Постанова

від 14.05.2012 по справі 4-1637/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-1637/12

П О С Т А Н О В А

14 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя Кицюк В.П. ,

при секретарі - Скрибка А. В.,

за участю:

прокурора - Бойко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку та строк, передбачені ст. 97 КПК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, за змістом якої просить визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття в порядку кримінально-процесуального законодавства України рішення за його заявою про злочин відносно посадових осіб Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та шляхом направлення відповідної постанови звернути увагу Генеральної прокуратури України на необхідність прийняття такого рішення в порядку та строк, передбачені ст. 97 КПК України.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що 03 березня 2012 року він звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 367, 382 КК України. Проте, всупереч вимогам ст. 97 КПК України дослідча перевірка за його заявою про злочин з прийняттям відповідного рішення Генеральною прокуратурою України проведена не була. Листом від 21 березня 2012 року йому повідомлено про те, що його звернення не містить підстав для проведення перевірки в порядку кримінально-процесуального законодавства, а сама заява була надіслана за належністю до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, тобто органу правомірність дій якого він оспорює. Стверджує, що неприйняття за його заявою про злочин одного із рішень, передбачених ст. 97 КПК України, є незаконною бездіяльністю Генеральної прокуратури України (а.с. 1-2).

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Прокурор просив відмовити у задоволенні скарги, вважаючи доводи та вимоги скарги безпідставними, про що надав письмові заперечення.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Вимоги скарги ОСОБА_1 щодо визнання незаконною бездіяльності Генеральної прокуратури України та зобов'язання Генеральну прокуратуру України вчинити дії в порядку ст. 97 КПК України не ґрунтуються на законі, оскільки кримінально-процесуальним законодавством України суд не наділений повноваженнями визнавати дії прокурора неправомірними та зобов'язувати його вчиняти певні дії, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 97 КПК України, а тому судом до уваги не приймаються.

По суті вимог та доводів скарги ОСОБА_1 про необхідність направлення до Генеральної прокуратури України постанови для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по його заяві про злочин відносно посадових осіб Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 367, 382 КК України. Окрім того, в описовій частині цієї заяви ОСОБА_1 вказав на порушення його прав службовими особами СП ТОВ «Світловодськпобут» у зв'язку з нарахуванням плати за послуги, які фактично надані не були. (а.с. 3-5).

Листом від 21 березня 2012 року за № 05/2/3-р за підписом заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України Банчука М. указану заяву ОСОБА_1 в частині законності дій службових осіб Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України направлено до зазначеного Міністерства для розгляду відповідно до закону та визначеною компетенцією з одночасною вимогою надати Генеральній прокуратурі України матеріали у випадку виявлення обставин, які вказують на наявність ознак злочину. Водночас ОСОБА_1 надано відповідь про те, що доводи його звернення не містять достатніх підстав, які вказують на наявність в діях службових осіб Міністерства ознак злочину, а тому на час розгляду його заяви Генеральною прокуратурою України підстав для проведення перевірки у кримінально-процесуальному порядку не було (а.с. 6). Заява ОСОБА_1 щодо незаконних, на його думку, дій службових осіб СП ТОВ «Світловодськпобут» з приводу нарахування оплати за послуги була скерована до прокуратури Кіровоградської області для перевірки доводів заявника та, за наявності підстав, вжиття заходів реагування в межах компетенції, про що також було проінформовано ОСОБА_1

Згідно зі ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню, та не пізніше триденного строку (а за наявності підстав протягом 10 днів) прийняти рішення про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінальної справи чи направити заяву або повідомлення за належністю, а також вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування за такою заявою або за таким повідомленням. При цьому, стаття 97 КПК України за своєю природою є бланкетною нормою і її положення в кожному разі потрібно оцінювати у сукупності з вимогами ст. 94 КПК України, яка встановлює підстави та приводи до порушення кримінальної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що потребують обов'язкового прийняття рішення у порядку ст. 97 КПК України.

Незважаючи на те, що подана до Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 заява, названа ним як «заява про злочин», остання за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, а отже і приводом для проведення дослідчої перевірки в порядку ст. 97 КПК України, оскільки не містить достатніх даних про наявність в діях посадових осіб Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ознак злочину, за викладених у заяві обставин, а лише незгоду заявника з діями посадових осіб Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в сфері надання житлово-комунальних послуг та якістю цих послуг.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Оскільки заява ОСОБА_1 від 03 березня 2012 року не містить достатніх даних про наявність в діях посадових осіб Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ознак злочину, була розглянута Генеральною прокуратурою України у передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» строки, відсутні правові підстави, для направлення копії цієї заяви до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Не вбачаючи підстав для задоволення скарги, керуючись ст. ст. 55, 125 Конституції України, ст. ст. 94, 95, 97, 236 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку та строк, передбачені ст. 97 КПК України, залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Суддя Кицюк В.П.