Постанова

від 26.04.2012 по справі 15/233(13/221)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 15/233(13/221)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В., суддів:Данилової Т.Б., Костенко Т.Ф., розглянула касаційну скаргу Національної спілки художників України (далі -Спілка художників) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.12 у справі№ 15/233 (13/221) господарського судуЛьвівської області за позовомСпілки художників доЛьвівської міської ради (далі -Міськрада), треті особи:Фонд державного майна України (далі -Фонд), Львівська обласна організація спілки художників України (далі - Обласна спілка), відкрите акціонерне товариство "Львівнафтопродукт" (далі -Товариство), товариство з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку нерухомості" (далі -Центр), державне комунальне підприємство "Айсберг" (далі -Підприємство), за участю:прокуратури Львівської області (далі -Прокуратура), провизнання недійсними пунктів ухвали Міськради та визнання права власності. В засіданні взяли участь представники :

- позивача:ОСОБА_4 (за дов. № 01-624-12 від 21.12.11); - відповідача:не з'явилися; - третіх осіб:Фонду: ОСОБА_5 (за дов. № 399 від 11.11.11); Обласної спілки: не з'явилися; Товариства : не з'явилися; Центру: ОСОБА_6 (за дов. б/н від 01.10.11); Підприємства : не з'явилися; - Прокуратури:Ступак Д.В. (посв. НОМЕР_1. Ухвалою від 09.04.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П. касаційну скаргу Спілки художників № 10/02-12 від 10.02.12 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.04.12.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.04.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 26.04.12 представники Міськради, Обласної спілки, Товариства та Підприємства не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 26.04.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представників Спілки художників, Фонду, Центру та Прокуратури.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням від 23.04.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання 26.04.12. Відводів складі колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.04.12 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 17.03.11 господарського суду Львівської області (суддя -Костів Т.С.) в позові Спілки художників відмовлено повністю.

Постановою від 19.01.12 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Кравчука Н.М., суддів -Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) апеляційну скаргу Спілки художників залишено без задоволення, а рішення від 17.03.11 господарського суду Львівської області -без змін.

Вказані судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що спірний будинок повністю знищено, а його залишки не можуть самостійно експлуатуватися, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Спілка художників, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати, та прийняти у справі нове рішення.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: абз. 5 ст. 21 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні", постанову Кабінету Міністрів України "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" від 10.07.98 № 1058.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Центр щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Спілки художників залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 345 від 20.07.82 "Про створення будинку художника в м.Львові" у Львові було засновано Будинок художника з розміщенням в ньому служб відділення Спілки художників УРСР та Художнього фонду, з виставочними залами та дитячою школою, в приміщені будинку на пл.Міцкевича, 9, загальною площею 3 000 кв.м. Пунктом 3 цього рішення надано дозвіл виконкому Львівської міської ради народних депутатів вилучити із житлового фонду вивільнені приміщення квартир та разом із вивільненими приміщеннями перукарні передати в оренду художньо-виробничому комбінату під Будинок художника.

На підставі вказаного рішення, керуючись постановою Ради Міністрів Української РСР № 285 від 28.04.80 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", 21.03.89 Львівською обласною радою було прийнято рішення № 92 "Про переведення жилих будинків і приміщень в нежилі, зняття будівель з балансу житлових організацій та затвердження рішень міськрайвиконкомів про знесення будинків" згідно якого будинок № 9 по вул.Міцкевича був переданий з балансу ЖЕД-102 Ленінського району м.Львова на баланс Львівського художньо-виробничого комбінату художнього фонду УРСР, а виконком Ленінської районної Ради народних депутатів зобов'язано вилучити зазначений будинок загальною площею 2 352,8 кв.м з житлового фонду місцевих Рад (п. 5 Рішення).

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно з актом приймання-передачі, затвердженого головою Спілки художників УРСР 08.05.91, художнім фондом УРСР було передано на баланс Львівської обласної організації Спілки художників України майно Львівського художньо-виробничого комбінату художнього фонду УРСР. Проте, будівля № 9 за адресою площа Міцкевича у Львові в такому акті не вказана.

Попередніми судовими інстанціями враховано, що 09.02.95 Міськрадою прийнято ухвалу "Про будинок на пл.Міцкевича, 9 у м. Львові", пунктом 1 якої встановлено, що власником будинку № 9 на пл.Міцкевича у м.Львові є Львівська міська рада народних депутатів, а в пунктом 2 -залишила будинок на пл.Міцкевича, 9 у м.Львові на балансі Львівського художньо-виробничого комбінату художнього фонду УРСР.

Судами враховано, що у зв'язку з тим, що Львівська спілка художників України не мала коштів на капітальний ремонт аварійної споруди, на 6-й сесії 2-го скликання Міськрада винесла ухвалу "Про внесення змін та доповнень до ухвали Львівської міської ради народних депутатів від 09.02.95. "Про будинок на пл.Міцкевича, 9 у м.Львові", якою було знято з балансу Львівського художньо-виробничого комбінату Спілки художників України будинок № 9 на пл.Міцкевича і передано його у встановленому порядку на баланс ДКП "Айсберг", що у Галицькому районі, та зобов'язано Львівське МБТІ провести перереєстрацію будинку № 9 на пл.Міцкевича згідно з цією ухвалою.

Матеріалами справи підтверджено, що у заявлених вимогах (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) Спілка художників просила визнати недійсними пункти 1 та 2 ухвали 4-ї сесії 2-го скликання Міськради "Про будинок на пл.Міцкевича, 9 у м.Львові" від 09.02.95 та визнати право власності Спілки художників на вказаний будинок, а саме: приміщення та фундамент окремої будівлі -пам`ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівської обласної організації Національної спілки художників України.

Дані вимоги мотивовані посиланням Спілки художників на належність її будинку на пл.Міцкевича, 9 у м.Львові та порушення оспорюваною ухвалою Міськради такого права власності, яке Спілка художників мала можливість оформити лише у 2004 році. Зокрема, Спілка художників послалася на свідоцтво № П-693 про право власності на Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі -пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівської обласної організації Національної спілки художників України), видане 24.02.04 Фондом, та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.04.04, виданого на підставі вказаного свідоцтва. За твердженням Спілки художників, до набуття нею права власності на вказаний будинок, він належав Львівському художньо-виробничому комбінату художнього фонду УРСР на праві повного господарського відання, оскільки був переданий останньому органом місцевого самоврядування.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції звернули увагу на те, що Спілкою художників не надано доказів, які б підтверджували, що будинок № 9 на пл.Міцкевича у м.Львові належав чи перебував у віданні центрального органу громадських організацій колишнього Союзу РСР та прийняття цього будинку Фондом.

Разом з тим, місцевим та апеляційним судами взято до уваги, що згідно рішення Вищого арбітражного суду України від 17.01.96 у справі № 147/7 за позовом Львівського художньо-виробничого комбінату до Львівської спілки художників, Державного-комунального підприємства "Жень-Шень" про звільнення приміщення, встановлено, що приміщення за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича 9, належить до державної (комунальної) власності.

Також, враховано, що рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.08 у справі № 3/215 за позовом Центру до Фонду, за участю третіх осіб -Спілки художників, Регіонального відділення Фонду по Львівській області, Обласної спілки, Державної служби охорони культурної спадщини при Міністерстві культури і туризму України, Міськради, ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", Управління охорони історичного середовища Міськради, був визнаний недійсним наказ Фонду № 338 від 24.02.04 "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Спілки художників ", на підставі якого Спілці художників було видано свідоцтво про право власності № П-693; констатовано недоведеність належності спірного будинку Спілці художників, та встановлено, що з 26.06.96 будинок не належав Львівському художньо-виробничому комбінату, а також факт знищення спірного будинку у встановленому порядку як аварійного.

Таким чином, судами враховано, що при вирішенні спору у справі

№ 3/215 судами було встановлено факт відсутності об`єкту нерухомого майна на пл..Міцкевича, 9. При цьому, зазначені висновки суду були підтверджені постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.08 та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.09.

Окрім того, судами встановлено, що згідно державного акту про право власності на земельну ділянку № 22460, зареєстрованого 04.04.05 та виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної час розгляду спору власником земельної ділянки, на якій був розташований знесений будинок, є Центр.

Також, попередніми судовими інстанціями взято до уваги, що відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 10.10.11 у справі № 41/171 за позовом Центру до Фонду, третя особа на стороні відповідача: Спілка художників про визнання частково недійсним наказу Фонду № 1564 від 26.10.10 "Про внесення змін у додаток до наказу Фонду від 16.02.10 № 219", визнано недійсним вказаний наказ в частині виключення п. 1074 з додатку до наказу Фонду № 219 від 16.02.10 та визнано недійсним п. 2 оскаржуваного наказу Фонду в частині чинності свідоцтва про власність № П-693 від 26.02.04 виданого Спілці художників на Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР. Вказане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.11.

Разом з тим, судами враховано, що рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.11 у справі № 19/172 за позовом Спілки художників до ВАТ "Львівнафтопродукт" та до Центру про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Даним рішенням встановлено, що у Спілки художників відсутні будь-які правовстановлюючі документи на майно, що могло б знаходитись за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича, 9, оскільки, наказ Фонду № 338 від 24.02.04, так і свідоцтво про власність № П-693 від 26.02.04 є недійсними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що у відповідності до ч. 4 ст. 2, ст. 32 Закону України "Про власність", (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. До державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради Української РСР. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Таким чином, законодавство визначало власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну) як різновид державної власності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, спірна будівля станом на 1989 рік належала до власності адміністративно-територіальних одиниць, як різновиду державної власності, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які документи, якими б заперечувалося право власності Міськради на спірний будинок до його знесення.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу й вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Згідно із ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент спірних правовідносин) право власності (право повного господарського відання) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Однак, вказаною правовою нормою регулюється перехід права власності лише на підставі договорів, які у даному випадку між сторонами не укладалися, крім того, вказана норма визначає момент переходу до набувача права власності (повного господарського відання), коли саме таке право йому передається, проте, як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначеним рішенням № 92 від 21.03.89 майно передавалось саме у власність (повне господарське відання), а не лише на баланс, як це вказано у такому рішенні.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно з приписами п. 20 ст. 19 Закону України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве та регіональне самоврядування" (в редакції чинній на момент здійснення правовідносин) виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішується питання визначення переліку об'єктів місцевого господарства, затвердженого переліку об'єктів комунальної власності та їх статусу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування в якості способу захисту земельних прав передбачено ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 10 статті 59 Закону України Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку лише з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Спілкою художників в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційною інстанцією було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Національної спілки художників України від 10.02.12

№ 10/02-12 залишити без задоволення.

Постанову від 19.01.12 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 15/233 (13/221) господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова Т.Костенко