Постанова

від 10.05.2012 по справі 5002-33/3850-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 5002-33/3850-2011

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого суддіПершикова Є.В., суддівДанилової Т.Б., Ходаківської І.П., розглянула касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте небо" (далі -Товариство) на постанову від 09.02.2012 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 5002-33/3850-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомТовариства до про Алупкінської міської ради (далі -Міськрада), Ялтинського міського управління земельних ресурсів (далі -Управління), товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" (далі -ТОВ "Гарант-СВ"), визнання рішення Міськради і договору оренди земельної ділянки від 27.02.03 недійсними та спонукання до виконання певних дій. В засіданнях взяли участь представники :

- позивача:ОСОБА_4 (за дов. б/н від 12.04.12) у судовому засіданні 26.04.12; - відповідачів:Міськради : не з'явилися; Управління : не з'явилися; ТОВ "Гарант-СВ": ОСОБА_5 (за дов. б/н від 11.11.11) у судовому засіданні 26.04.12;

Ухвалою від 26.03.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П., касаційну скаргу Товариство б/н від 29.02.12 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.04.12.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням від 23.04.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

У судовому засіданні 26.04.12 було заслухано суддя-доповідача по справі, правові обґрунтування скаржника та заперечення щодо касаційної скарги у даній справі. Розгляд справи по суті у судовому засіданні 26.04.12 не закінчено, оголошено перерву до 10.05.12.

У зв'язку з перебуванням судді Костенко Т.Ф. у відпустці та виходом судді Ходаківської І.П. з лікарняного, розпорядженням від 08.05.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів, з урахуванням необхідності дотримання принципу незмінності складу суду, у судовому засіданні 10.05.12 перегляд даної справи було розпочато спочатку.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлялося на початку судових засідань 26.04.12, 10.05.12. Відводів складі колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлялося.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.05.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 13.12.11 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.В.) в позові Товариства відмовлено повністю.

Постановою від 09.02.12 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Маслова З.Д., суддів -Антонова І.В., Євдокімова І.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін.

Вказані рішення мотивовані, зокрема, тим, що Товариство є власником будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці, що розташована за іншою адресою -по вул. 1 Травня, 25б у м.Алупка, в той час, як спірна земельна ділянка по вул.1-го Травня, 3 у м.Алупка. Крім того, суди врахували, що виникнення у 2010 році права власності на об'єкт нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення (продовження, поновлення) договору оренди спірної земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням попередніх інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції по справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Своїй вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 261, 267, 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 4 3 , 32, 41 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Гарант-СВ" щодо доводів та вимог касаційної скарги заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

\

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з правового аналізу матеріалів справи, Товариство звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Міськради та Управління про визнання противоправними та скасування рішення № 4 (8-й сесії 24-го скликання) Міськради від 30.12.02; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 27.12.03, площею 0,3169 га, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Алупка, вул.1-го Травня, 3. Також, Товариство просило зобов'язати Управління скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 27.12.03, площею 0,3169 га, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Алупка, вул.1-го Травня, 3.

17.11.11 Товариство надало заяву про уточнення пункту 2 своїх позовних вимог, відповідно до якої просило визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Міськради № 04 8-ї сесії 24-го скликання від 27.12.02 "Про надання земельних ділянок ТОВ "Гарант-СВ юг" щодо надання ТОВ "Гарант-СВ юг" на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки, площею 0,3169 га, що розташована за адресою: м.Алупка, вул.1-го Травня, 3 із земель Міськради для обслуговування пляжної зони.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на наявність порушень чинного на час прийняття оскарженого рішення Міськради законодавства.

При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями встановлено, що 30.12.02 Міськрадою було прийнято рішення № 04 (далі -Рішення), пунктом 1 якого вилучено земельну ділянку № 1, площею 0,7432 га, що знаходиться в постійному користуванні ТОВ "Гарант-СВ юг", за адресою: м.Алупка, вул.1-го Травня, 3, надану для обслуговування їдальні; земельну ділянку № 2, площею 0,3169 га, надану на умовах оренди для обслуговування пляжної зони за адресою: м.Алупка, вул.1-го Травня, 3, та земельну ділянку

№ 3, площею 0,0399 га, надану на умовах оренди для обслуговування будівлі майстерень за адресою: м.Алупка, вул.1-го Травня, 3.

Пунктом 2 вказаного Рішення ТОВ "Гарант-СВ юг" надано дозвіл на переоформлення права користування та надано земельну ділянку № 1, площею 0,7432 га, за адресою: м.Алупка, вул.1-го Травня, 3, на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування їдальні із земель Міськради.

Пунктом 3 зазначеного Рішення ТОВ "Гарант-СВ юг" надано на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку, площею 0,3196 га, розташовану за адресою: м. Алупка, вул. 1-го Травня, 3 із земель Міськради для обслуговування пляжної зони.

Пунктом 4 Рішення ТОВ "Гарант-СВ юг" надано на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку, площею 0,3999 га, розташовану за адресою: м.Алупка, вул.1-го Травня, 3 із земель Міськради для обслуговування майстерень.

Пунктом 5 Рішення вирішено укласти договори оренди строком на 49 років на зазначені земельні ділянки.

Матеріалами справи підтверджено, що га виконання вказаного Рішення Міськради 27.02.03 між Міськрадою (Орендодавець) та ТОВ "Гарант-СВ юг" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 0,3169 га, розташовану по вул.1-го Травня, 3 у м.Алупка, із земель Міськради.

Відповідно до пункту 1.5 Договору права третіх осіб на земельну ділянку відсутні.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування пляжної зони за адресою: м. Алупка, вул. 1-го Травня, 3.

При цьому, встановлено, що такий Договір оренди земельної ділянки укладено строком на 49 років, починаючи з дня прийняття рішення № 04 від 30.12.02 восьмої сесії Міськради 24-го скликання про надання земельної ділянки в оренду (пункт 2.2 Договору).

Судами враховано, що п. 3.1 Договору Орендодавець гарантував, що земельна ділянка є його власністю та він має законні повноваження передавати цю ділянку в тимчасове користування на умовах оренди, надавати інші права, визначені в цьому Договору, а також те, що земельна ділянка будь-кому іншому в оренду не передана, не продана, не подарована, в спорі або під забороною (арештом) не перебуває; жодне з умов та положень цього Договору не суперечить чинному законодавству України; особа, яка підписує цей Договір, є належним чином уповноваженою на те, щоб діяти від імені Орендодавця для мети укладення цього Договору та на умовах, обумовлених в ньому.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що звертаючись з позовом у даній справі Товариство вказало, що на земельній ділянці, яка була передана в оренду ТОВ "Гарант-СВ юг" згідно Договору, розташована будівля насосної станції, яка належить Товариству на праві власності, яке зареєстроване 31.08.10, що, на його думку, є підставою для виникнення у нього права власності і на земельну ділянку, на якій розташована вказана будівля, та, відповідно, визнання договору оренди землі та рішення про передачу землі в оренду ТОВ "Гарант-СВ юг" недійсними.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями взято до увага, що в обґрунтування отримання зазначеного права власності Товариство посилається на те, що 22.05.98 АКБ "Таврія" придбало шляхом приватизації за договором купівлі-продажу корпуси № 01 та № 02 санаторію ім. Ф.Е.Дзержинського по вул.1-го Травня, 25 "б" у м. Алупка, та за актом приймання-передачі від 01.06.98 отримало у тому числі і насосну станцію. 22.06.98 СКП "Голуба затока" придбало за договором купівлі-продажу корпуси № 01 та № 02 санаторію ім.Ф.Е.Дзержинського по вул.1-го Травня, б. 25 "б" у м.Алупка, та за актом приймання-передачі від 01.06.98 отримало у тому числі і насосну станцію. У подальшому 07.04.99 СКП "Голуба затока" передало спірне нерухому майно за актом приймання передачі до створеного ТОВ "Санаторно-курортний комплекс "Зелений мис". Рішенням виконавчого комітету Міськради № 253 від 18.06.09 (тобто, більш ніж через 10 років після отримання, та через

7 років після отримання ТОВ "Гарант-СВ юг" спірної земельної ділянки за спірним Договором оренди,) за ТОВ "ССК "Зелений мис" оформлено право власності на спірну насосну станцію, яка при проведенні інвентаризації отримала адресу: вул.1-го Травня, б. 25 "б" у м.Алупка. За актом приймання-передачі від 17.02.10 ТОВ "ССК "Зелений мис" передало спірну насосну станцію Товариству.

Вирішуючи спір, попереждні судові інстанції взяли до уваги, що на час укладення між Міськрадою та ТОВ "Гарант-СВ юг" спірного Договору оренди земельної ділянки від 27.02.03 реєстровий № 1121 площею 0,3169 га по вул.1-го Травня, 3 у м.Алупка, ні Товариство, ні його засновник (ТОВ "Санаторно-курортний комплекс "Зелений мис") не мали зареєстрованого права власності на зазначене нерухоме майно (будівлю насосної станції), та жоден з покупців нерухомого майна колишнього санаторію ім.Ф.Е.Дзержинського не реєстрував у встановленому законом порядку за собою права власності на придбане майно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно п.п. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України від 01.07.04 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації . Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Згідно п. 1.6 Інструкції "Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб", яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 за № 121, та діяла до набрання чинності Закону України від 01.07.04 № 1952-IV, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників , незалежно від форми власності.

Як встановлено місцевим та апеляційним судами Товариство звернулося з позовом про захист свого права користування земельною ділянкою, яка знаходиться під отриманим ним від правонаступників об'єктом нерухомості, вважаючи що таке право у нього виникло на підставі приписів Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Однак, приписами ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі коли житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За змістом частини 1 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства свідчить, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, право на одержання у користування земельної ділянки підлягає оформленню у порядку, встановленому положеннями Земельного кодексу України, а саме -на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування та одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

Однак, як встановлено попередніми судовими інстанціями, вказаних доказів наявності відповідних прав на спірну земельну ділянку Товариством надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування в якості способу захисту земельних прав передбачено ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 10 статті 59 Закону України Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку лише з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте небо" б/н від 29.02.12 залишити без задоволення.

Постанову від 09.02.12 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5002-33/3850-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська