Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-1542/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2012 року 15:30 № 2а-1542/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Назаренко Л.С.,

представника відповідача -Сметанюка І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2011 р. №№ 0001052304, 0001062304, прийнятих відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав свої рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, яка свідчить про порушення ним положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.04.2001 р. та є платником податків (ЄДРПОУ 31467083).

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва на підставі постанови старшого слідчого 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління Служби безпеки України від 23.05.2011 р. про призначення документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні договірних взаємовідносин з ТОВ "Метан+" за період з 01.01.2006 р. по 01.01.2011 р.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Метан+" ґрунтувалися на договорах купівлі-продажу природного газу: від 01.09.2009 р. № 1128 та додаткової угоди до нього від 01.10.2009 р. № 1, від 02.09.2009 р. № 1107/09, від 02.02.2010 р. № 1112/02-10, за якими контрагент як продавець, зобов'язувався передати у власність позивача як покупця природний газ, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити природний газ.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення витрат на оплату природного газу до складу валових витрат позивача, а також на підтвердження сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за придбаний природний газ, ТОВ "Метан+" були видані позивачу: акти прийому-передачі природного газу від 30.09.2009 р. № 39, від 31.09.2009 р. б/н, від 30.09.2009 р. № 38, від 31.10.2009 р. № 44, від 30.11.2009 р. № 48, від 31.12.2009 р. № 50, від 31.01.2010 р. № 4, від 28.02.2010 р. б/н, від 31.03.2010 р. б/н; податкові накладні від 30.09.2009 р. № 5344 на суму 1 173 747,58 грн. (в т.ч. ПДВ -234 749,52 грн.), від 31.10.2009 р. № 5358 на суму 1 583 667,97 грн. (в т.ч. ПДВ -316 733,59 грн.), від 30.09.2009 р. № 5343 на суму 3 504 232,86 грн. (в т.ч. ПДВ -584 038,81 грн.), від 31.10.2009 р. № 5359 на суму 3 989 366,28 грн. (в т.ч. ПДВ -664 894,38 грн.), від 30.11.2009 р. № 5369 на суму 3 388 188,88 грн. (в т.ч. ПДВ -564 698,15 грн.), від 31.12.2009 р. № 5383 на суму 4 120 506,72 грн. (в т.ч. ПДВ -686 751,12 грн.), від 31.01.2010 р. № 8 на суму 3 858 156,52 грн. (в т.ч. ПДВ -643 026,09 грн.), від 28.02.2010 р. № 18 на суму 3 212 730,86 грн. (в т.ч. ПДВ - 535 455,14 грн.), від 25.03.2010 р. № 30 на суму 663 101,32 грн. (в т.ч. ПДВ -110 516,89 грн.), від 26.03.2010 р. № 48 на суму 4 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -666 666,67 грн.), від 26.03.2010 р. № 44 на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -500 000,00 грн.), від 26.03.2010 р. № 31 на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -500 000,00 грн.), від 26.03.2010 р. № 46 на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -500 000,00 грн.), від 26.03.2010 р. № 45 на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -500 000,00 грн.), від 26.03.2010 р. № 47 на суму 2 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -391 666,67 грн.), від 01.04.2010 р. № 53 на суму 4 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -725 000,00 грн.), від 12.04.2010 р. № 59 на суму 275 698,00 грн. (в т.ч. ПДВ -45 949,80 грн.), від 19.04.2010 р. № 60 на суму 1 140 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -190 000,00 грн.), від 26.04.2010 р. № 61 на суму 1 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -166 666,67 грн.), від 27.04.2010 р. № 62 на суму 4 802 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -800 333,33 грн.). Зазначена документація з боку контрагента - ТОВ "Метан+" підписана гр. ОСОБА_3, який значився як директор товариства.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним № 47 від 26.03.2010 р., № 53 від 01.04.2010 р., № 62 від 27.04.2010 р. до складу податкового кредиту позивачем віднесено не було, а суми по іншим податковим накладним у розмірі 3 692 755,00 грн. віднесені ним до складу податного кредиту та відображені у податкові звітності наступним чином: за лютий 2010 року на 535 455,14 грн., за березень 2010 року на 2 777 183,56 грн., за квітень 2010 року на 144 166,67 грн., за травень 2010 року на 45 949,80 грн., за червень 2010 року на 190 000,00 грн.

В той же час, в ході перевірки, враховуючи дані акту перевірки контрагента ТОВ "Метан+" від 08.07.2011 р. № 566/23/36475167 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правомірності нарахування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.09.2009 р. по 31.05.2010 р. встановлено, що на момент перевірки стан ТОВ "Метан+" "14" -визнано банкрутом; ТОВ "Метан+" та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням; у ТОВ "Метан+" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій та господарської діяльності в цілому -основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, торговельне обладнання; ним не надані податковому органу підтверджуючі документи щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Операції між позивачем та ТОВ "Метан+" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Крім того, згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центр при Управлінні МВС України в Київській області від 22.06.2011 р. № 189, за результатами проведеної почеркознавчої експертизи реєстраційних та звітних документів ТОВ "Метан+" встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 виконані не гр.ОСОБА_3, а іншою особою.

Враховуючи викладене, фінансово-господарська діяльність ТОВ "Метан+", здійснювалась ним поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільної право -дієздатності, отже правочини (договори), укладені таким контрагентом є такими, що вчиненні без мети настання реальних правових наслідків, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемними.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2011 р. № 506/23-4/31467083, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а саме: п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 012 194,00 грн. в т.ч.: за І квартал 2011 року на 4 630 382,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 2 381 812,00 грн.; пп.7.4.1., пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 692 755,00 грн., в т.ч.: за лютий 2010 року на 535 455,00 грн., за березень 2010 року на 2 777 183,00 грн., за квітень 2010 року на 144 167,00 грн., за травень 2010 року на 45 950,00 грн., за червень 2010 року на 190 000,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 29.09.2011 р. № 506/23-4/31467083, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, відповідачем надана відповідь від 19.10.2011 р. № 29477/10/23-406 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акта перевірки від 29.09.2011 р. № 506/23-4/31467083, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.10.2011 р. №№ 0001052304, 0001062304, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8 765 242,50 грн. (7 012 194,00 грн. -за основним платежем, 1 753 048,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та податку на додану вартість на 4 615 943,75 грн. (3 692 755,00 грн. - за основним платежем, 923 188,75 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач використовуючи, надане йому податковим законодавством право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Державної податкової адміністрації у місті Києві, за результатами розгляду якої рішенням від 27.12.2011 р. № 12499/10/25-114 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга -без задоволення.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Метан+" -контрагента позивача, здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності договорів купівлі-продажу природного газу: від 01.09.2009 р. № 1128 та додаткової угоди до нього від 01.10.2009 р. № 1, від 02.09.2009 р. № 1107/09, від 02.02.2010 р. № 1112/02-10, укладених між позивачем та ТОВ "Метан+", в силу їх нікчемності.

Формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Такі ж самі положення закріплені й в Податковому кодексі України, а саме в ст.ст.198, 138-139.

Враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, необхідні первинні документи (податкові накладні, акти прийому-передачі тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та

подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 зазначеного закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що податкові накладні, видані позивачу ТОВ "Метан+" на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем природного газу у зазначеного контрагента, дають йому право на податковий кредит та включення витрат на придбання природного газу до складу валових витрат.

Отже, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 7 012 194,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 3 692 755,00 грн., а також збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на відповідні суми і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірними.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Аблов Є.В.