Постанова

від 11.10.2010 по справі 2а-1918/10/1170

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 року Справа № 2а-1918/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства "Агрологістика", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державного реєстратора виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації, визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція (надалі - Кіровоградська ОДПІ) звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Агрологістика" (надалі - ПП "Агрологістика" про скасування державної реєстрації, визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість.

Позов мотивовано тим, що державним реєстратором виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 19.02.10 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ПП "Агрологістика" у зв'язку з введенням до складу засновників ОСОБА_1. Посилаючись на те, що перереєстрація підприємства відбулася на підставну особу, волевиявлення якої не було спрямовано на здійснення підприємницької діяльності, позивач стверджує про фіктивність правочину у вигляді створення засновницького акту та недійсність виданих підприємством первинних документів. У зв'язку з цим просить суд скасувати державну реєстрацію та визнати установчі документи, первинні документи, свідоцтво платника ПДВ ПП "Агрологістика" недійсними з моменту перереєстрації на ОСОБА_1, визнати недійсними первинні та фінансово-господарські документи, складені від імені ПП "Агрологістика" після проведення реєстрації на ім'я ОСОБА_1

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Відповідач ПП "Агрологістика" повторно у судове засідання не з'явився, заперечень на позов не надав. Судом рекомендованими листами із зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень направлялися повістки про виклик до суду за адресою відповідача, яка зазначена у позовній заяві, витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але конверти повернуті відділенням зв'язку УДППЗ "Укрпошта" з відміткою - за закінченням терміну зберігання (а.с. 42, 52).

Ухвалою суду від 15.06.10 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, державного реєстратора виконавчого комітету Кіровоградської міської ради та ОСОБА_1.

Третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 69), у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Третя особа ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явився, заперечень на позов не надав. Судові повістки про виклик до суду, які направлялися судом рекомендованими листами із зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень за адресою, яка зазначена в позовній заяві, повернуті відділенням зв'язку УДППЗ "Укрпошта" з відміткою - за закінченням терміну зберігання (а.с. 41, 53).

Згідно з ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи, що судові повістки доставлялися за адресами відповідача та третьої особи -ОСОБА_1, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як їхнє місцезнаходження та місце проживання, однак не вручені з незалежних від суду причин, суд вважає виконаним свій обов'язок щодо повідомлення цих осіб про виклик у судові засідання і вирішує справу за їхньої відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Приватне підприємство "Агрологістика" (ідентифікаційний код 32615925) з 19.09.03 зареєстровано як юридична особа реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради за адресою: м. Кіровоград, вул. Промислова, 1, кімн. 4. Підприємство взято на облік платників податків в ДПІ у м. Кіровограді, зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що 12.01.04 видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №15244126 (а.с.20).

Як вбачається з довідки та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державним реєстратором Кіровоградської міської ради 19.02.10 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ПП "Агрологістика", а саме щодо зміни засновника (власника) юридичної особи, яким став ОСОБА_1, про що до ЄДР внесено запис №14441050005003922 (а.с. 13, 74-76).

Крім того, державним реєстратором Кіровоградської міської ради 19.02.10 проведено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу ПП "Агрологістика", що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме щодо зміни керівника юридичної особи, яким став ОСОБА_1, про що до ЄДР внесено запис №14441070006003922 (а.с. 14, 74-76).

У березні 2010 року ГВПМ ДПІ у м. Кіровограді проведено перевірку щодо встановлення фактичного місцезнаходження ПП "Агрологістика", зареєстрованого за адресою м. Кіровоград, вул. Промислова, 1, за результатами якої його місцезнаходження не встановлено, про що складено довідку №10046 від 02.03.10 (а.с. 11).

З пояснень ОСОБА_1, наданих 07.05.10 ГВПМ ДПІ у м. Кіровограді, вбачається, що той за пропозицією знайомого на ім'я Євген узимку 2010 року підписав у нотаріуса документи, які стосувалися перереєстрації на нього ПП "Агрологістика" за умови отримання у майбутньому частини доходу від господарської діяльності вказаного підприємства. Перереєстрація підприємства здійснювалася за його документами та з його згоди, грошова винагорода за це йому не виплачувалася. ОСОБА_1 мав намір на ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема, на реалізацію сільськогосподарської продукції, однак через відсутність необхідних знань та досвіду її не здійснював. Звітні, бухгалтерські та фінансові документи особисто не підписував, податкову звітність особисто до органів податкової служби не подавав. (а.с. 7 - 9).

Зазначені обставини і стали фактичною підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки, на думку позивача, вони свідчать про те, що ОСОБА_1, який з 19.02.10 став засновником та керівником підприємства, не мав наміру та можливості особисто здійснювати підприємницьку діяльність, сплачувати податки та збори до державного бюджету, а відомості, вказані в реєстраційних та установчих документах, є завідомо неправдивими. З огляду на це позивач дійшов висновку про намір ПП "Агрологістика" ухилитися від сплати податків, вести недобросовісну господарську діяльність, не подавати податкову звітність, що порушуватиме нормальну діяльність податкової служби.

Позивач обґрунтовує повноваження щодо заявлення зазначеного позову реалізацією владних управлінських функцій, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави в сфері контролю за додержанням податкового законодавства.

Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для скасування державної реєстрації та визнання установчих документів, первинних документів, свідоцтва платника ПДВ ПП "Агрологістика" недійсними з моменту перереєстрації на ОСОБА_1

Як на правову підставу заявлених вимог позивач у позовній заяві посилається на норми абз. 7 ст.1, ч.3 ст4, ч.1, 3 ст.16, ч.3 ст.19, ст. 29, 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст.202, п.5 ст.203, ст.234 ЦК України, ст.ст.3, 30 ЦПК України, ст.ст. 121, 125 Конституції України, п.5 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Оцінюючи зазначені доводи позивача, суд виходить з того, що відповідно до п. 8 ч.1 ст. 3 КАС України позивачем в адміністративному процесі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно з якою посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Зокрема, функції державних податкових інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій передбачені ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а права органів державної податкової інспекції закріплені ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що чинним законодавством не передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про скасування державної реєстрації юридичної особи з моменту її перереєстрації та про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника ПДВ, первинних та фінансово-господарських документів юридичної особи.

Разом з тим, п.17 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні органам державної податкової служби надано право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Частинами 1 та 6 статті 59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (надалі - Закон).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 33 Закону передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З пункту 3 Прикінцевих положень цього ж Закону випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 липня 2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

А відтак, положення пункту 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, частини 6 статті 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Між тим, доказів наявності обставин, з якими пов'язується можливість припинення юридичної особи за рішенням суду, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону, позивачем суду не надано.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Згідно з частиною 2 ст. 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціювання припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Позивач, наполягаючи на незаконності дій третьої особи ОСОБА_1 при внесенні змін до відомостей до статуту ПП "Агрологістика", як підставу для скасування його державної реєстрації з моменту перереєстрації на ОСОБА_2, також не врахував, що статтею 31 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено підстави для скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Відповідно до ч.1 вказаної статті у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Тобто скасування державної реєстрації змін до статуту є наслідком визнаної судом недійсності рішення засновників (учасників) юридичної особи про внесення змін до статуту і виконання такого рішення має здійснюватись у порядку, визначеному ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а звернення з позовом про скасування державної реєстрації змін до статуту законодавством не передбачено, оскільки існує встановлений законом порядок скасування такої реєстрації.

Відповідно до абз.11 ч.1 ст.239, ч.1 ст.247 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання. У разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Доводячи обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги про незаконність та фіктивність підприємницької діяльності відповідача, позивач посилається на письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с. 7-9) та висновок спеціаліста №67 від 30.07.10 про почеркознавче дослідження, відповідно до якого підписи у податкових деклараціях та звітних документах ПП "Агрологістика", розташовані у графах "керівник підприємства", виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. (а.с. 56 - 61).

Суд не приймає вказані докази до розгляду, оскільки висновок спеціаліста не віднесений до засобів доказування в адміністративному судочинстві, передбачених ст. 69 КАС України, а письмові пояснення не підтверджують фіктивність підприємства, позаяк відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Належним доказом у даному випадку може бути вирок суду щодо кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 205 КК України за фіктивне підприємництво - придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Між тим, такого вироку суду позивачем не надано.

Так само на вимогу суду не надано доказів того, що податковою міліцією Кіровоградської ОДПІ чи іншим правоохоронним органом проводилась перевірка в порядку ст.97 КПК України за фактом фіктивного підприємництва чи умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, стосовно діяльності відповідача чи причетних до нього осіб.

Обґрунтування позовних вимог припущеннями позивача про наміри відповідача ухилятися від сплати податків, вести недобросовісну господарську діяльність, не подавати податкову звітність, наслідком чого буде порушення нормальної діяльності органу державної податкової служби, не ґрунтується на нормах законодавства.

Доводи позивача про те, що відповідач ухиляється від сплати податків до бюджету спростовуються довідкою Кіровоградської ОДПІ від 13.07.10 про відсутність недоїмки ПП "Агрологістика" перед бюджетом. (а.с. 62)

Доказів неподання відповідачем протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, як підстави для ініціювання припинення його юридичної особи, позивачем суду не надано. Разом з тим, наявний у матеріалах справи висновок спеціаліста №67 від 30.07.10, яким проводилося почеркознавче дослідження податкових декларацій ПП "Агрологістика" за січень - травень 2010 року (а.с. 56 - 61) свідчить про подання відповідачем податкової звітності принаймні у травні 2010 року та про те, що річний термін подання ним податкової звітності не минув.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 22.09.10, до ЄДР щодо ПП "Агрологістика" 17.05.10 та 07.09.10 внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу. (а.с. 74-76). Доказів направлення органом державної податкової служби в порядку ч.12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" до державного реєстратора повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи ПП "Агрологістика" за її місцезнаходженням та наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність ПП "Агрологістика" за вказаним її місцезнаходженням позивачем суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на недоведення позивачем факту наявності обставин, з якими ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" пов'язує можливість припинення юридичної особи за рішенням суду, суд не вбачає підстав для скасування державної реєстрації відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач просить суд визнати недійсними установчі документи, первинні документи ПП "Агрологістика", при цьому не вказуючи їх назв та реквізитів, а також свідоцтво платника ПДВ та всі фінансово-господарські документи, складені від імені ПП "Агрологістика" після проведення реєстрації на ім'я ОСОБА_1

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з цими позовними вимогами, посилається на фіктивність правочину у вигляді створення засновницького акту, затвердження статуту ПП "Агрологістика" у новій редакції, а також на те, що видача первинних документів, які використовувались в господарській діяльності підприємства, вказують на недобросовісну послідуючу фінансово - господарську діяльність, не мають юридичної сили, оскільки складені без дійсного волевиявлення ОСОБА_1 і про намір створити для ПП "Агрологістика" набуття, зміну та припинення прав та обов'язків не свідчать, мають ознаки фіктивних дій, на настання обумовленого законодавством результату не направлені, про легальний намір ПП "Агрологістика" отримати права та нести легально обов'язки не свідчать, оскільки перереєстрація підприємства відбулась на підставну особу.

Згідно ч.1 ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Тобто установчі документи юридичної особи, направлені на створення юридичної особи, не є правочином у розумінні ст.202 ЦК України, а тому посилання позивача на п. 2 ст. 234 ЦК України як на підставу визнання статуту позивача фіктивним правочином є помилковим.

Відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Згідно із ч.4 ст. 53 зазначеного Закону, особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, несуть відповідальність, встановлену законом.

Доказів притягнення посадових осіб ПП "Агрологістика" до відповідальності за внесення до документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, позивачем суду не надано.

Вимоги позивача щодо скасування свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Агрологістика" не ґрунтуються на нормах Закону України "Про податок на додану вартість", які не передбачають підстав для визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку. Статтею 9 названого Закону передбачено лише підстави та порядок анулювання реєстрації особи, як платника податку на додану вартість, рішення про що приймається податковим органом за заявою платника податку або за своєю ініціативою.

Більш того, вимоги позивача в цій частині не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу зокрема статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" статут, свідоцтво платника ПДВ, первинні документи суб'єкта господарювання підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема у справі про припинення юридичної особи. Визнання зазначених документів нечинними законом не вимагається. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, викладеною в листі від 24.10.08 №1776/100/13-08 "Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)".

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про заявлені у даній адміністративній справі позовні вимоги безпідставні, не ґрунтуються на законі та заявлені позивачем з перевищенням власних повноважень, які надані йому чинним законодавством, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 15.10.10.