Ухвала

від 18.04.2012 по справі 2а-1670/10317/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/10317/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі № 2а-1670/10317/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року ТОВ "Енерком" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2011 року № 0003192301.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 15.02.2012 р. позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 29 листопада 2011 року № 0003192301, стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" витрати зі сплати судового збору в розмірі 213,23 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з невідповідності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати у справі покласти на позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5. пункту 7.4, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у м. Полтава 16 листопада 2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з ПП "Промфінсервіс" за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року. В ході перевірки враховано, що за результатами проведення перевірки Світловодської ОДПІ контрагента ПП "Промфінсервіс" встановлено, що останнім в серпні 2010 року укладались правочини, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. На підставі викладеного ДПІ у м. Полтаві правочини, укладені ПП "Промфінсервіс", в тому числі й з позивачем, визнані такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності та суперечать інтересам держави та суспільства.

За результатами перевірки 16 листопада 2011 року складено акт № 8782/23-2/32717788, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5. пункту 7.4, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за серпень 2010 року, на суму 17000 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 16 листопада 2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2011 року № 0003192301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 17000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4250 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що 02 серпня 2010 року між ТОВ "Енерком" - покупець та ПП "Промфінсервіс" - продавець укладено Договір поставки № 15, згідно якого ПП "Промфінсервіс" взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця ємності на 50, 75, 20 куб. м., а покупець зобов'язувався їх прийняти та оплатити, висновок щодо нікчемності якого зроблено відповідачем.

На виконання вказаного договору, ПП "Промфінсервіс" поставлено ТОВ "Енерком" ємності на 50, 75, 20 куб. м згідно видаткової накладної № ПФ-00319 від 02 серпня 2010 року на загальну суму 102000 грн. та виписано податкову накладну від 02 серпня 2010 року № 450.

Фактична оплата товару здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 28 вересня 2010 року № 2232 на суму 96000 грн. та від 17 вересня 2010 року № 2213 на суму 6000 грн.

На підставі зазначеної податкової накладної, виписаної ПП "Промфінсервіс", позивачем зараховано до складу податкового кредиту за серпень 2010 року суму у розмірі 17000 грн.

Отже, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного податкового-повідомлення рішення стали висновки щодо завищення підприємством суми податкового кредиту за серпень 2010 року з огляду на включення до нього сум, сплачених у зв'язку зі здійсненням господарських операцій із ПП "Промфінсервіс" у вказаному періоді.

Із досліджених у судовому засіданні копій переліченої вище первинної документації, зокрема податкової накладної, вбачається, що вона оформлена у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зауваження до оформлення податкової накладної у акті перевірки відсутні.

Таким чином, вказана податкова накладна підтверджує факт купівлі ТОВ "Енерком" у ПП "Промфінсервіс" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 102000 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто, належним чином оформлені первинні документи з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що товар, придбаний позивачем у ПП "Промфінсервіс" поставлявся на умовах франко-склад, пунктом постачання є м. Полтава, а пунктом відвантаження м. Харків.

Отже, доставка придбаного позивачем товару та витрати пов'язані з нею здійснювалась контрагентом за Договором від 02 серпня 2010 року № 15.

При цьому, колегія суддів вказує, що при укладанні вищезазначеного договору в тексті останнього допущені неточності та помилки щодо умов поставки товару, а саме: п.13.1 - пункт відвантаження та п.10 - пункт постачання. Однак, шляхом обміну листами між ТОВ "Енерком" та ПП "Промфінсервіс" виправлені допущені помилки, в зв'язку з цим пунктом відвантаження товару відповідно до п.13.1 договору слід вважати м. Світловодськ Кіровоградської області та пунктом постачання товару відповідно до п.10 договору - с. Окіп Лубенського району Полтавської області. А також уточнені інші умови договору, а саме: поставку товару як такою, що здійснена без складання специфікації, а асортимент товару (п.3.1 договору) та ціну товару (п.7.1 та 7.2 договору) визначати на підставі видаткової накладної за якою передавався товар; термін дії договору № 15 від 02 серпня 2010 року відповідно до п. 15.1 слід вважати термін до 01 липня 2011 року.

Також матеріалами справи підтверджено, що у подальшому позивач використовував придбаний у ПП "Промфінсервіс" товар у власній господарській діяльності: зазначені товарно-матеріальні цінності використані ТОВ "Енерком" при виконанні робіт з установки очищення і розділу відпрацьованих нафтопродуктів, що підтверджується актом державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта (а.с. 75-76), робочим проектом (а.с. 104-113).

Колегія суддів зазначає, що ПП "Промфінсервіс" на момент виконання угоди з поставки товарно-матеріальних цінностей та складання податкових накладних було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав статус платника податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 17000 грн., а отже - правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2011 року № 0003192301.

У свою чергу, судовим розглядом підтверджено реальність здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу № 15 від 02 серпня 2010 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за серпень 2010 року сум, що сплачені ним в ціні придбаних товарів, в розмірі 17000 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 29 листопада 2011 року № 0003192301 та необхідності його скасування.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ТОВ «Енерком» обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі № 2а-1670/10317/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.