Ухвала

від 27.03.2012 по справі 2а-15030/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р.Справа № 2а-15030/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2011р. по справі № 2а-15030/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносинтез" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

02 вересня 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносинтез» до Державної податкової інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова, Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним -задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0001092330/2 від 22.11.2010 року.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Харкова, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для включення витрат підприємства до складу валових необхідною умовою є наявність складених у відповідності до норм чинного законодавства первинних документів, натомість позивачем було допущено порушення вимог щодо змісту первинних документів - актів виконаних робіт, що позбавляє його права на формування валових витрат на підставі таких документів.

27.03.2012 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду замінено відповідача по справі на Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією органів Державної податкової служби України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. N 981.

Суд апеляційної інстанції на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.05.2010р. по 07.06.2010р. ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Техносинтез» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р.

10.06.2010р. за результатом проведеної перевірки складено акт №1425/23-306/32134561 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносинтез» код ЄДРПОУ 32134561 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р.», яким встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 90 090 грн. у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 90 090 грн.

30.06.2010р. на підставі акту перевірки № 1425/23-306/32134561 від 10.06.2010р. ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0001092330/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Техносинтез» за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 99099 грн., в тому числі за основним платежем - 90090 грн. та штрафними санкціями - 9009 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010р. №0001092330/0 залишено без змін. Прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010р. №0001092330/1 та від 22.11.2010р. №0001092330/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до складу валових витрат включено витрати по операціям з контрагентами, які підтверджені належним чином оформленими первинними документами, придбані товари використані позивачем у господарській діяльності,.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника додатку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, але сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону, або сплачують цей податок у складі єдиного фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата фактичного отримання робіт (послуг) від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку .

Розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена у цілях бухгалтерського обліку, у першу чергу є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа: дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що всі надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку TOB «Техносинтез» за період 1 квартал 2008р.- 1 квартал 2010р. (накладні, акти виконаних робіт, розрахунково-платіжні документи) оформлені у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укрїні»№996-ІУ від 16.07.1999р. та п.2.4 .Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N 88, а саме мають всі обов'язкові реквізити, в тому числі відомості про господарські операції, підтверджують їх здійснення.

Крім того, колегія суддів зазначає також, що згідно з п. 2.1 ст. 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143 (далі по тексту - Порядок), встановлено, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Якщо після подачі декларації за звітний період, згідно з п. 2.2 ст. 2 Порядку, платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання - декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону N 2181, не застосовуються.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів,зобов'язаний:а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 ст. 17 Закону N 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.2.1 ст.2 Порядку № 143 від 29.03.03р., TOB «Техносинтез» самостійно до проведення перевірки виявлено у перевіряємому періоді помилки у податковому обліку, які в подальшому позивачем уточнені та включені до складу валових витрат в податкових декларацій за наступні звітні періоди.

Відповідач під час перевірки виявив порушення позивача виключно на підставі документів бухгалтерського обліку звітного податкового періоду без врахування документів, що підтверджують валові витрати попередніх податкових періодів, що не відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 зі змінами та доповненнями, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. та "Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства", затвердженому наказом ДПА України "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств та Порядку її складання" від 29.03.03р. зі змінами та доповненнями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за результатом проведеної перевірки ТОВ «Техносинтез», є неправомірним та не відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про оформлення первинних документів позивачем з порушенням приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», висновків суду не спростовують, оскільки не підтверджуються матеріалами справи. Колегія суддів зазначає, що в результаті дослідження наявних у матеріалах справи письмових доказів, в тому числі первинних документів, виписаних позивачу на виконання господарських операцій контрагентами, встановлено їх повну відповідність вимогам щодо форми, змісту і реквізитів первинних документів.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2011р. по справі № 2а-15030/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Спаскін О.А. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Сіренко О.І.