Постанова

від 26.04.2012 по справі 2а-17326/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2012 року 16:46 № 2а-17326/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Ричек В.В.,

представника відповідача -Перепелюка О.В.,

представника прокуратури -Король І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Спортивно-оздоровчий комплекс "Монітор" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва, за участю прокуратури Подільського району м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2011 р. № 0000502320 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 425 899,00 грн. та від 30.06.2011 р. № 0000492320, прийнятих відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було неправомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство "Спортивно-оздоровчий комплекс "Монітор" зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 07.06.1999 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 30437959).

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. позивач, зокрема, мав взаємовідносини з ПП "Клімента" та ТОВ "БК" Тайлінг".

Взаємовідносини позивача та ПП "Клімента" ґрунтувалися на договорах: поставки продукції від 01.12.2009 р. № 01/12/1-09, за яким контрагент як постачальник, зобов'язувався передати у власність позивачу як покупцю, за його замовленням товар відповідно до специфікації, а останній, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар; від 17.12.2009 р. № 17/12/1-09, за яким контрагент як продавець, зобов'язувався продати (доставити за адресою знаходження покупця), а позивач як покупець зобов'язувався купити товар -обладнання згідно специфікації (прийняти, оплатити, розгрузити та доставити обладнання на місце монтажу); від 12.01.2010 р. № 12/01/1-10 за яким контрагент як продавець, зобов'язувався продати (доставити за адресою знаходження покупця), а позивач як покупець зобов'язувався купити товар -обладнання згідно специфікації (прийняти, оплатити, розгрузити та доставити обладнання на місце монтажу); підряду від 18.03.2010 р. № 18/03-10, за яким контрагент як підрядник, зобов'язувався своїми силами та на висланий ризик виконати і здати у встановлений строк роботи з улаштування волейбольної площадки для позивача, відповідно до проектної документації, а позивач як замовник, зобов'язувався надати виконавцю обсяг робіт, прийняти та оплатити виконані роботи; від 02.03.2010 р. № 02/03/4-10, за яким, контрагент як виконавець, зобов'язувався виконати на основі власних дизайнерських розробок та художніх пропозицій озеленення живими рослинами територію позивача як замовника, а останній, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідні роботи.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення витрат на придбання товару (робіт, послуг) до складу валових витрат та амортизаційних відрахувань позивача, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (виконані роботи, надані послуги), ПП "Клімента" були видані позивачу: акти виконаних робіт від 30.04.2010 р. на суму 1 665 774,00 грн. (в т.ч. ПДВ -277 629,00 грн.), від 31.03.2010 р. на суму 428 960,66 грн. (в т.ч. ПДВ -71 493,44 грн.); видаткові накладні від 29.12.2009 р. № 2 на суму 2 680 600,02 грн. (в т.ч. ПДВ -446 766,67 грн.), від 25.01.2010 р. № 15 на суму 2 992 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ -498 700,00 грн.), від 24.02.2010 р. № 35 на суму 4 176 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 696 033,33 грн.), від 15.03.2010 р. № 46 на суму 1 691 090,40 грн. (в т.ч. ПДВ -281 848,40 грн.), від 24.03.2010 р. № 57 на суму 453 712,93 грн. (в т.ч. ПДВ -75 618,82 грн.); податкові накладні від 29.12.2009 р. № 2 на суму 2 680 600,02 грн. (в т.ч. ПДВ -446 766,67 грн.), від 25.01.2010 р. № 35 на суму 2 992 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ -498 700,00 грн.), від 24.02.2010 р. № 107 на суму 4 176 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ -696 033,33 грн.), від 30.04.2010 р. 258 на суму 1 665 774,00 грн. (в т.ч. ПДВ -277 629,00 ГРН.), від 15.03.2010 р. № 155 на суму 1 691 090,40 грн. (в т.ч. ПДВ -281 848,40 грн.), від 24.03.2010 р. № 166 на суму 453 712,93 грн. (в т.ч. ПДВ -75 618,82 грн.), від 31.03.2010 р. № 181 на суму 428 960,66 грн. (в т.ч. ПДВ -71 493,44 грн.). Зазначена документація з боку контрагента була підписана генеральним директором - гр. ОСОБА_4

В той же час, як зафіксовано в акті перевірки, згідно службової записки ГВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва, СВ ПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси розслідується кримінальна справа № 20320100003 за обвинуваченням директора ПП "Клімента" ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Під час досудового слідства встановлено, що засновки і директор ПП "Клімента" ОСОБА_4 створив зазначене підприємство на прохання невстановлених слідством осіб з метою прикриття незаконної діяльності, фактично фінансово-господарську діяльність підприємства він не здійснював, податкову звітність не складав та не підписував. Незаконна діяльність фіктивного ПП "Клімента" полягала у створенні реально існуючими суб'єктами підприємницької діяльності умов по ухиленню від сплати податків. Крім того, 19.07.2010 р. ПП "Клімента" анульоване свідоцтво платника ПДВ.

Взаємовідносини позивача та ТОВ "БК" Тайлінг" ґрунтувалися на договорі підряду від 03.07.2009 р. № 03/07-09, за яким, контрагент як виконавець, зобов'язувався виконати на користь позивача як замовника, роботи по реконструкції покрівлі на відповідній території замовника, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити відповідні роботи.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення витрат на оплату робіт до складу валових витрат та амортизаційних відрахувань позивача, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, ТОВ "БК" Тайлінг" були видані позивачу: акт прийому виконаних підрядних робіт за липень 2009 року на суму 2 585 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ -430 900,00 грн.); податкова накладна від 28.07.2009 р. № 1078 на суму 2 585 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ -430 900,00 грн.). Зазначена документація з боку контрагента була підписана директором - гр. ОСОБА_5

В той же час, як зафіксовано в акті перевірки, згідно листа СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в його провадженні знаходить кримінальна справа № 54-3023 порушена прокурором Дніпровського району м. Києва по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва складено протокол допиту директора ТОВ "БК" Тайлінг" - ОСОБА_5, який пояснив, що у квітні 2009 року він підписав реєстраційні документи ТОВ "БК" Тайлінг" на пропозицію малознайомої особи, за грошову винагороду, без наміру здійснювати господарську діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, господарську діяльність не здійснював, документи господарської діяльності не складав та не підписував. Крім того, 24.01.2011 р. ТОВ "БК" Тайлінг" анульоване свідоцтво платника ПДВ.

Зазначене дало відповідачу підстави вважати, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача - ПП "Клімента" та ТОВ "БК" Тайлінг", здійснювалась ними поза межами правового поля, що свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право -дієздатності, а укладені за їх участю правочини вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, без наміру створення юридичних наслідків, отже мають ознаки нікчемності -недійсності в силу закону. Таким чином, формування валових витрат, податкового кредиту та амортизаційних відрахувань за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 02.06.2011 р. № 156/23-205-30437959, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема: п.1.32. ст.1, п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.8.1.1., пп.8.1.2. п.8.1. ст.8, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11, п.18.3. ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на загальну суму 3 591 251,00 грн., в т.ч. по періодам: І квартал 2010 року - 2 452 711,00 грн., І півріччя 2010 року -2 833 341,00 грн. (ІІ квартал 2010 року - 380 630,00 грн.), 9 місяців 2010 року -3 221 910,00 грн. (ІІІ квартали 2010 року - 388 569,00 грн.), 2010 рік -3 591 251,00 грн. (І квартал 2010 року -396 341,00 грн.); пп.7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 778 990,00 грн., в т.ч. по періодам: липень 2009 року -416 525,00 грн., грудень 2009 року -461 142,00 грн., січень 2010 року -461 687,0 грн., лютий 2010 року -671 315,00 грн., березень 2010 року -490 692,00 грн., квітень 2010 року -277 629,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 02.06.2011 р. № 156/23-205-30437959 позивачем були подані відповідачу заперечення від 17.06.2011 р. № 658 до акту, за результатами розгляду яких, листом від 24.06.2011 р. № 11171/10/23-214 відповідачем надана відповідь, що висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 02.06.2011 р. № 156/23-205-30437959, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: від 30.06.2011 р. № 0000502320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 591 251,00 грн.; від 30.06.2011 р. № 0000492320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 2 778 990,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 694 748,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач, використовуючи надане йому податковим законодавством право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами (від 07.07.2011 р. № 662, від 12.09.2011 р. № 696) до Державної податкової адміністрації у місті Києві, Державної податкової служби України, за результатами розгляду яких, рішеннями (від 05.09.2011 р. № 8857/10/25-114, від 10.11.2011 р. № 5218/6/10-2115), скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін.

Така позиція відповідача є помилковою виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Наявність умислу позивача не може бути підтверджена лише поясненнями засновників-директорів контрагентів.

Крім того, на даний час обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів щодо яких, за даними відповідача, порушені кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, не постановлено.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.8.1.1.,пп.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування

багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати

працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст.198,138-139 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, амортизаційних відрахувань та податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6 зазначеного Порядку, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними актами прийому виконання підрядних робіт, актами виконання робіт, видатковими та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту, включення витрат на оплату товарів (виконання робіт, надання послуг) до складу валових витрат та амортизаційних відрахувань позивача.

Крім цього, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Спортивно-оздоровчий комплекс "Монітор" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 30.06.2011 р. № 0000502320 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 425 899,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 30.06.2011 р. № 0000492320.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Аблов Є.В.