Ухвала

від 03.05.2012 по справі 2а-1670/9388/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/9388/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Кішко Д.О.

представника відповідача Вербицької І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекція у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. по справі № 2а-1670/9388/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-агро транс"

до Державної податкової інспекція у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро Транс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Інтер-Агро Транс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2011 № 0001012305, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 98055 грн., у тому числі 98054,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року адміністративний позов ТОВ "Інтер-Агро Транс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2011 № 0001012305.

Відповідач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне та невірне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р. по справі №2а-1670/9388/11/ в повному обсязі та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 18.01.2011 року по справі №2а-1670/9388/11 - без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Меркурій-С" у лютому 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 10 травня 2011 року № 3940/23-6/35868659, відповідно до висновків якого встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року в розмірі 98054,00 грн. (а.с. 7-11).

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2011 року № 0001012305, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 98055 грн., у тому числі 98054,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 79).

Позивач не погодився з рішенням відповідача та подав адміністративний позов до Полтавського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки висновки контролюючого органу про: завищення позивачем податкового кредиту з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Меркурій С " з посиланням на відсутність доказів реальності товарного характеру господарських операцій, так як у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності .

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження відповідача помилковими, безпідставними, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "Інтер-Агро Транс" (по тексту договору - Покупець) та ПП "Меркурій-С" (по тексту договору - Продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів від 01 лютого 2011 року № 20-2/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачено в рахунках та видаткових накладних, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. (а.с. 80-81).

На виконання проведених операцій поставки позивачем надано належним чином завірені первинні документи, а саме: видаткових накладних від 02 лютого 2011 року № РН-0000110, від 09 лютого 2011 року № РН-0000146, від 23 лютого 2011 року № РН-0000194, товарно-транспортні накладні. Крім того, надано оборотно-сальдову відомість, список автомобільної техніки, закріпленої за ТОВ "Інтер-Агро Транс" та ліцензії на надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, виданих позивачу та його водію серії АВ № 423487 та серії АВ № 410688 на підтвердження факту здійснення перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей власним транспортом (а.с. 161-166).

Розрахунок за отримані нафтопродукти проводився позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 03 лютого 2011 року № 11, від 09 лютого 2011 року № 31, від 23 лютого 2011 року № 59 з відмітками банківської установи (а.с. 90-92).

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ПП "Меркурій-С" на відповідні партії товарів виписано позивачу податкові накладні від 02 лютого 2011 року № 62, від 09 лютого 2011 року № 83, від 23 лютого 2011 року № 123.

Колегія суддів також вважає за необхідне відмітити, що як позивач, так і його контрагенти на час вчинення господарських угод мали статус платника ПДВ, на що вказано в акті перевірки.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 ст198 ПК України) при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної із заповненням всіх обов'язкових реквізитів, а також фактичне виконання господарської операції.

Відповідно до вимог п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно положень п.200.4. ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням товару у ПП "Меркурій-С".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. по справі № 2а-1670/9388/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 07.05.2012 р.