Постанова

від 04.05.2012 по справі 2а/1270/2389/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2389/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Балябі В.С,

за участю

представників позивача ОСОБА_1 довіреність від 16.02.2012,

представника відповідача ОСОБА_2 довіреність від 19.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2011 № 0000492300, та № 0000482300 -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби. про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2011 № 0000492300, та № 0000482300.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки ТОВ «ВКФ «Стандартенерго», оформленої актом від 08.02.2012 № 116/2300/34792191. Висновки акту перевірки позивач вважає протиправними, оскільки відповідач, надаючи висновки про порушення вимог податкового законодавства з боку позивача, врахував виключно висновки перевірок інших податкових органів, якими встановлені порушення з боку контрагентів позивача, а саме, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком», ПП «Ардея-тех». При цьому первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій з цими контрагентами під час перевірки відповідачем не досліджувались.

Позивач вказує, що податковим органом не враховано, що рішеннями Луганського окружного адміністративного суду дії вказаних податкових органів щодо проведення таких перевірок зазначених контрагентів було визнано протиправними.

Також позивач зазначив, що постановами Артемівського районного суду провадження у справах про адміністративні правопорушення. Які полягали у порушенні ведення бухгалтерського та податкового обліку, що були виявлені відповідачем під час перевірки, стосовно директора та головного бухгалтера позивача закрито за відсутністю складу правопорушення.

Позивач вказує на протиправність викладених в акті перевірки висновків відповідача про нікчемність правочинів, складених між позивачем та зазначеними контрагентами, з огляду на відсутність таких повноважень податкового органу.

Крім того, позивач вказує, що нікчемність правочину не є законною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

З урахуванням зазначеного позивач просив суд :

- визнати дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська щодо визнання правочинів між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком», та ПП «Ардея-тех» нікчемними;

- визнати дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська щодо визнання податкових накладних виписаних ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком», та ПП «Ардея-тех» недійсними;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, які полягають у проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго», в результаті якої було складено акт від 08.02.2012 № 116/2300/34792191 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ПКФ «Стандартенерго» з питань дотримання вимог діючого законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком», та ПП «Ардея-тех» за період 01.01.2011 по 30.09.2011»;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська від 06.03.2011 № 0000492300, та № 0000482300;

- стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 04.05.2012 за заявою представника позивача закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, які полягають у проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго», в результаті якої було складено акт від 08.02.2012 № 116/2300/34792191 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ПКФ «Стандартенерго» з питань дотримання вимог діючого законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком», та ПП «Ардея-тех» за період 01.01.2011 по 30.09.2011».

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов з урахуванням відмови від частини вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначено, що перевірку позивача податковим органом призначено та проведено у відповідності до норм ст.ст. 78, 79 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення з боку позивача вимог пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 68170,00 та податок на додану вартість в сумі 59278,00 грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат з придбання матеріалів від ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком», та електромонтажних робіт від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за рахунок здійснення операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків.

Позивачем не було надано до перевірки актів приймання-передавання, виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, відповідної технічної документації, що підтверджують здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Висновки акту перевірки базуються на тому, що в ході перевірки встановлено відсутність у названих підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи виконання робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних активів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Зазначені обставини встановлено актами перевірок, проведеними Алчевською ОДПІ стосовно ПП «Ново-ком», ПП «Ардея-тех», та Ленінською МДПІ - щодо ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Відповідач зазначає також, що за результатами проведення аналізу ланцюгів постачання позивача встановлено, що у другому ланцюгу ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мало відносини з ПП «ТИССОНА», проти керівника якого порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

Крім того, за даними співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень 2011 року встановлено розбіжності в частині завищення податкового кредиту за взаємовідносинами позивача з ПП «Ардея-тех» на суму 7050,0 грн., з ПП «Ново-ком» на суму - 33264,00 грн., та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» - на суму 18964,00 грн.

Таким чином. на думку відповідача, у позивача не було підстав для формування валових витрат на податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними підприємствами.

Відповідач вважає безпідставними посилання представника позивача на наявність судових рішень про визнання неправомірними дій податкових органів, які проводили вказані перевірки, оскільки всі рішення суду оскаржені у встановленому порядку.

За таких обставин представник відповідача просила суд відмовити у позові у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго», ідентифікаційний код 34792191, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.01.2007, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зареєстровано платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 151-171).

Відповідачем - Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська у період з 26.01.2012 по 02.02.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.05.2011, з 01.07.2011 по 31.07.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком», ПП «Ардея-тех».

На підставі Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та на виконання наказів Державної податкової служби України від 21.102011 № 82 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби» та ДПА в Луганській області від 26.10.2011 № 472 «про реорганізацію державних податкових інспекцій» здійснено реорганізацію відповідача шляхом перетворення в Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За результатами перевірки відповідачем 08.02.2012 складено акт за № 116/2300/34792191 (т. 1 а.с.14-48).

В акті перевірки в якості висновків відповідач зазначив про встановлені з боку позивача порушення:

- пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 в сумі 68170,00. у тому числі за 2-й квартал 2011 - на суму 52074,00 грн., за 2-3 квартал 2011 68170,00 (у т.ч. за 3-й квартал 16096,00 грн.);

- п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) в загальній сумі 59278,00 грн., у т.ч. за березень 2011 - 7500,00 грн., за травень 2011 - 46758,00 грн., за липень 2011 - 5020,00 грн.

За результатами та на підставі акту перевірки відповідачем 06 березня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000492300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 68170,00 грн., та № 0000482300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60534,00 грн., в тому числі 59278,00 грн. - за основним платежем, 1256,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 12, 13).

Вказані обставини сторонами не заперечувались. З урахуванням прийнятої судом відмови позивача від частини позовних вимог, підстави призначення, порядок проведення перевірки та безпосередньо розмір визначених податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань позивачем не оскаржувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

П.137.1. ст. 137 ПК України передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пп.138.1.1. п. 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу норм п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача про порушення позивачем вищенаведених вимог пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139 ст. 139, п.п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України (відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення податку на прибуток, та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ) ґрунтуються на твердженнях про нікчемність угод позивача з ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, в акті перевірки, серед іншого, зазначено, що за результатами перевірок вказаних контрагентів, які проведено Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області та Ленінською МДПІ м. Луганська в листопаді 2011 року, встановлено відсутність у названих підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи виконання робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних активів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Доказами наявності вказані обставин, згідно з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, є встановлені співробітниками підрозділів податкової міліції шляхом опитування та складання інформаційних довідок факти відсутності названих підприємств за місцезнаходженням.

Акт містить також посилання на те, що за результатами проведення аналізу ланцюгів постачання позивача встановлено, що у другому ланцюгу ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мало відносини з ПП «ТИССОНА», проти керівника якого порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

Крім того, в акті вказано, що за даними співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень 2011 року встановлено розбіжності в частині завищення податкового кредиту за взаємовідносинами позивача з ПП «Ардея-тех» на суму 7050,0 грн., з ПП «Ново-ком» на суму - 33264,00 грн., та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» - на суму 18964,00 грн.

Як зазначалось, вказані обставини викладено в акті виключно з урахуванням актів перевірок, проведених Алчевською ОДПІ стосовно ПП «Ново-ком», ПП «Ардея-тех», за № 1811/231/36917481 від 14.11.2011, № 1813/236-37156768 від 14.11.2011 відповідно, та Ленінською МДПІ - щодо ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за № 803/23-35554567 від 11.11.2011. При цьому посилань на відсутність первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують правомірність визначення сум витрат, які впливають на визначення податку на прибуток, та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ акт перевірки не містить. В акті відповідач вказує лише на відсутність товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та довіреностей на отримання товару.

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності правочину.

На думку суду, фактичне виконання угод позивача з ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджено відповідно договорами купівлі-продажу підрядних будівельних та електромонтажних робіт, видатковими та податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) форми КБ-2в, платіжними дорученнями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.49-85, т. 2 а.с.8-79).

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та довіреностей, що підтверджують отримання товарів, судом не приймаються, оскільки відсутність чи наявність вказаних документів може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей та, відповідно не може слугувати беззаперечним доводом щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу валових витрат чи податкового кредиту.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо встановлених податковими органами порушень з боку контрагентів позивача суд враховує наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а-10972/11/1270, яка набрала чинності відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, частково задоволено позов ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», зокрема, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ щодо здійснення перевірки товариства з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період 01.12.2010 по 30.09.2011 та складання акту № 803/23-35554567 від 11.11.2011 (т.1 а.с. 104-119).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі № 2а-11361/11/1270, яка набрала чинності відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012, частково задоволено вимоги ПП «Ново-ком», серед іншого, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.02.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт № 1811/231/36917481 від 14.11.2011, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними угод укладених ПП «Ново-ком» (т. 1 а.с. 102-132).

В силу норм ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначене свідчить, що висновки податкового органу за результатами перевірки, які отримані в результаті неправомірних дій інших податкових органів врахуванню не підлягають.

Посилання відповідача на відсутність ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за місцезнаходженням не підтверджується належним чином, оскільки відомостей щодо внесення відповідних записів Єдиного державного реєстру відповідачем не надано.

Відповідачем не надано також доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини позивача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Вказаною статтею встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.

В матеріалах справи докази визнання у встановленому порядку договорів позивача з ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» недійсними відсутні.

За таких підстав висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення з урахуванням їх протиправності підлягають скасуванню. Тобто, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо визнання правочинів між позивачем та ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» нікчемними та дій щодо визнання недійсними податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, задоволенню не підлягають враховуючи, що такі дії податкового органу безпосередньо не несуть правових наслідків для позивача. Наслідком вказаних висновків відповідача стали прийняті податкові повідомлення-рішення. Зважаючи на висновок суду про неправомірність та необхідність скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, суд приходить до того, що порушене право позивача додаткового захисту не потребує.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). В силу ч. 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Як вбачається з платіжних доручень, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір за заявлені майнові вимоги. які задоволено судом, в розмірі 1287,04 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1287,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 06 березня 2012 року форми «Р» № 0000492300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 68170,00 грн., та № 0000482300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60534,00 грн., в тому числі 59278,00 грн. - за основним платежем, 1256,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго» вартість витрат по сплаті судового збору в розмірі 1287,04 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 10 травня 2012 року.

СуддяО.В. Солоніченко