Ухвала

від 04.04.2012 по справі 2а-1670/9364/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/9364/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Галан О.О.

за участі представника відповідача - Рачук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спільного підприємства "Дитячо - юнацький оздоровчий центр "Мандрівник" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-1670/9364/11

за позовом Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавської області

до Спільного підприємства "Дитячо - юнацький оздоровчий центр "Мандрівник"

про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області звернулося до суду з позовом про стягнення зі спільного підприємства "Дитячо-юнацький оздоровчий центр "Мандрівник" штрафу в розмірі 1700 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 28.07.2009 року ним прийнято рішення про накладення на відповідача штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме, за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, в розмірі 1700 грн. З огляду на те, що сума штрафу у добровільному порядку відповідачем не сплачена, вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2011 року позов задовольнив.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги скарги відповідач послався на неповне дослідження судом обставин справи, зокрема неврахування того, що розміщена інформація не є рекламою у розумінні Закону України "Про рекламу", в зв"язку з чим, позивач незаконно застосував фінансову санкцію у розмірі 1700 грн.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що 13.08.2008 року до Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів надійшло подання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо порушення Дитячим юнацьким оздоровчим центром "Мандрівник" ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами на будівлі без дозвільних документів. До подання додано відповідний фотозвіт (а.с. 4) У зв"язку з наведеним, управління направило директору СП ДЮОЦ «Мандрівник» листи від 11.02.2009 року за вих. № 178, від 10.03.2009 року за вих. № 253, від 05.05.2009 року за вих. № 511, з вимогою надати відомості щодо вартості протиправно розповсюдженої реклами (а.с. 5, 6, 8). Листи від 11.02.2009 року та 10.03.2009 року були отримані адресатом, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

02.07.2009 року управлінням було складено протокол № 33 про порушення законодавства про рекламу СП ДЮОЦ "Мандрівник", а саме, неподання відомостей про вартість розповсюдженої реклами (а.с. 19), та прийнято рішення № 33 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 13).

28.07.2009 року управлінням складено протокол №33 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 12), на підставі якого прийнято рішення № 33 від 28.07.2009 року про накладення на СП "Дитячо-юнацький оздоровчий центр "Мандрівник" штрафу в розмірі 1700 грн. за недотримання вимог ст. 16 Закону України "Про рекламу", п.24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ № 2067 від 29.12.2003 року (а.с. 13).

Зазначене рішення отримано відповідачем 31.07.2009 року, в адміністративному чи судовому порядку не оскаржено.

З урахуванням того, що штраф у добровільному порядку відповідачем не був сплачений, колегія суддів погоджується з висновком суду пешої інстанції, щодо наявності підстав стягнення його суми у судовому порядку.

Усуваючи неповноту з"ясування обставин по справі згідно вказівки колегії суддів Вищого адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про рекламу»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Законом України «Про рекламу» визначені також випадки, в яких розміщення інформації не вважається рекламою. Зокрема, частиною 7 статті 8 Закону встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно частини 6 статті 9 Закону вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідачем було розміщено на фасаді будинку № 45 по вул. Першотравневій в м. Кременчуці плакат із інформацією наступного змісту: Дитячо-юнацький оздоровчий центр «Мандрівник», «відпочинок, круїзи, екскурсії -Україна, закордонні, дитячий відпочинок», телефон(факс) 74-15-00, 74-20-14, електронна адреса mandrivnik@vicard.net. Крім того, плакат містив графічне зображення особи із рюкзаком (а.с. 35, 100).

Згідно наданого суду договору оренди нежитлового приміщення № 540 від 19.12.2008 року на час виникнення спірних правовідносин відповідач користувався приміщенням площею 31,9 кв.м. за адресою: вул.. Першотравнева, 45 м. Кременчук, на праві оренди (а.с. 147).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що положення частини 7 статті 8 Закону України «Про рекламу» не поширюються інформацію, розміщену відповідачам, оскільки вона розміщена не безпосередньо в місці, де відповідачем реалізуються послуги (у відповідному приміщенні, біля входу до нього тощо ), а на фасаді житлового будинку, в якому відповідач займає лише одне нежитлове приміщення, з іншої сторони від входу.

Колегія суддів також погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що вказана інформація не є вивіскою у розумінні частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу», через наявність даних про види послуг, номер телефону та електронну адресу відповідача. Інформація про відповідача включала у собі дані про види послуг, що надаються відповідачем, контактні дані (телефон, електронну адресу), графічне зображення особи мандрівника, могла сформувати та підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес до підприємства, а тому відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» була зовнішньою рекламою.

До вказаного висновку також прийшла експертна група при Всеукраїнській рекламній коаліції, якою на запит позивача було складено експертний висновок № 70/06-2009 (а.с. 27-28), виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, який звернувся до позивача із поданням про вжиття заходів реагування на порушення у вигляді розміщення зовнішньої реклами без дозвільних документів.

Відповідно до частини 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Як встановлено судом, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідачем не оформлявся.

Таким чином, вимоги позивача про надання інформації щодо вартості розповсюджуваної реклами (листи від 11.02.2009 року за вих. № 178, 10.03.2009 року за вих. № 253, 25.05.2009 року за вих. № 511) ґрунтувалися на вимогах чинного законодавства України. Разом з тим, інформація про вартість реклами відповідачем не була надана.

Частиною 6 статті 27 Закону України "Про рекламу" встановлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, рішення № 33 від 28.07.2009 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу винесено позивачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Дитячо - юнацький оздоровчий центр "Мандрівник" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-1670/9364/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Присяжнюк О.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2012 р.