Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-3105/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2012 року 11:17 № 2а-3105/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Бражник Ж.М, Шмаль О.В., відповідача - Донської К.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГО Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06 грудня 2011 року № 0005152307/0, № 0005172307/0 та № 0005162307 в частині, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 березня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГО Україна»(далі -ТОВ «ЛЕГО Україна») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 06 грудня 2011 року № 0005152307/0, № 0005172307/0 та № 0005162307 в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 року закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-3607/12/2670 призначено до судового розгляду на 21 березня 2012 року.

21 березня 2012 року у судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

21 березня 2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 04 квітня 2012 року.

04 квітня 2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 25 квітня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, свідків всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЛЕГО Україна»(ідентифікаційний код 36979658) зареєстровано 03 лютого 2010 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією (реєстраційний номер 10055035681). Вказане товариство розташоване за адресою: 03038, м. Київ, вул. Амосова, 12.

ТОВ «ЛЕГО Україна»перебуває на податковому обліку у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЛЕГО Україна»(код за ЄДРПОУ 36979658) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.02.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 04.02.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої було складено акт від 21 листопада 2011 року № 12805/23-07/36979658.

В ході перевірки відповідачем встановлено факти заниження податку на прибуток, податку на додану вартість, а також завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість під час виконання у період з 04.02.2010 р. по 30.06.2011 р. ТОВ «ЛЕГО Україна»договорів від 14 червня 2010 року № 17/2010 про створення творів та передачу виключних майнових авторських і суміжних прав на їх використання з ТОВ «Кофе Пост»та від 01 березня 2010 року № 28 про надання послуг в сфері реклами з ТОВ «Рекламним агентством «АІТІ».

На думку відповідача, виконання вказаних договорів мало потягнути за собою зміни в облікових регістрах бухгалтерського обліку та в податковому обліку, оскільки були здійсненні господарські операції по придбанню та виготовленню рекламно-інформаційного матеріалу.

Зокрема, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва зроблено висновок про порушення, зокрема:

- підпункту 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 397 253, 00 грн., у тому числі за 3 квартали 2010 року в сумі 6 120, 00 грн., за 2010 рік в сумі 339 178, 00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 16 277, 00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 41 798, 00 грн.;

- пункту 4.1 ст. 4 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 290 320, 00 грн., у тому числі за серпень 2010 року у сумі 4 897, 00 грн., за грудень 2010 року у сумі 272 401, 00 грн., за лютий 2011 року у сумі 13 022, 00 грн., та завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 декларації) у сумі 36 346, 00 грн., у тому числі за червень 2011 року у сумі 36 346, 00 грн.

ТОВ «ЛЕГО Україна»25 листопада 2011 року подано до податкового органу заперечення на Акт перевірки від 21 листопада 2011 року № 12805/23-07/36979658.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 02 грудня 2012 року № 36360/10/23-07, заперечення залишено без змін.

На підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі 06 грудня 2011 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005152307/0, яким згідно з пунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України»за порушення підпункту 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 482 049, 00 грн., у тому числі 397 253, 00 грн. -основний платіж, 84 796, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- податкове повідомлення-рішення форми «В4»№ 0005172307/0, яким згідно з пунктом 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 4.1 ст. 4 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36 346, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005162307/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України»за порушення пункту 4.1 ст. 4 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 359 646, 00 грн., у тому числі 290 320, 00 грн. -основний платіж, 69 326,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Зазначені податкові повідомлення -рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві, яка рішенням від 17 лютого 2012 року № 571/10/12-114 його скаргу залишила без задоволення, а податкові повідомлення -рішення -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями та висновками податкового органу ТОВ «ЛЕГО Україна»звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування зазначених вище податковими повідомленнями-рішеннями.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що контролюючим органом в особі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва протиправно визначено суми податкового зобов'язання, оскільки майнове право використання аудіовізуальних творів (рекламно-інформаційних матеріалів) ТОВ «ЛЕГО Україна»надано компанією ЛЕГО Систем А/С безоплатно відповідно до Ліцензійного договору № 1 від 23.11.2011р. Донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість не мають жодного відношення до отримання позивачем прав на використання аудіовізуальних творів (рекламно-інформаційних матеріалів) та ґрунтуються виключно на претензіях до документуванню взаємовідносин позивача з ТОВ «Кофе Пост»та ТОВ «РА «АІТІ». Посилання відповідача на невідповідність актів здачі-приймання робіт (надання послуг) положенням Договору укладеного з ТОВ «Кофе Пост» не відповідає дійсності, оскільки дані акти були укладені відповідно до додатків № 1та № 2, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) правовідносини між ТОВ «ЛЕГО Україна», як платником податків та податковим органом, як контролюючим органом, регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»03.04.1997 р. № 168/97-ВР та Законом України «Про податок на прибуток підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який втратив чинність частково та діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а"п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 -ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем на підтвердження права на використання аудіовізуальних творів (рекламно-інформаційних матеріалів) надано Ліцензійний договір № 1 від 23 листопада 2011 року, відповідно до якого під правом інтелектуальної власності розуміються права інтелектуальної власності на об'єкти авторського права, знаки для товарів та послуг, та інші права інтелектуальної власності, право власності або право використання яких належить Лего Систем А/С та перелік яких визначається у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору позивачу надається право використовувати знак для товарів та послуг «ЛЕГО», а також інші знаки, ліцензія на використання яких отримана ним.

Окрім цього, ТОВ «ЛЕГО Україна»набуло право серед інших на:

- відтворення об'єктів Прав інтелектуальної власності;

- публічну демонстрацію і публічний показ об'єктів прав інтелектуальної власності, в тому числі з рекламними цілями;

- переклад об'єктів прав інтелектуальної власності;

- переробка, адаптація та інші зміни об'єктів прав інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору право інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори, визначені додатком № 1 до ТОВ «ЛЕГО Україна»не переходить, такі права подальшому продажу чи відчуженню не підлягають.

Позивач набув в силу п. 3.1 ліцензію (права) за цим договором безкоштовно та в силу п. 2.1 зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з просуванням та рекламою, за свій рахунок у разі відсутності інших домовленостей.

На виконання умов вказаного договору позивач на підставі акту прийому-передачі від 23 листопада 2011 року прийняв права інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори, які досліджувались під час проведення перевірки відповідачем.

Відповідно до ст. 11, 15, 31 Закону України «Про авторське право та суміжні права»від 23.12.1993 р. № 3792-XII первинним суб'єктом, якому належить авторське право є автор твору.

Частино першою ст. 31 вказаного Закону передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що авторські права позивачу у власність передані не були, а майнові права не відчуженні та перебувають у власності Лего Систем А/С.

14 червня 2010 року між ТОВ «ЛЕГО Україна» (далі -Замовник) та ТОВ «Кофе Пост»(далі -Виконавець) укладеного договір № 17/2010. За умовами вказаного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг і виконанню робіт (монтаж, ретуш, кольорокоррекція відеопродукції, створення комп'ютерної графіки та анімації, запис на аналогові та цифрові носії, касети формату Beta Cam SP, Digital Beta Cam, VHS, DAT), інших послуг креативного характеру за рахунок замовника та передачу (уступку) замовнику виключних майнових прав на виконання створених творів, перелічених в ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Відповідно до п. 3.8 даного договору зобов'язання за цим договором вважаються виконаними належним чином після підписання Замовником акта здачі-приймання.

02 серпня 2010 року між ТОВ «ЛЕГО Україна» та ТОВ «Кофе Пост»підписано додаток № 1, а 29 листопада 2010 року додаток № 2 до вказаного договору, відповідно до умов яких, виконавець приймає на себе зобов'язання, за рахунок замовника, здійснити послуги по адаптації рекламних відео роликів для ТМ «ЛЕГО Україна», та передачі (уступки) замовнику виключних майнових авторських прав на їх використання.

Відповідно до п. 3 вказаних додатків замовник виплачує виконавцю вартість наданих послуг на підставі встановленого рахунку на протязі 3 банківських днів після отримання від виконавця акта здачі-приймання наданих послуг. Загальна вартість послуг склала 29 379, 84 грн. та 36 839, 04 грн. відповідно. Вказані додатки набирають чинності з дня підписання і є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання робіт по вказаному договору позивачем суду надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10 серпня 2010 року № КП-010/102 та від 10 грудня 2010 року № КП-010/159 по адаптації рекламних відео роликів для ТМ «ЛЕГО Україна»та адаптації рекламних відео роликів умовними назвами: ЛЕГО Сіті Поліцейський катер 20 секунд та 10 секунд, ЛЕГО Ніндзяго Мотоцикл-Череп 20 секунд та 10 секунд, ЛЕГО Ніндзяго Кай проти Бонзая 30 секунд на суму 24 483, 20 грн. та 30 699, 20 грн. відповідно, виписаними ТОВ «Кофе Пост»податковими накладними від 10 серпня 2010 року № 105 на загальну суму 29 379, 84 грн., в тому числі 4 896, 64 грн. -податок на додану вартість, від 10 грудня 2010 року № 162 на загальну суму 36 839, 04 грн., в тому числі 6 139, 84 грн. -податок на додану вартість, а також платіжними дорученнями від 10 серпня 2010 року № 253 на суму 29 379, 84 грн., від 10 грудня 2010 року № 612 на суму 36 839, 04 грн.

Допитані у судових засіданнях свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 також підтвердили факт виконання вказаних робіт.

У подальшому 01 березня 2010 року між ТОВ «Рекламне агентство «АІТІ»(далі -Агенство) та ТОВ «ЛЕГО Україна»(далі -Клієнт») було укладено договір про надання послуг в сфері реклами № 28 (з додатками № 2 від 15 серпня 2010 року, № 3 від 15 вересня 2010 року, № 4 від 25 жовтня 2010 року, № 5 від 01 листопада 2010 року, № 6 від 01 грудня 2010 року, № 8 від 30 грудня 2010 року, № 9 від 30 грудня 2010 року, № 10 від 24 січня 2011 року), за умовами якого клієнт доручає, а агенство зобов'язується за винагороду від свого імені та за рахунок клієнта і в його інтересах організувати розміщення рекламно-інформаційних матеріалів клієнта чи його рекламодавців.

Факт виконання даного договору підтверджується зокрема актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 09 листопада 2010 року № ОУВ-002546 на загальну суму 243 699, 02 грн., від 30 листопада 2010 року № ОУВ-002599 на загальну суму 333 400, 06 грн., від 30 листопада 2010 року № ОУВ-002598 на загальну суму 309 617, 54 грн., від 31 грудня 2010 року № ОУВ-002674 на загальну суму 7 804, 00 грн., від 31 грудня 2010 року № ОУВ-002604 на загальну суму 178 503, 12 грн., від 31 грудня 2010 року № ОУВ-002606 на загальну суму 131 571, 42 грн., від 31 грудня 2010 року № ОУВ-002605 на загальну суму 96 934, 59 грн., від 22 лютого 2011 року № ОУВ-002807 на загальну суму 65 10, 68 грн., від 01 квітня 2011 року № ОУВ-002938 на загальну суму 97 784, 41 грн., від 01 квітня 2011 року № ОУВ-002937 на загальну суму 83 943, 94 грн., виписаними ТОВ «Рекламне агентство «АІТІ»податковими накладними від 12 листопада 2010 року № 780 на загальну вартість 293 657, 32 грн., в тому числі 48 739, 80 грн. -податок на додану вартість, від 30 листопада 2010 року № 831 на загальну суму 401 747, 07 грн., в тому числі 66 680, 01 грн. -податок на додану вартість, від 23 грудня 2010 року № 937 на загальну суму 9 403, 82 грн., в тому числі 1 560, 80 грн. -податок на додану вартість, від 10 грудня 2010 року № 880 на загальну суму 215 096, 26 грн., в тому числі 35 700, 62 грн. -податок на додану вартість, від 10 грудня 2010 року № 883 на загальну суму 158 543, 56 грн., в тому числі 26 314, 28 грн. -податок на додану вартість, від 10 грудня 2010 року № 882 на загальну суму 116 806, 18 грн., в тому числі 1 386, 92 грн. -податок на додану вартість, від 22 лютого 2011 року № 108 на загальну суму 78 131, 62 грн., в тому числі 13 021, 94 грн. -податок на додану вартість 13 021, 94 грн. -податок на додану вартість, від 30 листопада 2011 року № 829 на загальну суму 373 089, 14 грн., в тому числі 61 923, 51 грн. -податок на додану вартість, від 01 квітня 2011 року № 1 на загальну вартість 100 732, 73 грн., в тому числі 16 788, 79 грн. -податок на додану вартість, від 01 квітня 2011 року № 2 на загальну вартість 117 341, 29 грн., в тому числі -19 556, 88 грн. -податок на додану вартість.

Крім того, виконання даного договору, підтверджується Довідками про розміщення реклами та Ефірними довідками про розміщення реклами на телеканалах «1+1», «ТЕТ», «Новий канал», «Плюс»м. Одеса, «Глас»м. Одеса, «СTБ», », »та платіжними дорученнями від 12 листопада 2010 року № 496 на суму 340 403, 93 грн., від 30 листопада 2010 року № 586 на суму 463 021, 33 грн., від 23 грудня 2010 року № 649 на суму 9 403, 82 грн., від 10 грудня 2010 року № 605 на суму 364 169, 89 грн., від 10 грудня 2010 року № 606 на суму 285 338, 01 грн., від 23 лютого 2011 року № 825 на суму 78 131, 62 грн., від 30 листопада 2010 року № 572 на суму 373 089, 14 грн., від 27 квітня 2011 року № 987 на суму 218 074, 02 грн.

В судовому засіданні також дослідженні аудіовізуальні твори, адаптовані ТОВ «Кофе Пост».

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в обґрунтування своєї позиції на ненадання саме актів приймання-передачі створеного ТОВ «Кофе Пост»Твору відповідно до умов договору від 14 червня 2010 року, є хибним, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем надавалися органам податкової інспекції належні акти приймання-здачі, які були підписані сторонами відповідно додатків № 1 та № 2 до вказаного договору.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на не відображення в облікових регістрах бухгалтерського обліку та в податковому обліку здійснення господарської операції по придбанню та виготовленню рекламно-інформаційного матеріалу, так як згідно умов Ліцензійного договору права на аудіовізуальні твори позивачу у власність не надавались, а було надано лише право на їх використання у певні способи, тобто отримання і передача цих творів не викликала змін у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, а тому не повинна фіксуватись первинними документами бухгалтерському обліку.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

У той же час, позивач надав достатні докази формування витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, а всі витрати підтвердженні належним чином складеними документами.

Крім того, пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 397 253, 00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 84 796, 00 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36 346, 00 грн. відповідно було здійснено відповідачем неправомірно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення № 0005152307/0, № 0005172307/0 від 06 грудня 2011 року підлягають скасуванню.

Окрім цього, податкове повідомлення-рішення № 0005162307/0 від 06 грудня 2011 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284 366, 00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67 837, 00 грн. є теж протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГО Україна»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 06 грудня 2011 року № 0005152307/0.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 06 грудня 2011 року № 0005172307/0.

4.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 06 грудня 2011 року № 0005162307/0 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 352 203, 00 грн.( в тому числі 284 366, 00 грн. -за основним платежем та 67 837, 00 грн. за штрафними санкціями).

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГО Україна»(код за ЄДРПОУ 36979658) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень, 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.04.2012 р.