Постанова

від 19.03.2012 по справі 2а/0570/15630/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року справа № 2а/0570/15630/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання: Марциновському А.К.

за участю представників:

від позивача: Пічул В.Л. .

від відповідача: Дегтярьов Д.Т.,Куригіна О.І., Сафонова С.В., Тіщенко С.О.

представник органів прокуратури Вартанова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/15630/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський комбінат хлібопродуктів» до Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень: від 17.06.2011р. № 0000542342, від 30.03.2011р. №0000362342, від 30.03.2011р. №0000392342 та частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2011р. №0000382342, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/15630/2011 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011р. №0000542342, винесене Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією в Донецькій області, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Артемівський комбінат хлібопродуктів» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7097,50 грн., з яких 5678,00 грн. - за основним платежем, 1419,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011р. №0000362342, винесене Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією в Донецькій області, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Артемівський комбінат хлібопродуктів» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 741351,00 грн., з яких 593081,00 грн. - за основним платежем, 148270,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011р. №0000392342, винесене Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією в Донецькій області, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Артемівський комбінат хлібопродуктів» грошового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 167334,15 грн., з яких 133867,32 грн. - за основним платежем, 33466,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011р. №0000382342, винесене Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією в Донецькій області, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Артемівський комбінат хлібопродуктів» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 692327,00 грн. - за основним платежем і 173082,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Вирішене питання про судові витрати. (а.с.162-163, 164-184 т.9).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.187-191 т.9). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, відсутністю господарських відносин між контрагентами позивача - ТОВ «Апекс Групп - 7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ Компанія «Агро-Люкс», ТОВ Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром-Союз», ТОВ «ОСТ-КОРН», які мали ознаки нікчемності; не включення до складу валових доходів вартість пшениці, що знаходилась у позивача на відповідальному зберіганні і яку він реалізував на адресу підприємств ЗАТ «АТ Каргілл», УА СП ТОВ «Каіс», ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна»; допущення порушень ст.1, 17, 39 Закону України «Про відходи», п.п.2,4 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМВУ від 01.03.1999 року №303, п.3.1, 5.5., 6.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої сумісним наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Державної податкової адміністрації від 19.07.1999 року №162/379. Податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими, законними прийнятті на підставі здійсненої перевірки, відповідно до якої встановлені відповідні порушення податкового законодавства.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Надав письмові заперечення проти апеляційної скарги.

Представники відповідача - апелянта наполягали на задоволенні апеляційної скарги, просили скасувати постанову та відмовити у задоволенні вимог позивача. Зазначають, що податкові-повідомлення рішення є законними, прийнятими з урахуванням усіх обставин справи.

Крім того, зазначили, що судом першої інстанції не надана оцінка правовідносинам між позивачем та ПП «Максіма», яке знайшло своє відображення у Акті перевірки, як відповідне порушення вимог податкового зобов'язання на суму 80520 грн., та як правило відповідна сума була включена до податкового повідомлення - рішення, яким збільшене податкове зобов'язання з ПДВ. Зазначили, що зазначена сума 80520 грн. ПДВ, вже була визначена податковим органом у попередньому перевіряємому періоді по акту попередньої перевірки від 09.03.2010 року, та визначена до податкового зобов'язання за травень 2009 року, але ж позивач повторно та безпідставно включив зазначену суму у новому податковому періоді до податкового кредиту березня, квітня 2010 року.

Представник органів прокуратури, з урахуванням положень статті 192 КАС України, до закінчення апеляційного провадження, подала письмову заяву про приєднання до апеляційної скарги та підтримала її вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного перегляду, Артемівська об'єднана Державна податкова інспекція, відповідно до ст.55 КАС України, замінена на Артемівську об'єднану Державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Артемівська ОДПІ, податковий орган).

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівський комбінат хлібопродуктів» (надалі - Позивач, ТОВ «Артемівський КХП») є юридичною особою, зареєстровано 01.02.2005 року Виконавчим комітетом Артемівської міської ради, з 14.02.2005р. як платник податків знаходиться на обліку в Артемівській ОДПІ за № 44 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 17.02.2005р. № 05948814.

На підставі направлення на перевірку від 24.01.2011р. № 37, наказу від 11.01.2011р. № 17 «Про проведення виїзної планової перевірки ТОВ Артемівський комбінат хлібопродуктів» та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Артемівський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено відповідний акт від 14.03.2011р. № 260/23/33063696 (надалі - акт перевірки) (а.с.20-111 т.1).

Відповідно до Акту перевірки ТОВ «Артемівський КХП» №260/23/33063696 від 14.03.2011р., відповідачем, встановлені наступні порушення, зокрема:

- пп. 4.1.2, пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2009 році у сумі 1369809,00 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 273962,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 593081,00 грн., у тому числі у 4 кварталі 2009 року у сумі 259211,00 грн., 1 кварталі 2010 року у сумі 351638,00 грн., півріччі 2010 року у сумі 375170,00 грн., 3 квартали 2010 року у сумі 333870,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість у загальній сумі 38672,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року у сумі 38672,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість в розмірі 730999,00 грн., у тому числі у жовтні 2009 року у сумі 155352,00 грн., у листопаді 2009 року у сумі 79832,00 грн., у січні 2010 року у сумі 248492,00 грн., у березні 2010 року у сумі 50918,00 грн., у квітні 2010 року у сумі 143959,00 грн., у липні 2010 року у сумі 52446,00 грн.;

- пп. 2, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. № 303; пп. 3.1, 5.5, п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої сумісним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 09.08.1999р. № 544/3837, ст.ст. 1, 17, 39 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998р. №187/98-ВР в результаті чого встановлено не нарахування і несплата збору за забруднення навколишнього природного середовища (за розміщення відходів 4 класу небезпеки) у загальній сумі 133867,32 грн., у тому числі у 4 кварталі 2009 року у сумі 38199,83 грн., у 1 кварталі 2010 року у сумі 11,52 грн., у 2 кварталі 2010 року у сумі 60,25 грн., у 3 кварталі 2010 року у сумі 95595,72 грн.

За результатами перевірки Артемівською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення у зв`язку із встановленням порушень:

- пп. 4.1.2, пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2011р. № 0000542342 та від 30.03.2011р. № 0000362342, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7097,50 грн., з яких 5678, 00 грн. - сума основного платежу та 1419,50 грн. - сума штрафних санкцій, та у сумі 741351,00 грн., з яких 593081,00 грн. - сума основного платежу, 148270,00 грн. - сума штрафних санкцій відповідно;

- пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011р. № 0000382342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 913749, 00 грн., з яких 730999,00 грн. - сума основного платежу та 182750,00 грн. - сума штрафних санкцій;

- пп. 2, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. № 303; пп. 3.1, 5.5, п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої сумісним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 09.08.1999р. № 544/3837, ст.ст. 1, 17, 39 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998р. №187/98-ВР прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011р. № 0000392342, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 167334,15 грн., з яких 133867,32 грн. - сума основного платежу, 33466,83 грн. - сума штрафних санкцій (а.с.16-19 т.1).

При цьому, позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011р. № 0000382342 лише в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 865409,00 грн., з яких 692327,00 грн. - сума основного платежу та 173082,00 грн. - сума штрафних санкцій щодо взаємовідносин з ТОВ «Апекс Групп - 7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «Агро-Люкс», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром-Союз» і ПП «ОСТ-КОРН».

Інша частина порушень позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо не відкорегування в декларації з ПДВ за квітень 2010 року в сторону зменшення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 38 672,00 грн. в результаті чого відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 48340,00 грн., з яких 38 672,00 грн. - сума основного платежу та 9668,00 грн. - сума штрафних санкцій, позивачем не оскаржується.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за 3-й квартал 2010 року та відповідність даних, що міститься в наданій податковій звітності даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки ані в судовому засіданні.

За матеріалами справи встановлено, що позивачем сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту перевірки, в порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не включив до складу валових доходів вартість пшениці, що знаходилась у нього на відповідальному зберіганні і яку він реалізував на адресу підприємств ЗАТ «АТ Каргілл», УА СП ТОВ «Каіс», ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», у зв'язку з чим відповідач збільшив позивачеві валові доходи на суму 898607,00 грн., в тому числі: за 3-й квартал 2010 року у сумі 898607,00 грн.

Підпунктом 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що до складу валових доходів повинна включатись саме вартість переданих на зберігання цінностей, але не вартість реалізації таких матеріальних цінностей.

Підпунктом 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових доходів включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (зерновий склад) і ПП «Олан Агро» (поклажодавець) 30.06.2010р. укладено договір складського зберігання зерна № 2, відповідно якого поклажодавець передає продукцію (зернові, кукурудзу в зерні, насіння соняшнику), а зерновий склад приймає її на зберігання знеособлене, на умовах визначених цим договором. Приймання та передача зерна по кількості та якості на зберігання та з зберігання проводиться згідно результатам зважувань на вагах зернового складу та оцінки якості виробничо-технічної лабораторії зернового складу. Зерновий склад (позивач) зобов'язується видати поклажодавцю один з оформлених складських документів (складську квитанцію, подвійне чи просте складське свідоцтво) на прийняте на зберігання зерно, здійснити відпуск зерна по першій вимозі поклажодавця при умові повернення у бухгалтерію зернового складу складських документів (складських квитанцій або складського свідоцтва) та повернути поклажодавцю зерно. Поклажодавець зобов'язується здійснювати доставку зерна на зерновий склад та його транспортування з зернового складу за свій рахунок. Строк зберігання зерна до 01.06.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та ПП «Олан Агро» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: картках складського обліку, складських квитанціях на зерно, накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за переданий на зберігання товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

09.07.2010р. між позивачем (зерновий склад) і ФГ «Луч» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 11, відповідно якого поклажодавець передає продукцію (зернові, кукурудзу в зерні, насіння соняшнику), а зерновий склад приймає її на зберігання знеособлене, на умовах визначених цим договором. Приймання та передача зерна по кількості та якості на зберігання та з зберігання проводиться згідно результатам зважувань на вагах зернового складу та оцінки якості виробничо-технічної лабораторії зернового складу. Зерновий склад (позивач) зобов'язується видати поклажодавцю один з оформлених складських документів (складську квитанцію, подвійне чи просте складське свідоцтво) на прийняте на зберігання зерно, здійснити відпуск зерна по першій вимозі поклажодавця при умові повернення у бухгалтерію зернового складу складських документів (складських квитанцій або складського свідоцтва) та повернути поклажодавцю зерно. Поклажодавець зобов'язується здійснювати доставку зерна на зерновий склад та його транспортування з зернового складу за свій рахунок. Строк зберігання зерна до 01.06.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та ФГ «Луч» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: картках складського обліку, складських квитанціях на зерно, накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за переданий на зберігання товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

13.07.2010р. між позивачем (зерновий склад) і СФГ «Дінастія» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 19, відповідно якого поклажодавець передає продукцію (зернові, кукурудзу в зерні, насіння соняшнику), а зерновий склад приймає її на зберігання знеособлене, на умовах визначених цим договором. Приймання та передача зерна по кількості та якості на зберігання та з зберігання проводиться згідно результатам зважувань на вагах зернового складу та оцінки якості виробничо-технічної лабораторії зернового складу. Зерновий склад (позивач) зобов'язується видати поклажодавцю один з оформлених складських документів (складську квитанцію, подвійне чи просте складське свідоцтво) на прийняте на зберігання зерно, здійснити відпуск зерна по першій вимозі поклажодавця при умові повернення у бухгалтерію зернового складу складських документів (складських квитанцій або складського свідоцтва) та повернути поклажодавцю зерно. Поклажодавець зобов'язується здійснювати доставку зерна на зерновий склад та його транспортування з зернового складу за свій рахунок. Строк зберігання зерна до 01.06.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та СФГ «Дінастія» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: картках складського обліку, складських квитанціях на зерно, накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за переданий на зберігання товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

13.07.2010р. між позивачем (зерновий склад) і ПАФ «Колос» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 15, відповідно якого поклажодавець передає продукцію (зернові в кількості 320 тон та насіння соняшнику у кількості 240 тон), а зерновий склад приймає її на зберігання знеособлене, на умовах визначених цим договором. Приймання та передача зерна по кількості та якості на зберігання та з зберігання проводиться згідно результатам зважувань на вагах зернового складу та оцінки якості виробничо-технічної лабораторії зернового складу. Зерновий склад (позивач) зобов'язується видати поклажодавцю один з оформлених складських документів (складську квитанцію, подвійне чи просте складське свідоцтво) на прийняте на зберігання зерно, здійснити відпуск зерна по першій вимозі поклажодавця при умові повернення у бухгалтерію зернового складу складських документів (складських квитанцій або складського свідоцтва) та повернути поклажодавцю зерно. Поклажодавець зобов'язується здійснювати доставку зерна на зерновий склад та його транспортування з зернового складу за свій рахунок. Строк зберігання зерна до 01.06.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та ПАФ «Колос» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: картках складського обліку, складських квитанціях на зерно, накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за переданий на зберігання товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

20.07.2010р. між позивачем (зерновий склад) і ПП «Бахмут АгроПром ЛТД» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 32, відповідно якого поклажодавець передає продукцію (зернові, кукурудзу в зерні, насіння соняшнику), зерновий склад приймає її на зберігання знеособлене, на умовах визначених цим договором. Приймання та передача зерна по кількості та якості на зберігання та з зберігання проводиться згідно результатам зважувань на вагах зернового складу та оцінки якості виробничо-технічної лабораторії зернового складу. Зерновий склад (позивач) зобов'язується видати поклажодавцю один з оформлених складських документів (складську квитанцію, подвійне чи просте складське свідоцтво) на прийняте на зберігання зерно, здійснити відпуск зерна по першій вимозі поклажодавця при умові повернення у бухгалтерію зернового складу складських документів (складських квитанцій або складського свідоцтва) та повернути поклажодавцю зерно. Поклажодавець зобов'язується здійснювати доставку зерна на зерновий склад та його транспортування з зернового складу за свій рахунок. Строк зберігання зерна до 01.06.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та ПП «Бахмут АгроПром ЛТД» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: картках складського обліку, складських квитанціях на зерно, накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за переданий на зберігання товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

15.07.2010р. між позивачем (зерновий склад) і КФГ «Криниця» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 26, відповідно якого поклажодавець передає продукцію (зернові, кукурудзу в зерні, насіння соняшнику), зерновий склад приймає її на зберігання знеособлене, на умовах визначених цим договором. Приймання та передача зерна по кількості та якості на зберігання та з зберігання проводиться згідно результатам зважувань на вагах зернового складу та оцінки якості виробничо-технічної лабораторії зернового складу. Зерновий склад (позивач) зобов'язується видати поклажодавцю один з оформлених складських документів (складську квитанцію, подвійне чи просте складське свідоцтво) на прийняте на зберігання зерно, здійснити відпуск зерна по першій вимозі поклажодавця при умові повернення у бухгалтерію зернового складу складських документів (складських квитанцій або складського свідоцтва) та повернути поклажодавцю зерно. Поклажодавець зобов'язується здійснювати доставку зерна на зерновий склад та його транспортування з зернового складу за свій рахунок. Строк зберігання зерна до 01.06.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та КФГ «Криниця» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: картках складського обліку, складських квитанціях на зерно, накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за переданий на зберігання товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

08.07.2010р. між позивачем (зерновий склад) і СФГ «Слава Донбасу» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 7, відповідно якого поклажодавець передає продукцію (зернові, кукурудзу в зерні, насіння соняшнику), зерновий склад приймає її на зберігання знеособлене, на умовах визначених цим договором. Приймання та передача зерна по кількості та якості на зберігання та з зберігання проводиться згідно результатам зважувань на вагах зернового складу та оцінки якості виробничо-технічної лабораторії зернового складу. Зерновий склад (позивач) зобов'язується видати поклажодавцю один з оформлених складських документів (складську квитанцію, подвійне чи просте складське свідоцтво) на прийняте на зберігання зерно, здійснити відпуск зерна по першій вимозі поклажодавця при умові повернення у бухгалтерію зернового складу складських документів (складських квитанцій або складського свідоцтва) та повернути поклажодавцю зерно. Поклажодавець зобов'язується здійснювати доставку зерна на зерновий склад та його транспортування з зернового складу за свій рахунок. Строк зберігання зерна до 01.06.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та СФГ «Слава Донбасу» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: додатковій угоді до договору складського зберігання зерна, картках складського обліку, складських квитанціях на зерно, накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за переданий на зберігання товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

В подальшому товар, отриманий позивачем за вищевказаними договорами складського зберігання зерна, був придбаний позивачем у ПП «Олан Агро», ФГ «Луч», КФГ «Дінастія», ПАФ «Колос», ПП «Бахмут Агропром ЛТД», КФГ «Криниця» та КФГ «Слава Донбасу» відповідно до укладених договорів купівлі-продажу, які наявні в матеріалах справи, шляхом переоформлення складських квитанцій на зерно (т. 2 а.с. 141-155, 161-167, 173-180).

Виконання умов вищезазначених договорів знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за переданий на зберігання товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Крім того, 15.07.2010 року та 16.07.2010 року між позивачем (постачальник) та ЗАТ «АТ Каргіл» (покупець) укладено договори поставки № CVP04347 та № CVP04390, відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 4, 5, 6 класів врожаю 2010 року українського походження на умовах «Франко завод - зерновий склад постачальника» згідно Інкотермс 2000 у загальній кількості 500 тон +/- 5% загальною вартістю 501 тис. грн.

Виконання умов укладених між позивачем та ЗАТ «АТ Каргіл» договорів знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: рахунках, довіреностях, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Також 19.07.2010р. між позивачем (продавець) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 19/07-АР, відповідно до якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує товар - пшеницю 4, 5, 6 класів врожаю 2010 року у кількості 500 тон +/ - 5% на загальну суму 505 тис. грн.

Виконання умов зазначеного договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: рахунках, довіреностях, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

27.07.2010 року між позивачем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» (покупець) укладено договір поставки № 12437, відповідно до якого постачальник постачає і передає у власність, а покупець приймає і оплачує українську пшеницю 2 класу групи А врожаю 2010 року на умовах «Франко елеватор Постачальника» на елеваторі позивача у кількості 500 тон +/ - 5% на загальну суму 750 тис. грн.

Виконання умов зазначеного договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: рахунках, довіреностях, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Щодо підприємств СФГ «Обрій» і СТОВ «Іллюс», судом першої інстанції правильно та обґрунтовано зроблений висновок, що твердження відповідача в акті перевірки щодо укладення позивачем із зазначеними підприємствами договорів складського зберігання зерна і отримання від них на таке зберігання зерна не знайшли свого підтвердження, спростовані позивачем на підставі наданих до суду документальних доказів, а тому висновки відповідача про те, що позивач реалізував товар, який був отриманий на зберігання від СФГ «Обрій» і СТОВ «Іллюс», є безпідставними.

Приписи пп. 4.1.1. та пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначають різні джерела формування валових доходів і об'єктів їх визначення, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем безпідставно встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в цій частині спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено дата виникнення права платника податку на податковий кредит в залежності від настання тієї чи іншої з подій, як то дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Апекс Груп-7» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 156, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 100,793 тон +/- 10% загальною вартістю 257022,15 грн.

05.10.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донецькагро-маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 106/1, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 110,015 тон +/- 10% загальною вартістю 248633,90 грн.

08.10.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донецькагро-маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 113, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 33 тон +/- 10% загальною вартістю 73590,00 грн.

14.11.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донецькагро-маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 162, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 100 тон +/- 10% загальною вартістю 255000,00 грн.

06.11.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донецькагро-маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 166, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 31 тон +/- 10% загальною вартістю 79050,00 грн.

09.11.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донецькагро-маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 172, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 10 тон +/- 10% загальною вартістю 25500,00 грн.

04.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донецькагро-маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 200, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 94,817 тон +/- 10% загальною вартістю 286347,34 грн.

07.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донецькагро-маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 202, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 70,380 тон +/- 10% загальною вартістю 218178,00 грн.

28.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донецькагро-маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 226, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 7,476 тон +/- 10% загальною вартістю 21904,68 грн.

25.01.2010р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донецькагро-маркет» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 232, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 32,419 тон +/- 10% загальною вартістю 94663,48 грн.

29.10.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 106/1, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 128,761 тон +/- 10% загальною вартістю 328340,55 грн.

05.11.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 164, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 41,228 тон +/- 10% загальною вартістю 105131,40 грн.

07.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 204, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 41,075 тон +/- 10% загальною вартістю 124046,50 грн.

08.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 205, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 87,716 тон +/- 10% загальною вартістю 264902,32 грн.

09.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 207, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 38,002 тон +/- 10% загальною вартістю 115906,10 грн.

10.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 210, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 82,427 тон +/- 10% загальною вартістю 251402,35 грн.

11.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 213, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 19,920 тон +/- 10% загальною вартістю 60158,40 грн.

14.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 215, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 20,264 тон +/- 10% загальною вартістю 60792,00 грн.

14.12.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 214, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 25,551 тон +/- 10% загальною вартістю 77164,02 грн.

19.07.2010р. між позивачем (покупець) та ТОВ «АгроДонбас» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № П-13, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує пшеницю 5 класу в кількості 78,408 тон +/- 10% загальною вартістю 78408,00 грн. та пшеницю 6 класу в кількості 27,489 тон +/- 10% загальною вартістю 27489,00 грн.

22.07.2010р. між позивачем (покупець) та ТОВ «АгроДонбас» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № П-19, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує пшеницю 5 класу в кількості 16,984 тон +/- 10% загальною вартістю 18172,88 грн., пшеницю 6 класу в кількості 16,346 тон +/- 10% загальною вартістю 17490,22 грн. та пшеницю 4 класу в кількості 58,773 тон загальною вартістю 62887,11 грн.

15.07.2010р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Агро-пром Союз» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № П-2, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує пшеницю 6 класу в кількості 26,734 тон +/- 10% загальною вартістю 25664,64 грн.

15.07.2010р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Агро-пром союз» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № П-5, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує ячмінь в кількості 100,00 тон +/- 10% загальною вартістю 85000,00 грн.

22.03.2010р. між позивачем (покупець) та ПП «ОСТ-КОРН» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 242, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 10,00 тон +/- 10% загальною вартістю 29200,00 грн.

22.01.2010р. між позивачем (покупець) та ПП «ОСТ-КОРН» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 229, відповідно до якого продавець постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає і отримує соняшник в кількості 3,00 тон +/- 10% загальною вартістю 8850,00 грн.

Відповідно до умов зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «ОСОБА_10», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром Союз» і ПП «ОСТ-КОРН», передача товару здійснюється на складі покупця.

Як вбачається з наданих документальних доказів, а саме договорів складського зберігання зерна, укладених позивачем з ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «ОСОБА_10», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН», передача товару за вищевказаними договорами поставки/купівлі-продажу відбулася шляхом переоформлення в складських квитанціях на зерно права власності на товар, поставлений ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «ОСОБА_10», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН» за зазначеними договорами і який знаходився на складі позивача без його вивозу зі складу (т. 4 а.с. 185-215, т. 8 а.с. 241-247, т. 9 а.с. 1-24).

Виконання умов зазначених договорів знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: рахунках, довіреностях, складських квитанціях на зерно, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Дослідженням в судовому засіданні податкових накладних, виписаних ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «Агро люкс»», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках вищезазначених договорів, судом першої інстанції правомірно встановлена їх відповідність вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірне формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Враховуючи умови договорів, укладених між позивачем і ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «Агро люкс», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН» (обов'язок постачальника/продавця забезпечити поставку товару, місце поставки), видаткові накладні, складські квитанції на зерно, картки складського обліку, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують транспортування товару позивачеві. Правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Як вбачається з акту перевірки № 260/23/33063696 від 14.03.2011р., відповідач, посилаючись на акти зустрічних перевірок контрагентів позивача, робить висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «Агро люкс», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН» правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2011р. за запитом відповідача ДПІ у Київському районі м. Донецька складено акт №257/23-213/35292790 про неможливість проведення звірки ТОВ «Апекс Груп-7» з питань підтвердження отриманих від ТОВ «Артемівський комбінат хлібопродуктів» відомостей. Як вбачається із зазначеного акту податковим органом не досліджені первинні документи по взаємовідносинам зазначеного Товариства з позивачем і не встановлено наявності чи відсутності фінансово-господарських відносин між ними.

Також, в підтвердження своєї правової позиції відповідачем надано акт ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 22.07.2010р. № 759/23-213/34849808 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Донецькагро-маркет» з питань підтвердження отриманих від ТОВ «Артемівський комбінат хлібопродуктів» відомостей. Як вбачається із зазначеного акту податковим органом не досліджені первинні документи по взаємовідносинам зазначеного Товариства з позивачем і не встановлено наявності чи відсутності фінансово-господарських відносин між ними.

10.08.2010р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька складено акт №7447/23-2/36559173 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.06.2009р. по 31.03.2010р. Як вбачається із зазначеного акту податковим органом не досліджені первинні документи по взаємовідносинам зазначеного Товариства з позивачем і не встановлено наявності чи відсутності фінансово-господарських відносин між ними.

17.11.2010р. за запитом відповідача ДПІ у Київському районі м. Донецька складено акт №4503/23-2/36695119 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Агро-Пром-Союз» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Артемівський комбінат хлібопродуктів» відомостей. Як вбачається із зазначеного акту податковим органом не досліджені первинні документи по взаємовідносинам зазначеного Товариства з позивачем і не встановлено наявності чи відсутності фінансово-господарських відносин між ними.

Також за запитом відповідача ДПІ у Київському районі м. Донецька складено акт б/н і дати про неможливість проведення звірки ТОВ «Агро-Пром-Союз» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Артемівський комбінат хлібопродуктів» відомостей за період липень 2010 року. Як вбачається із зазначеного акту податковим органом не досліджені первинні документи по взаємовідносинам зазначеного Товариства з позивачем і не встановлено наявності чи відсутності фінансово-господарських відносин між ними.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька складено довідку б/н і дати про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Агро-Донбас» з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей за травень, червень, липень 2010 року. Таким чином, податковим органом не досліджені первинні документи по взаємовідносинам зазначеного Товариства з позивачем і не встановлено наявності чи відсутності фінансово-господарських відносин між ними.

16.05.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на запит відповідача надано інформацію про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «ОСТ-КОРН» з питань взаємовідносин з ТОВ «Артемівський КХП». Податковим органом не досліджені первинні документи по взаємовідносинам зазначеного Товариства з позивачем і не встановлено наявності чи відсутності фінансово-господарських відносин між ними.

Судом встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «Агро люкс», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, включені до ЄДРПОУ, знаходилися на податковому обліку в органах податкової служби та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний під час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Постачальники позивача - ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «Агро люкс», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН» на час здійснення господарських операцій мали статус юридичної особи, та як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів, договорів купівлі-продажу та були наділені правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що договори поставки/купівлі-продажу, укладені між позивачем та ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ ««Компанія «Агро люкс», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН», є нікчемними, суд зазначає наступне.

Як встановлено, під час апеляц2ійного перегляду, з пояснень представників сторін, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «Агро люкс», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання вищезазначених договорів, не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.

Посилання представників відповідача на обвинувальний вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька по кримінальній справі № 1-512/10 стосовно посадових осіб ТОВ «Донбас-Агро» ЄДРПОУ 32831736 не приймається до уваги, оскільки зазначене підприємство не має ніякого відношення до спірних правовідносин і до здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем, так як контрагентом позивача, відповідно до матеріалів справи, є ТОВ «Агро-Донбас» ЄДРПОУ 33320155.

Із наданих суду першої інстанції копій платіжних доручень, вбачається рух активів у процесі здійснення господарської операції та сплата контрагенту за надані послуги. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не пов'язано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надаючи правову оцінку обставинам справи, правомірно врахував та надав належну оцінку наявним доказам. Питання полягає не у відсутності документів податкової звітності, які визначені Законом №168, Законом №334, що дають право та є підставою для такого формування податкового кредиту (податкові накладні оформлені належним чином та інш.), а у припущеннях відповідача та суб'єктивному суджені про нікчемність, тобто відсутність реального товарного характеру операцій між позивачем та його контрагентом.

Доводи відповідача-апелянта стосовно неможливості здійснити перевірку контрагентів позивача, відсутність належного ведення податкового обліку, що в свою чергу впливає на правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, внаслідок чого ставиться під сумнів виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що в свою чергу вказує на нікчемність правочину є безпідставними.

Жодним нормативно - правовим актом, який регулює спірні правовідносини, та які визначені відповідачем, як підстава для прийняття спірних податкових повідомлення-рішення, що покладено в основу допущених порушень податного законодавства, не передбачено відсутності права позивача, на формування податкового кредиту, валових витрат по господарським операціям між ним та його контрагентом, та не поставлено від цього в залежність. На час здійснення господарських операцій, контрагенти позивача, були зареєстровані юридичною особо, платниками ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з урахуванням приписів положень ч.3 ст.2, ст.11, 69-71, прийняв обґрунтоване та законне судове рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, що мають значення для справи та на підставі доказів, що складають предмет доказування в межах спірних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що отриманий та використаний товар по укладеним договорам доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Апекс Групп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ Компанія «Агро-Люкс», ТОВ Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром-Союз», ТОВ «ОСТ-КОРН».

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, в тому числі і по ланцюгу постачальників. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст..228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, т.б. повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, т.б. фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Як суду першої так і апеляційної інстанції будь - яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення, є недоречним.

Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, та не може перебирати на себе функцію виконання обов'язків податкового органу. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень, доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, спірні договори з ТОВ «Апекс Груп-7», ТОВ «Донецькагро-Маркет», ТОВ «Компанія «Агро Люкс», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Агро-Пром союз» і ПП «ОСТ-КОРН» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

В той же час, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про часткове визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 30.03.2011 року №0000382342 (з урахуванням тієї суми, що не була спірною між сторонами), суд першої інстанції не врахував, що за результатами попереднього акту перевірки від 09.03.2010 року №454/23/33063696 за перевіряємий період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, що знайшло своє підтвердження в Акті перевірки від 14.03.2011 року (а.вс.45-50 акту перевірки), було виявлене порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону №168, завищення податкового кредиту за травень 2009 року по взаємовідносинам між позивачем та ПП «Максіма», відповідно до чого податковим органом була визначена сума 80520 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та як наслідок прийняття податкового повідомлення-рішення, яке було прийняте позивачем та не оскаржене.

Зазначену суму 80520 гривен, позивач повторно та безпідставно включив до податкового кредиту за березень 2010 року в сумі 13882 грн. та квітень 2010 року в сумі 66638 грн. Зазначена сума 80520 грн. врахована відповідачем та увійшла у загальний розмір збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ до податкового повідомлення - рішення від 30.03.2011 року №0000382342.

Внаслідок безпідставного формування позивачем податкового кредиту на суму 80520 гривен по господарським взаємовідносинам між позивачем та ПП «Максима», та як правило порушення податкового обліку, зазначена сума грошових коштів підлягає виключенню із складу недійсності такого податкового повідомлення - рішення, та є такою, що правомірно визначена податковим органом, як сума грошового зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу, що ні позивачем у своєму позову, ні відповідачем у своїй апеляційній скарзі відсутні були посилання на допущення порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Максима». Колегія суддів зазначає, що заявлений позов про часткове визнання недійсним ППР від 30.03.2011 року №0000382342, включав в себе також і питання по взаємовідносинам з ПП «Максима», але ж в той же час суд першої інстанції на це не звернув увагу та фактично вирішив не всі питання пов'язанні з позовними вимогами, що є підставою, з урахуванням приписів статті 201 КАС України, для зміни постанови суду в цієї частині.

Щодо встановлених відповідачем порушень ст. 1, 17 і 39 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998р. № 187/98-ВР; п.п. 2, 4 та 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. № 303; п. 3.1., 5.5. та 6.4. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої сумісним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379 і визначення суми грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 133 867,32 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 260/23/33063696 від 14.03.2011р., відповідач здійснив донарахування позивачеві грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища по відходам від сепарації зерна і соняшника виходячи з обсягів відходів, що утворювались на підприємстві на протязі кожного з кварталів, але не за фактичні обсяги переданих (розміщених) позивачем на утилізацію відходів в спеціально відведене місце.

Колегія суддів зазначає, відповідно до пункту 15 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. № 303, який був застосований податковим органом при виявленні порушення позивачем, встановлено, що контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби, які згідно з планом перевірок залучають за попереднім погодженням працівників спеціальних підрозділів Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками збору фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Як встановлено актом перевірки, позивачем порушений порядок розміщення відходів за перевіряємий період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року (4 кварталу 2009 та 1-3 кварталу 2010 року), та як наслідок самостійне визначення податковим органом розміру збору. При чому визначення розміру об'єму розміщених відходів, збору, здійснене податковим органом самостійно, в супереч п.15 Порядку №303, без залучення до перевірки спецпідрозділів мінприроди

Колегія суддів зазначає, що допущення порушення з боку відповідача здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати збору, виявлення правильності визначення позивачем збору по розміщенню відходів не надає підстав для визнання спірного податкового повідомлення - рішення від 30.03.2011 року №0000392342 таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами. Відповідачем порушена обов'язкова умова, при здійсненні такої перевірки щодо розміщення відходів, залучення відповідного органу мін природи, залучення якого, в даному випадку є обов'язковим, та положення п.15 Порядку №303 носять у даному випадку імперативний характер для податкового органу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач безпідставно донарахував позивачеві грошове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 133 867,32 грн. і штрафні санкції в сумі 33 466,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду підлягає зміні щодо визначення недійсним податкового повідомлення - рішення від 30 березня 2011 року №0000382342, в частині визначення недійсним визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 611 807 гривен - основного платежу, та 152 952 гривен - штрафної (фінансової) санкції. В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року - змінити в частині визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення від 30 березня 2011 року №0000382342, в частині визначення недійсним грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 611 807 гривен - основного платежу, та 152 952 гривен - штрафної (фінансової) санкції.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19 березня 2012 року. постанова у повному обсязі складена 23 березня 2012 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар