Постанова

від 08.05.2012 по справі 38/297

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 38/297

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Вугілля України" на постановувід 05.03.2012 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 38/297 господарського суду Донецької області за позовомДержавного підприємства "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбуд" до Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська" простягнення 2145,72 грн. ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська" з позовом про стягнення 2145,72 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2011 року (суддя Лейба М.О.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

За апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року (головуючий суддя Татенко В.М., судді Бойко І.А., Марченко О.А.) в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 1122,36 грн., витрат на оплату державного мита у сумі 53,35 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу скасоване з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011 року.

Доповідач: Волковицька Н.О.

На думку заявника судами порушені норми процесуального права, які передбачають всебічний, новий та об'єктивний розгляд справи та не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.01.2006 року між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" та Державним підприємством "Антрацитвуглезбут" був укладений договір на переробку вугілля № 100106/О, відповідно до умов якого замовник зобов'язується передати рядове вугілля виконавцю на умовах DDP станції призначення (в редакції Інкотермс - 2000) при доставці залізничним транспортом.

Після виконання робіт по переробці рядового вугілля відповідач зобов'язується здати вугільний концентрат і промпродукт станції відправлення Донецької залізниці згідно відвантажувальним документам.

Правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Антрацитвуглезбут" згідно договору -є Підприємство.

Відповідно підпункту 2.3.3 пункту 2 договору, відповідач зобов'язаний відвантажити продукти збагачення отримувачу з дотриманням технічних вимог, що пред'являються до збереження вантажу у належному вигляді згідно умовам цього договору. Мінімальна норма відвантаження продуктів збагачення -4 піввагони.

Проводити завантаження продуктів збагачення однорідної якості по всієї глибині і у всіх вагонах партії, очищених від залишків попереднього вантажу, сміття та ін., відповідно з технічними нормами навантаження вагонів і контейнерів (п.п.2.3.13 п.2).

Розділом 5 договору сторони визначили відповідальність сторін, який зокрема, передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору, сторони відшкодовують одна одній збитки, що зазнали у зв'язку з цим; у разі надходження вагонів з вугільною продукцією, вага якої не відповідає вантажопідйомності вагону, виконавець повністю відшкодовує збитки замовника.

Також судами встановлено, що між ВАТ "Західенерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) був укладений договір постачання вугільної продукції № 02-ЕН/08 від 20.07.2007 року, згідно умов якого підприємство зобов'язувалося поставляти на Бурштинську ТЕС, що є структурним підрозділом Товариства вугільну продукцію.

На виконання умов договору на переробку вугілля № 100106/О від 10.01.2006 року відповідач у січні 2008 року відвантажив за залізничною накладною № 50409830 вугілля кам'яне у 8 -ми вагонах.

Вантажоотримувачем зазначеної продукції була Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго". Вантажовідправником вказаної вугільної продукції -відповідач.

На станції Здолбунів Львівської залізниці, було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67868760 перевищує масу, зазначену у залізничній накладній № 50409830 на 5800,00 кг., у зв'язку з чим було складено комерційний акт № 827227/16 від 30.02.2008 року. Вагон був відчеплений від групи вагонів та затриманий, про що працівниками станції був складений акт загальної форми № 16 від 01.02.2008 року та нараховано: 350,28 грн. - плати за користування вагоном (з ПДВ); 960,96грн. -плати за зберігання вантажу у вагоні (з ПДВ); 499,20 грн. -плати за маневрову роботу з вагоном (з ПДВ); 90,72грн. -збір за телеграфне повідомлення (з ПДВ); 62,40грн. -плати за вантажно-розвантажувальні роботи (з ПДВ); 182,16 грн. -збір за зважування вантажу.

Нараховані суми за згодою ВАТ "Західенерго" були списані залізницею з особового рахунку, що підтверджується відповідними переліками (а.с.25).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2009 року у справі № 41/4 з Державного підприємства "Вугілля України" на користь ВАТ "Західенерго" було стягнуто на відшкодування збитків 9089,04 грн., у тому числі: 350,28 грн., 960,96грн., 499,20 грн., 90,72грн., 62,40грн., 182,16 грн.

Сума, стягнута за цим рішенням, була 01.06.2009 року сплачена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Посилаючись на висновки викладені у вказаному рішенні позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків; які були завдані саме через невиконання ним умов укладеного між сторонами договору №100106/О.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт спричинення йому збитків саме з вини відповідача за умовами договору №100106/0 від 10.01.2006 року та дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення збитків у вигляді понесених витрат у розмірі 2145,72 грн.

Апеляційний господарський суд рішення місцевого суду скасував в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 1122,36 грн. з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової шкоди (матеріальної) -збитків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи статті 610 Цивільного кодексу України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов'язання є -відшкодування збитків.

Частина 1 статті 225 Господарського кодексу України зазначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Виходячи з приписів частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України відшкодувати збитки має лише та особа, яка порушила зобов'язання. За частиною 2 цієї статті розмір завданих збитків доказується кредитором (у даному випадку підприємством).

Як встановлено судом спірна сума у даному випадку складається з нарахованих залізницею у зв'язку із затриманням вагону № 67868760 350,28 грн. -плати за користування вагоном, 960,96грн. -плати зберігання вантажу у вагоні, 499,20 грн. плати за маневрову роботу, 90,72грн. плати за телеграфне повідомлення, 62,40грн. плати за вантажно -розвантажувальні роботи, 182,16 грн. збір за зважування вантажу, які були добровільно сплачені товариством, а згодом -відшкодовані останньому підприємством.

Виходячи із пункту 3 "Правил користування вагонами і контейнерами" затв. Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46 .

Пунктом 8 Правил користування визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника .

Згідно пункту 10 Правил користування облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів , що складається станцією.

У матеріалах справи відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та акт про затримку вагонів відсутні. З відповідним клопотанням про витребування цього доказу в порядку приписів ст. 38 ГПК України сторони до суду не звертались.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що плата за користування згаданим вагоном була нарахована на підставі лише накопичувальної картки, що суперечить як вимогам Правил користування, так і приписам абз. 2 п. 2.6 (в редакції, яка діяла на час затримки вагону) "Правил розрахунків за перевезення вантажів", затв. Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085.

Щодо нарахованих станцією збору за маневрові роботи та телеграфного збору апеляційний суд вказав наступне.

Виходячи з приписів пункту 1.8 розділу 2 діючого на час нарахування та списання "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України", затв. Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 року №551, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 01.12.1999 року за №828/4121 збір за маневрову роботу стосується робот які виконуються на залізничній під'їзній колії та лише за окремою вимогою власника під'їзної колії. Маневрові ж роботи з вагоном № 68499482 виконувались на проміжній залізничній станції Здолбунів, а не на станції призначення Бурштин.

Передбачений п.14 табл. 4 п. 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 збір за телеграфне повідомлення справляється лише при наявності вимоги вантажовласників про таке повідомлення. Наявність такої вимоги матеріалами справи не підтверджується.

Посилаючись на пункт 4.2. Тарифного керівництва № 1, яким передбачено, що збір за зважування вантажу не справляється, зокрема, за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної відправником (ст. 24 Статуту залізниць), що мало місце у даному випадку, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів вказаних втрат.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин висновок про відсутність всіх необхідних елементів складу правопорушення є правомірним, а постанова апеляційного господарського суду законною та обґрунтованою.

Заперечення скаржника зводяться до намагань надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, тому судовою колегією до уваги не приймаються, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року у справі №38/297 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач