станції призначення були складені акти загальної форми №1752 від 12.06.2011р. та №1769 від 13.06.2011р. про неправильне зазначення у накладній саме адреси вантажоодержувача, а не його коду .

Суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку про неможливість стягнення 26 920,00грн. штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача у залізничній накладній №№52409430 на підставі ст.122 Статуту залізниць України, оскільки відповідачем у накладній адреса зазначена правильно.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. у справі №23/211 залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська