Постанова

від 11.05.2012 по справі 2а/0270/1768/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/1768/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Ткачук В.О.,

представника позивача: Вальчук А.В.,

представника відповідача: Радзіковської І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства «Елеватормлинмонтаж»

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

13.04.2012 року приватне підприємство «Елеватормлинмонтаж»(далі -ПП «Елеватормлинмонтаж») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі -ДПІ у м. Вінниці) за № 0000352350 від 14.03.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21 681 грн., з яких 17 345 грн. основного платежу і 4336 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Елеватормлинмонтаж»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року відповідачем складений акт № 854/2310/32407622 від 03.03.2012 року, яким встановлено, зокрема, порушення ч.1, ч.5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України під час укладення підприємством договору будівельного підряду з ТОВ «БК «АРМІС»без мети настання реальних наслідків, які ним обумовлені, порушення п. 198.6 ст. 198 , п. 201.4 ст. 201 ПК України у зв'язку із завищенням податкового кредиту в сумі 17 345 грн. за травень 2011 року внаслідок включення до нього будівельних послуг за вказаним договором, а також порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України, у результаті чого відбулося заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 345 грн. за II квартал 2011 року. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці 14.03.2012 року було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає протиправними і такими, що підлягає скасуванню. Вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо нікчемності договору будівельного підряду від 25.03.2011 року, укладеного з ТОВ «БК «АРМІС», оскільки такий повністю підтверджений усіма необхідними первинними документами, є реальним і укладений в межах господарської діяльності ПП «Елеватормлинмонтаж». Тому сума податку на додану вартість, визначена з вартості виконаних контрагентом будівельних робіт, правомірно віднесена у звітній період до податкового кредиту на підставі податкової накладної № 1605013 від 16.05.2011 року на загальну суму 104 072,63 грн., в тому числі ПДВ -17 345, 44 грн. Просить врахувати, що під час укладення спірного договору підряду ТОВ «БК «АРМІС»надало позивачу документи, що підтверджують його право на укладення такого різновиду правочинів, зокрема копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копію ліцензії на виконання будівельних робіт, а вищезазначена податкова накладна була надана суб'єктом господарювання, зареєстрованим платником податку на додану вартість. Вказує на те, що укладений ПП «Елеватормлинмонтаж»договір недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому відповідач необґрунтовано вважає його таким. Крім того, за відсутності належних доказів на підтвердження того, що цим договором було порушено публічний порядок, немає жодних правових підстав для висновку про його нікчемність. Також не погоджується із твердженням ДПІ у м. Вінниці про порушення позивачем п. 201.4 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 ПК України, оскільки їх вимоги були повністю дотримані, а відповідачем взагалі не зазначено у чому ж саме полягає порушення наведених норм. Стверджує, що всупереч пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 «Перехідні положення»ПК України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше однієї гривні за кожне порушення, ДПІ у м. Вінниці неправомірно було застосовано фінансові санкції у розмірі 4336 грн. згідно із п. 123.1 ст. 123 ПК України. Вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є помилковими та не відповідають дійсності, а прийняте ним податкове повідомлення-рішення протиправне і підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 95-97), та у своїх поясненнях звертає увагу на те, що висновки ДПІ у м. Вінниці стосовно нікчемності договору, укладеного ПП «Елеватормлинмонтаж»з контрагентом ТОВ «БК «АРМІС»на виконання будівельних робіт, був зроблений контролюючим органом на підставі акту невиїзної позапланової документальної перевірки вказаного товариства, якою було встановлено порушення ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлені, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за квітень і травень 2011 року. Тому первинні документи, отримані позивачем від ТОВ «БК «АРМІС»у зв'язку із укладенням договору будівельного підряду від 25.03.2011 року, на підставі яких формувалися показники звітності, не могли бути враховані ДПІ у м. Вінниці в ході проведення перевірки, оскільки даний правочин вчинявся без мети реального настання правових наслідків та з метою транзитного формування обсягів постачання по ланцюгу, як це визначено в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.07.2011 року № 797/23-7/34356397. Незважаючи на те, що ТОВ «БК «АРМІС»декларувало свої податкові зобов'язання за квітень-травень 2011 року, в тому числі і по господарських операціях з позивачем, за результатами проведеної перевірки такі зобов'язання, а також задекларований податковий кредит були зменшені до нуля. Вважає, що підприємство «Елеватормлинмонтаж»перераховувало кошти фіктивному суб'єкту господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, у зв'язку з чим його дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Стверджує, що ДПІ у м. Вінниці при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки позивача і прийнятті оскаржуваного рішення діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

У ході судового розгляду справи було з'ясовано, що ДПІ у м. Вінниці припинила своє існування у зв'язку із закінченням процесу реорганізації та утворенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції шляхом злиття ДПІ у м. Вінниці та Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції.

Тому на підставі ст. 55 КАС України судом за згодою осіб, які беруть участь у справі, в порядку процесуального правонаступництва проведено заміну відповідача ДПІ у м. Вінниці правонаступником в особі Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.

Дослідивши матеріали даної справи та оглянуті у судовому засіданні оригінали матеріалів перевірки у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов є підставним і підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Встановлено, що ПП «Елеватормлинмонтаж»як юридична особа зареєстроване 18.03.2003 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО № 144648 (код ЄДРПОУ № 32407622), взяте на облік у ДПІ у м. Вінниці 21.03.2003 року за № 835 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 01851636 від 23.03.2004 року.

На виконання наказу ДПІ у м. Вінниці № 557/23 від 17.02.2012 року, згідно із направленнями від 17.02.2012 року за № 548/23, № 549/23 та на підставі ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України з 17 по 27 лютого 2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Елеватормлинмонтаж»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 12.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 854/2310/32407622 від 03.03.2012 року, яким зроблено висновки про нікчемність договору будівельного підряду від 25.03.2011 року, укладеного між позивачем з однієї сторони та ТОВ «БК «АРМІС»з іншої. Крім того, податковим органом встановлено порушення ПП «Елеватормлинмонтаж» п. 198.6 ст. 198 , п. 201.4 ст. 201 ПК України у зв'язку із завищенням податкового кредиту в сумі 17 345 грн. за травень 2011 року внаслідок включення до нього будівельних послуг за вказаним договором та порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 17 345 грн. за II квартал 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352350 від 14.03.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 681 грн., в тому числі 17 345 грн. основного платежу і 4336 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з таких міркувань.

З акту перевірки № 854/2310/32407622 від 03.03.2012 року вбачається, що за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року ПП «Елеватормлинмонтаж»задекларувало 5 514 017 грн. податкового кредиту, до якого включило також отриману від ТОВ «БК «АРМІС»податкову накладну № 1605013 від 16.05.2011 року на загальну суму 104 072,63 грн., тим самим занизивши свої грошові зобов'язання з податку на додану вартість за II квартал 2011 року на суму 17 345 грн. При цьому, на думку податкового органу, позивач безпідставно зараховував у податковий кредит вартість будівельних робіт, які були придбані у постачальника ТОВ «БК «АРМІС»на підставі нікчемного правочину, укладеного без мети настання реальних наслідків та з істотним порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Проте, такі висновки ДПІ у м. Вінниці не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, що в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Встановлено, що на підставі договору підряду № 2503 від 25.03.2011 року ПП «Елеватормлинмонтаж»замовило у ТОВ «БК «АРМІС»виконання будівельних робіт, а саме монтаж даху корівника у с. Вівсяники Козятинського району Вінницької області, на загальну вартість 104 072,63 грн., в тому числі ПДВ -17 345 грн. (а.с. 73-77).

Реальність даної господарської операції повністю підтверджується усіма необхідними первинними та іншими характерними для даного виду правочинів документами, зокрема:

- кошторисом будівельних робіт, складеним на виконання п. 1.1 договору, відповідно до якого їх загальна вартість за домовленістю сторін складає 104 072, 63 грн. (а.с. 78-79);

- актом приймання виконаних будівельних робіт від 16.05.2011 року, відповідно до якого замовник ПП «Елеватормлинмонтаж»прийняв у генпідрядника ТОВ «БК «АРМІС»виконані будівельні роботи з монтажу покрівлі корівника (а.с. 80-83);

- розрахунковими документами на підтвердження оплати позивачем виконаних будівельних робіт згідно із умовами договору в сумі 104 072,63 грн. (а.с. 85, 132-133);

- податковою накладною № 1605013 від 16.05.2011 року на загальну суму 104 072,63 грн., в тому числі ПДВ - 17 345, 44 грн., виданою позивачу ТОВ «БК АРМІС»на підставі договору підряду № 2503 від 25.03.2011 року (а.с. 84);

- свідоцтвом про реєстрацію ТОВ «БК «АРМІС»платником податку на додану вартість № 100208491 від 14.03.2009 року на підтвердження правомірності надання вищевказаної податкової накладної (а.с. 88);

- свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ «БК «АРМІС»як юридичної особи серії А01 № 305249 та ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АВ № 458859 від 27.02.2009 року про надання даному товариству дозволу на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, якими засвідчується право- і дієздатність контрагента позивача щодо виконання будівельних робіт, які були предметом договору підряду № 2503 від 25.03.2011 року (а.с. 86-87);

- договором підряду № 10 від 25.02.2011 року, укладеним між СВК «Вівсяницький»(замовник) та ПП «Елеватормлинмонтаж»(підрядник) на реконструкцію даху корівника у с. Вівсяники Козятинського району Вінницької області, на виконання умов якого з ТОВ «БК АРМІС»позивачем було укладено договір підряду № 2503 від 25.03.2011 року (а.с. 107-109);

- кошторисом будівельних робіт до договору підряду № 10 від 25.02.2011 року, відповідно до якого їх загальна вартість складає 140,03722 грн. (а.с. 115-116);

- актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.05.2011 року, відповідно до якого замовник СВК «Вівсяницький»прийняв у генпідрядника ПП «Елеватормлинмонтаж»виконані будівельні роботи з реконструкції (монтажу покрівлі) даху корівника (а.с. 110-114);

- доказами на підтвердження придбання позивачем будівельного матеріалу для виконання ТОВ «БК «АРМІС»будівельних робіт згідно із умовами договору підряду № 2503 від 25.03.2011 року (а.с. 119-124);

- доказами на підтвердження відповідності господарських операцій з ТОВ «БК АРМІС»основним видам діяльності позивача та наявності господарської мети у зв'язку із придбанням у даного контрагента послуг з виконання будівельних робіт (а.с. а.с. 117-118).

Таким чином, сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій та їх реальність та не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.

Натомість відповідачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Пред'явлені позивачем під час перевірки документи (договори, видаткові накладні, банківські документи) є первинними документами у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та повністю підтверджують факт здійснення операцій. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та засвідчені печатками.

Податковий орган обґрунтовує правомірність свого рішення нікчемністю договору, укладеного між ПП «Елеватормлинмонтаж»та ТОВ «БК «АРМІС», посилаючись при цьому виключно на порушення, вчинені контрагентом.

Крім того, акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з вищевказаним контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а виключно на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, податкова накладна № 1605013 від 16.05.2011 року на загальну суму 104 072,63 грн., в тому числі ПДВ -17 345, 44 грн., була отримана ПП «Елеватормлинмонтаж»від продавця у зв'язку із здійсненням реальних господарських операцій, за своїм змістом і формою повністю відповідає вимогам, передбаченим п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому висновок ДПІ у м. Вінниця про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України внаслідок включенням до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку із придбанням у ТОВ «БК АРМІС»будівельних робіт є безпідставним.

При вирішенні публічно-правового спору у даній справі суд також погоджується із доводами позивача про порушення податковим органом пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 «Перехідні положення»ПК України та неправомірністю визначення ним розміру застосованих штрафних санкцій за виявлене порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці за № 0000352350 від 14.03.2012 року, а тому заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000352350 від 14.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Елеватормлинмонтаж»сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 217 (двісті сімнадцять) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович