Ухвала

від 24.07.2012 по справі 2а/1270/2389/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року справа №2а/1270/2389/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2011р. №0000492300 та №0000482300, -

В С Т А Н О В И В :

22.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго» (надалі ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2011 р. №0000492300 та № 0000482300, які були прийняті за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки. Позивач просив: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська щодо визнання нікчемними правочини між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго» та контрагентами ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком», та ПП «Ардея-тех»; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська щодо визнання недійсними податкові накладні, які виписані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком» та ПП «Ардея-тех»; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська від 06.03.2011р. № 0000492300, та №0000482300.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не згоден з висновками податкового органу щодо нікчемності угод позивача з контрагентами, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на висновках перевірок інших податкових органів, якими проводилася перевірки підприємств ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком», ПП «Ардея-тех», тобто контрагентів позивача і були встановлені порушення з боку цих контрагентів, при цьому, відповідач первинні документи податкового та бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують здійснення господарських операцій з цими контрагентами не досліджував.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську від 06 березня 2012 року форми «Р» № 0000492300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 68170,00 грн. та № 0000482300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60534,00 грн., в тому числі 59278,00 грн. - за основним платежем, 1256,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджені первинними документами, у тому числі договорами купівлі-продажу підрядних будівельних та електромонтажних робіт, податковими накладними, що відповідають вимогам діючого законодавства, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, внаслідок чого, податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з контрагентами позивачем сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України. З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та довіреностей, суд першої інстанції зазначив, що відсутність чи наявність вказаних документів може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей та, відповідно не може слугувати беззаперечним доводом щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу валових витрат чи податкового кредиту. Щодо решти позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо визнання правочинів між позивачем та ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» нікчемними та дій щодо визнання недійсними податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, суд першої інстанції зазначив, що вони задоволенню не підлягають, оскільки такі дії податкового органу безпосередньо не несуть правових наслідків для позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем не було надано до перевірки акти приймання-передавання виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, відповідної технічної документації, що підтверджують здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами. Висновки акту перевірки базуються на тому, що в ході інших перевірок контрагентів було встановлено відсутність у цих підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи виконання робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних активів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Зазначені обставини встановлено актами перевірок, проведеними Алчевською ОДПІ стосовно ПП «Ново-ком», ПП «Ардея-тех» та Ленінською МДПІ - щодо ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Стандартенерго» зареєстровано в якості юридичної особи, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зареєстровано платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 151-171).

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська у період з 26.01.2012 р. по 02.02.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р., з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком», ПП «Ардея-тех».

За результатами перевірки відповідачем 08.02.2012 складено акт за № 116/2300/34792191 (т. 1 ах. 14-48). В акті перевірки в якості висновків відповідач зазначив про встановлені з боку позивача порушення:

- пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. в сумі 68170,00 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 р. на суму 52074,00 грн., за 2-3 квартал 2011 р. 68170,00 грн. (у т.ч. за 3-й квартал 16096,00 грн.) за рахунок включення до складу валових витрат витрати з придбання матеріалів від ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на загальну суму 68170 грн. за рахунок здійснення операцій, які відбулися без мети реального настання правових наслідків;

- п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) в загальній сумі 59278,00 грн., у т.ч. за березень 2011 р. - 7500,00 грн., за травень 2011 р. - 46758,00 грн., за липень 2011 р. - 5020,00 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту суму ПДВ з придбання електротехнічної продукції та електромонтажних робіт, отриманих від контрагентів ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на загальну суму 50278 за рахунок здійснення операцій, які відбулися без мети реального настання правових наслідків.

За результатами та на підставі акту перевірки відповідачем 06 березня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000492300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 68170,00 грн., та № 0000482300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60534,00 грн., в тому числі 59278,00 грн. - за основним платежем, 1256,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 12, 13).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З метою здійснення податкового контролю контролюючі органи мають право проводити перевірки та звірки відповідно до норм Податкового кодексу України. Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган має право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 185 ПК України визначені об'єкти оподаткування з податку на додану вартість.

Стаття 187 ПК України встановлює дату виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення с податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

П. 137.1. ст. 137 ПК України передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з норм пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Стандартенерго» уклало договори з ПП «Ардея-тех» договір купівлі-продажу № 9/11 від 04.01.2011р. (а.с.8 т.2), з ПП «Ново-ком» договір купівлі-продажу № 20/10 від 02.12.2010р. (а.с.13 т.2), з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» договір щодо виконання робіт № 1/11 від 01.03.2011р. (а.с.20 т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій, виконання умови договорів позивачем надано документи: видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.49-85, т. 2 а.с.8-79).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини, норми закону та надані позивачем документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, що зобов'язання за договорами були виконані сторонами у повному обсязі, що у зв'язку із здійсненням господарської операції, відповідно до умов зазначених вище договорів, видано позивачу видаткові та податкові накладні. Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ.

З приводу доводів апелянта, що висновки податкового органу про нікчемність угод позивача з контрагентами ґрунтуються і підтверджено актами перевірок, проведених Алчевською ОДПІ стосовно ПП «Ново-ком» та ПП «Ардея-тех», і Ленінською МДПІ - щодо ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи знаходяться судові рішення: постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. у справі № 2а-10972/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р., якою частково задоволено позов ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», зокрема, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ щодо здійснення перевірки товариства з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р. та складання акту №803/23-35554567 від 11.11.2011 р. (т.1 а.с 104-119); постанова Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 р. у справі № 2а-11361/11/1270, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 р., якою частково задоволено вимоги ПП «Ново-ком», зокрема, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.02.2011 р. по 30.09.2011 р., визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними угоди укладені ПП «Ново-ком» (т. 1 а.с. 120-132); постанова Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012р. у справі № 2а-1132011/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2012 р., за позовом Приватного підприємства «Ардея-тех» до Алчевської ОДПІ, якою визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання акту від 14.11.2011р. з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. (т.1 а.с.133-141 т.2 а.с.146).

На підставі вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не заслуговує уваги висновок відповідача про нікчемність угод, оскільки він ґрунтується на актах перевірок інших податкових органів, дії яких, згідно судових рішень (набрали законної сили) визнано протиправними щодо проведення цих перевірок.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, колегія суддів згодна з висновками суду першої інстанції, що не підтверджено належним чином довід апелянта на відсутність ПП «Ардея-тех», ПП «Ново-ком» і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за місцезнаходженням, оскільки відомостей щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру не надано.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та довіреностей, що підтверджують отримання товарів, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки колегія суддів згодна, що відсутність чи наявність вказаних документів може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей та не може буди доказом щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу валових витрат чи податкового кредиту.

Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на порушення контрагентами податкового законодавства не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства, саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже, не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року, залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стандартенерго» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2011р. №0000492300 та №0000482300, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон