Постанова

від 10.05.2012 по справі 27/403

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 № 27/403

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Тищенко О.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі

Дмитрина Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від відповідача - ОСОБА_4 (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

30.01.2012 року

у справі

№ 27/403 (суддя - Дідиченко М.А.)

за позовом

Приватного підприємства «Госпрозрахункове бюро «Енергія»

до

Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про

стягнення 247 201,22 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року позовні вимоги приватного підприємства «Госпрозрахункове бюро «Енергія» задоволені частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь приватного підприємства «Госпрозрахункове бюро «Енергія» проценти за користування вкладом у сумі 101 311,03 грн., збитки від інфляції у розмірі 53 246,14 грн., 3 % річних у розмірі 13 815,14 грн. та судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року у справі № 27/403 та постановити нове, яким відмовити приватному підприємству «Госпрозрахункове бюро «Енергія» в задоволені позовних вимог.

Так, апелянт зазначає, що договірні зобов'язання ним виконані повністю.

Зарахування суми депозиту відбулося по закінченню терміну дії строкового договору в розмірі 300 000,00 грн. на поточний рахунок, всі належні відсотки також сплачені у строк, нарахування додаткових відсотків за весь час знаходження вкладу в банку на поточному рахунку законодавчо не може бути доведено.

Також публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» заперечує проти стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, зазначених у п. 5.2. договору, про що свідчить фінансова криза, постанова Правління НБУ від 10.02.2009 року № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації в ВАТ «КБ» Надра», в подальшому продовження дії тимчасової адміністрації в ВАТ «КБ «Надра» відповідно до Постанови НБУ № 60 від 10.02.2010 року строком до 11.02.2011 року та продовження до 12.08.2011 року, а також дії Уряду України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 27/403.

Приватне підприємство «Госпрозрахункове бюро «Енергія» просить рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року у справі № 27/403 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 18.04.2012 року оголошувалась перерва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.10.2008 року між відкритим акціонерним комерційним банком «Надра» - банк та приватним підприємством «Госпрозрахункове бюро «Енергія» - вкладник був укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 16/2008/Ю000476 (надалі - договір), за умовами п 1.1 якого вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26157002004 грошові кошти в сумі 300 000,00 грн., а банк зобов'язується повернути вкладникові суму вкладу 19.10.2009 року і виплачувати проценти у розмірі 22% річних /а.с. 15-16/.

Платіжним дорученням № 495 від 06 жовтня 2008 року позивач перерахував на депозитний рахунок, відкритий відповідачем, 300 000,00 грн. /а.с. 20/.

Згідно п. 1.2 договору датою повернення суми вкладу є 19.10.2009 року.

В порушенням умов договору, відповідач лише 19.05.2011 року перерахував позивачу суму вкладу у розмірі 300 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками /а.с. 21-28/.

Згідно п. 4.2 договору проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, що передує його поверненню вкладникові або списанню з вкладного рахунка вкладника. При розрахунку процентів приймається метод «факт/факт», який полягає у нарахуванні процентів по вкладу виходячи з фактичної кількості днів перебування вкладу на зберіганні в банку і фактичної кількості днів в календарному році.

Відповідно до п. 4.4 договору сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно, не пізніше 1-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника.

Таким чином, зважаючи на фактичний період знаходження суми вкладу в розмірі 300 000, 00 грн. у відповідача до 19.05.2011 року, а також враховуючи той факт, що у строки та в порядку, визначеними п.п. 4.2., 4.3., 4.4. договору, відповідачем відсотки за період з 19.10.2009 року по 18.05.2011 року не сплачувалися, що останнім не заперечується, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по сплаті відсотків за користування вкладом за період з 19.10.2009 року по 18.05.2011 року в розмірі 101 311, 03 грн.

Відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Відповідно до п.3.3. глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що відповідач, порушивши умови договору, має зобов'язання щодо сплати відсотків за користування вкладом за період з 19.10.2009 року по 18.05.2011 року в розмірі 101 311, 03 грн.

Крім того, судом задоволені вимоги по стягненню інфляційних витрат та 3 % річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. В частині вимог про стягнення пені господарський суд міста Києва відмовив, оскільки за договором строкового банківського вкладу № 16/2008/Ю000476 від 06.10.2008 року пеня не передбачена.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу - п.п. 1,3 ст. 1058 Цивільного кодексу України.

За статтею 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язання, яке не було виконано.

За таких обставин заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування вкладом за період з 19.10.2009 року по 18.05.2011 року в розмірі 101 311, 03 грн., виходячи зі ставки 22 %, яка встановлена умовами договору, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Разом з цим, згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що пеня є договірною.

Окрім цього, постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в ВАТ «КБ» Надра» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009 року по 10.08.2009 року, в подальшому строк було продовжено до 12.08.2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені за період з 19.10.2009 року по 18.05.2011 року задоволенню не підлягає.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 13 815, 14 грн. та збитки від інфляції у розмірі 53 246, 14 грн. за період з 19.10.2009 року по 18.05.2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання (постанова Верхового суду України № 4/719 від 08.11.2010 року).

А тому посилання апелянта на постанову Правління НБУ від 10.02.2009 року № 59 та статтю 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року у справі № 27/403.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року у справі № 27/403 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 27/403 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Тищенко О.В.

Смірнова Л.Г.

14.05.12 (відправлено)