Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2а-1542/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1542/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губська О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

за участю представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2012 р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з"явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

ТОВ "Енерготорг" зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.04.2001. та є платником податків.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі постанови старшого слідчого 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління Служби безпеки України від 23.05.2011р. про призначення документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні договірних взаємовідносин з ТОВ "Метан+" за період з 01.01.2006р. по 01.01.2011р.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Метан+" ґрунтувалися на договорах купівлі-продажу природного газу: від 01.09.2009р. № 1128 та додаткової угоди до нього від 01.10.2009р. № 1, від 02.09.2009р. № 1107/09, від 02.02.2010р. № 1112/02-10, за якими контрагент як продавець, зобов'язувався передати у власність позивача як покупця природний газ, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити природний газ.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення витрат на оплату природного газу до складу валових витрат позивача, а також на підтвердження сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за придбаний природний газ, ТОВ "Метан+" були видані позивачуакти прийому-передачі природного газу.

Крім того, в ході перевірки, враховуючи дані акту перевірки контрагента ТОВ "Метан+" від 08.07.2011р. № 566/23/36475167 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правомірності нарахування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.09.2009р. по 31.05.2010р. встановлено, що на момент перевірки стан ТОВ "Метан+" "14" -визнано банкрутом; ТОВ "Метан+" та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням; у ТОВ "Метан+" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій та господарської діяльності в цілому -основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, торговельне обладнання; ним не надані податковому органу підтверджуючі документи щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Разом з тим, операції між позивачем та ТОВ "Метан+" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центр при Управлінні МВС України в Київській області від 22.06.2011р. № 189, за результатами проведеної почеркознавчої експертизи реєстраційних та звітних документів ТОВ "Метан+" встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Враховуючи викладене, фінансово-господарська діяльність ТОВ "Метан+", здійснювалась ним поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільної право -дієздатності, отже правочини (договори), укладені таким контрагентом є такими, що вчиненні без мети настання реальних правових наслідків, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемними.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2011р. № 506/23-4/31467083, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а саме: п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 012 194,00 грн. в т.ч.: за І квартал 2011 року на 4 630 382,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 2 381 812,00 грн.; пп.7.4.1., пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 692 755,00 грн., в т.ч.: за лютий 2010 року на 535 455,00 грн., за березень 2010 року на 2 777 183,00 грн., за квітень 2010 року на 144 167,00 грн., за травень 2010 року на 45 950,00 грн., за червень 2010 року на 190 000,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 29.09.2011р. № 506/23-4/31467083, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, відповідачем надана відповідь від 19.10.2011 р. № 29477/10/23-406 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акта перевірки від 29.09.2011 р. № 506/23-4/31467083, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.10.2011р. №№ 0001052304, 0001062304, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8 765 242,50 грн. (7 012 194,00 грн. - за основним платежем, 1 753 048,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та податку на додану вартість на 4 615 943,75 грн. (3 692 755,00 грн. - за основним платежем, 923 188,75 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач використовуючи, надане йому податковим законодавством право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Державної податкової адміністрації у місті Києві, за результатами розгляду якої рішенням від 27.12.2011 р. № 12499/10/25-114 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Метан+" -контрагента позивача, здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками відповідача щодо недійсності договорів купівлі-продажу природного газу: від 01.09.2009р. № 1128 та додаткової угоди до нього від 01.10.2009р. № 1, від 02.09.2009р. № 1107/09, від 02.02.2010р. № 1112/02-10, укладених між позивачем та ТОВ "Метан+", в силу їх нікчемності.

Формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.1.7. ст.1. ЗУ "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, необхідні первинні документи (податкові накладні, акти прийому-передачі тощо), оформлені відповідно до вимог ЗУ "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 ст.3 зазначеного закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати податкові накладні, видані позивачу ТОВ "Метан+" на виконання недійсних (нікчемних) правочинів первинними бухгалтерськими документами в розумінні ЗУ "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем природного газу у зазначеного контрагента, дають йому право на податковий кредит та включення витрат на придбання природного газу до складу валових витрат.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 7 012 194,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 3 692 755,00 грн., а також збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на відповідні суми і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірними.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2012 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судове рішення без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.