Ухвала

від 27.03.2012 по справі 2а-7372/11/0170/14

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7372/11/0170/14

27.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В.) від 04.10.11 у справі № 2а-7372/11/0170/14

за позовом Державного підприємства "Склопластик" (вул. Десантників, 1, смт.Приморське, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98176)

до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК (вул.Українська, 44, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.11 позов Державного підприємства "Склопластик" до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АРК про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК, про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №555 від 07.04.2011 року

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Склопластик" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.11 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 07.04.2011 Управлінням пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" прийнято рішення №555 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом пенсійного фонду, у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 1623,57грн. та нарахування пені в розмірі 6440,53грн. за період з 20.08.2009 по 30.09.2010.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем спірного рішення від 07.04.2011 №555.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

За період до 01.01.2011 відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Так, відповідно до статті 106 вищевказаного Закону відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.

При цьому згідно з пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум одночасно на суми не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Однак, дана норма права втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. №2464-VI, тобто, не діяла на дату прийняття Управлінням Пенсійного фонду в м.Феодосія АРК оскаржуваного рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, встановлено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання ним актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

При цьому зазначено, що якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування»передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз наведених норм дає судовій колегії право для висновку, що повноваження щодо стягнення фінансових санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування розповсюджуються на ті правопорушення які були виявлені до 01.01.2011 та за які були застосовані (нараховані) відповідні санкції, але не сплачені відповідальними особами.

Проте в даному випадку такі обставини відсутні, оскільки за правопорушення допущене позивачем у серпні 2009 року, до 01.01.2011 він до відповідальності за нього не притягувався, рішення щодо застосування до позивача відповідних санкцій прийнято відповідачем тільки у 07.04.2011, тобто після втрати чинності статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже правових підстав для застосування санкцій та пені до Державного підприємства "Склопластик" не було.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосія рішення №555 від 07.04.2011 про застосування до позивача фінансових санкцій та пені і наявність підстав для його скасування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 09.11.2011 у справі №К/9991/28551/11.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права. Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.11 у справі № 2а-7372/11/0170/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова