Ухвала

від 29.03.2012 по справі 2а/0570/7222/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року справа №2а/0570/7222/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Юрченко В.П., Чебанова О.О., при секретареві судового засідання Мартакові О.А., за участю представників: позивача - Скроботова Є.А., відповідача - Хандогіної О.Ю., Чирикіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі № 2а-0570/7222/2011 за позовом малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Бета» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2011 року № 0000302310/0, № 0000312310/0, № 0000322310/0, № 0000332310/0, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками проведення посадовими особами відповідача планової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року. 23 лютого 2011 року на підставі висновків акту перевірки № 7/23-2/123479820 від 02 лютого 2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000302310/0, № 0000312310/0, № 0000322310/0 та № 0000332310/0 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення податку на прибуток.

Позивач вважає необґрунтованими викладені відповідачем в акті перевірки висновки: про порушення встановленого порядку формування валових витрат та податкового кредиту внаслідок укладення підприємством угод на придбання продукції у пов'язаних осіб за цінами, вищими ніж звичайна ціна для таких товарів; про порушення застосування підпункту 5.3.2. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок включення витрат, пов'язаних з перерахуванням авансових платежів, на виконання умов договору № 28 від 27 серпня 2009 року до складу валових; про порушення підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановленого порядку формування валових витрат внаслідок відображення у складі валових витрат суми курсових різниць за кредитною угодою. Крім того, позивач вважає, що відповідачем неправомірно визначений розмір штрафних санкцій на рівні 75% від суми заниженого зобов'язання на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, тому просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково; визнанні протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 23 лютого 2011 року: № 0000302310/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 122 193 грн., з яких основний платіж - 641 253 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 480 940 грн.; № 0000312310/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 060 001 грн. , з яких основний платіж - 1 177 143 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 882 858 грн.; № 0000322310/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 904979 грн., з яких основний платіж - 517 131 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 387848 грн.; № 0000332310/0 в частині зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток на 3 278 354 грн.

Відповідачем на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

В період з 30 листопада 2010 року по 26 січня 2011 року Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Бета» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 листопада 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами проведення якої складений акт № 7/23-2/13479820 від 02 лютого 2011 року.

З вказаного акту перевірки слідує, що позивачем порушені вимоги:

1. підпункту пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.5. пункту 5.2., підпункту 5.3.2. та 5.3.9. пункту 5.3., підпункту 5.6.1. пункту 5.6., підпункту 5.7.1. пункту 5.7., пункту 5.9. статті 5, підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся на 520 765 грн., у тому числі за 3-й квартал 2009 року занижено в сумі 621 684 грн., за 2009 рік занижено в сумі 585 847 грн., за 1 квартал 2010 року занижено в сумі 26 355 грн., за перше півріччя 2010 року завищено в сумі 65 082 грн.;

2. підпункту 7.4.2. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся на 517 131,00 грн., в т.ч. за 9 місяців 2010 року на 517 131,00 грн.;

3. пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.5. пункту 5.2., підпункту 5.3.2. та 5.3.9. пункту 5.3., підпункту 5.6.1. пункту 5.6., підпункту 5.7.1. пункту 5.7., пункту 5.9. статті 5, підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 653 632,00 грн., у т.ч. за 9 місяців 2010 року на 3 653 632,00 грн.;

4. підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижений податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1 177 143,00 грн., у т.ч. липень 2010 року на 703 673,00 грн., серпень 2010 року на 473 470,00 грн. та завищено від'ємне значення податку попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по рядку 24 декларації на загальну суму 126 578,00 грн., у т.ч. за липень 2010 року на 126 578,00 грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 23 лютого 2011 року прийняті:

1) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000302310/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 641 253,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 480 940,00 грн. за порушення позивачем у звітних податкових періодах 2009 року підпункту пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.5. пункту 5.2., підпункту 5.3.2. та 5.3.9. пункту 5.3., підпункту 5.6.1. пункту 5.6., підпункту 5.7.1. пункту 5.7., пункту 5.9. статті 5, підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Штрафні санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 75% від суми донарахованого зобов'язання;

2) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000312310/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 177 143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 882 858,00 грн. за порушення порядку обчислення податку при придбанні товарів у пов'язаних осіб в частині застосування звичайних цін в порушення підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Штрафні санкції застосовані на підставі пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 75% від суми донарахованого зобов'язання;

3) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000322310/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 517 131,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 387848,00 грн. за порушення порядку обчислення податку при придбанні товарів у пов'язаних осіб в частині застосування звичайних цін в порушення підпункту 7.4.2. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Штрафні санкції застосовані на підставі пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 75% від суми донарахованого зобов'язання;

4) податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0000332310/0 про зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток на 3 653 632,00 грн. за порушення порядку обчислення податку при придбанні товарів у пов'язаних осіб в частині застосування звичайних цін в порушення підпункту 7.4.2. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Щодо порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення позивачем валових витрат 3-го кварталу 2009 року на 2 643 116,00 грн. та заниження валових витрат 4-го кварталу 2009 року на 209 814,00 грн., оскільки, як вважає відповідач, малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року безпідставно включено 2 643 116,00 грн. перерахованих авансових платежів на користь приватного підприємства «ІРД» у межах договору № 28 від 27 серпня 2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору від 25 травня 2007 року придбав недобудований житловий будинок, як об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Ясинувата, 3-й мікрорайон, буд. 17.

27 серпня 2009 року позивач уклав з приватним підприємством «ІРД» договір № 28, згідно якого приватне підприємство «ІРД» зобов'язалося поставити матеріали та виконати на вказаному об'єкті будівельні роботи, загальною вартістю матеріалів та робіт на суму 3 689 712,86 грн., у т. ч. ПДВ в сумі 614 952,14 грн.

Згідно п 2.7. вказаного договору замовник (позивач) зобов'язався перерахувати на поточний рахунок підрядника аванс за роботи з монтажу фасадної системи в розмірі 20% вартості робіт в сумі 135 000 грн. та аванс за матеріали в сумі 3 002 839,66 грн. із ПДВ.

Виконуючи вказані зобов'язання, позивач перерахував підряднику кошти в загальній сумі 3 171 739,66 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 528 623,28 грн., з яких 2 013 739,66 грн. - за платіжним дорученням № 81 від 27 серпня 2009 року із визначенням призначенням платежу «за будівельні матеріали за договором підряду № 28 від 27 серпня 2009 року», 500 000 грн. - за платіжним дорученням № 11 від 4 вересня 2009 року із призначенням платежу «попередня оплата з згідно пункту 2.7.2. договору № 28 від 27 серпня 2009 року за віконні конструкції», в сумі 400 000 грн. за платіжним дорученням № 23 від 9 вересня 2009 року із призначенням платежу «за рахунком № 04/09 від 4 вересня 2009 року згідно пункту 2.7.2. договору № 28 від 27 серпня 2009 року, ПДВ в сумі 66666,67 грн., в сумі 135 000 грн. за платіжним дорученням № 00 від 25 вересня 2009 року із визначенням призначення платежу «за будівельні матеріали по договору підряду № 28 від 27 серпня 2009 року, ПДВ в сумі 22 500 грн., в сумі 123 000 грн. за платіжним дорученням № 86 від 24 вересня 2009 року із визначенням призначення платежу «попередня оплата з згідно пункту 2.7.2. договору № 28 від 27 серпня 2009 року за віконні конструкції, ПДВ в сумі 20 500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за фактом перерахування вказаних коштів включив до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року витрати в сумі 2 643 116 грн.

Згідно актів виконаних робіт за період з 30 листопада 2009 року по 30 вересня 2010 року у межах договору № 28 від 27 серпня 2009 року приватним підприємством «ІРД» виконані будівельно-монтажні роботи загальною вартістю 1 657 851,24 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 276 308,54 грн., а сума здійсненої позивачем передоплати вартості матеріалів враховувалася позивачем в рахунок сплати вартості будівельних робіт на об'єкті незавершеного будівництва із наступним коригуванням валових витрат в сторону зменшення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, будівництво житлового будинку, розташованого за адресою: м. Ясинувата, 3-й мікрорайон, буд. 17 здійснюється позивачем з метою подальшого продажу в ньому квартир.

А підпунктом 8.1.3. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати пов'язані з придбанням об'єкта незавершеного будівництва та витрати, пов'язані зі здійсненням на зазначеному об'єкті будівельних робіт не підлягають амортизації та за прямою вказівкою підпункту 8.1.3. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають включенню до складу валових витрат.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України в ухвалах у справах: № К-30923/06 від 09 березня 2011 року та № К-4802/08 від 17 травня 2011 року зазначив, що оскільки підприємство здійснювало будівництво об'єкту з метою його продажу, тому застосування податковим органом норм п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо неправомірності висновків податкової інспекції, викладених в акті перевірки в частині неправомірності включення позивачем до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року у розмірі 2 643 116,00 грн.

Щодо порушення позивачем підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення позивачем валових витрат 3-го кварталу 2009 року на 212 632 грн. внаслідок безпідставного включення суми курсових різниць за кредитним договором № 15-93/7-5754/07 від 24 грудня 2007 року про відкриття мультивалютної лінії, укладеним з Промінвестбанком, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 24 грудня 2007 року між малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком укладений договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії, згідно якого банк 19 грудня 2007 року в розмірі 460 000 доларів США та 4 березня 2008 року в розмірі 100 000 доларів США, а всього в сумі 560 000 доларів США надав позивачу кредит для використання у відповідності із визначеним призначенням.

За даними бухгалтерського обліку позивача на рахунку 502 «Довгострокові кредити банків у іноземній валюті» рахується заборгованість за кредитом в сумі 560 000 доларів США, що у національній валюті складає: станом на 1 липня 2009 року в сумі 4 272 968 грн., станом на 01 жовтня 2009 року в сумі 4 485 600 грн. У зв'язку із зміною курсу валют позивач включив до складу валових витрат 212632 грн. (4 485 600 грн. - 4 272 968 грн.).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначений положеннями пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно підпункту 7.3.3 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

А частиною 2 пункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

При цьому у разі умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Отже, підпункт 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає облік платником податку фінансових результатів умовного продажу (погашення) заборгованості на кінець податкового періоду пов'язаних із зміною офіційного курсу іноземної валюти незалежно від підстав одержання таким платником іноземної валюти або виникнення заборгованості у такій валюті та не ставить проведення розрахунків платником податків із нерезидентом обов'язковою умовою відображення фінансових результатів від умовного продажу іноземної валюті на кінець звітного періоду.

З огляду на зазначене та згідно підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем в податковому обліку правомірно відображенні у складі валових витрат 3-го кварталу 2009 року 212 632 грн., що є різницею між балансовою вартістю заборгованості в іноземній валюті на початок 3 кварталу 2009 року та балансовою вартістю такої заборгованості на кінець 3 кварталу 2009 року.

Таким чином, враховуючи безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 та підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки за підсумками 2009 року позивачем завищений валовий доход 2009 року на 453 404 грн. та занижені валові витрати 2009 року на 372 480 грн., а за загальним підсумком підприємством завищений об'єкт оподаткування податком на прибуток на 80 924 грн., тому податкове повідомлення-рішення № 0000302310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 641 253 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 480 940 грн. підлягає скасуванню в повному обсязі.

Як зазначалось раніше, на підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 23 лютого 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000312310/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 177 143 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 882 858 грн.; № 0000322310/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 517 131 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 387 848 грн.; № 0000332310/0 про зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток на 3 653 632 грн. за наслідками виявлених порушень, у тому числі порушень, що виразилися в придбанні сільськогосподарської продукції в пов'язаних осіб за цінами, які на думку податкової інспекції є вище ніж звичайні, що призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно акту перевірки, в порушення підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 та підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» завищені валові витрати пов'язані з придбанням пшениці в пов'язаної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» за цінами вищими ніж звичайні за період з 1 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року на 6 518 607 грн. Позивачем також порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у липні та серпні 2010 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість 1 303 721 грн. з вартості придбаної пшениці, ціна якої більше ніж на 20 відсотків вища рівня звичайних цін. Зазначене порушення призвело до заниження податку на додану вартість на 1 177 143 грн. та заниження залишку від'ємного значення податку попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по рядку 24 декларації на загальну суму 126 578 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» є мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Бета» (позивач) з сумою внеску до статутного капіталу 167,7 тис. грн. та частиною у статутному капіталі - 90 %, тобто, ТОВ «Бета-Агро-Інвест» перебуває під контролем позивача та є пов'язаною із позивачем особою.

Крім цього, мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Бета» та ДОС «Соколовського» також є пов'язаними особами у розумінні пункту 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки здійснюють спільну діяльність на підставі договору про спільну діяльність від 21 листопада 2006 року, зареєстрованого Українською академією аграрних наук від 21 листопада 2006 року за № 12-14/520, з сумою внеску МКВКП «Бета» - 80%, ДОС «Соколовського» - 20 %.

З матеріалів справи вбачається, що малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» (покупець) у липні та серпні 2010 року укладені з товариством з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» договори купівлі-продажу зернових: № 27/07/2010 від 27 липня 2010 року на загальну суму 13 334 000 грн.; № 13/08/2010 від 13 серпня 2010 року на загальну суму 4 319 795 грн.; № 30/08/20010 від 30 серпня 2010 року на загальну суму 3 248 000 грн., за умовами яких товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» на умовах поставки EXW в липні та серпні 2010 року поставило позивачу: пшеницю другого класу у кількості 4400,14 тн за ціною 1233,33 грн. за 1 тн без ПДВ; пшеницю 3 класу у кількості 4672,04 тн за ціною 1 183,33 грн. за 1 тн без ПДВ; пшеницю третього класу у кількості 3001,96 тн за ціною 1241,67 грн. за 1 тн без ПДВ та пшеницю 3 класу у кількості 1980,84 тн за ціною 1200 грн. за 1 тн без ПДВ.

В той же час, позивач в липні та серпні 2010 року на підставі умов договору про спільну діяльність від 21 листопада 2006 року придбав у ДОС «Соколовського» пшеницю другого та третього класу за ціною 750 грн. за 1 тн без ПДВ, тобто, як вважає відповідач, по звичайним цінам, тому придбання позивачем пшениці в ТОВ «Бета-Агро-Інвест» по завищеним цінам призвело: до завищення валових витрат 3-го кварталу 2010 року на 6 518 607 грн., до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 1 303 721 грн. та до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що поняття звичайної ціни визначено в підпункті 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

А як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» пшениця придбавалася на підставі договорів купівлі-продажу (постачання), якими передбачалися умови постачання (склад покупця), вимоги до якісних характеристик сільськогосподарської продукції (відповідність вимогам ДСТУ 3769:2010).

В той же час придбання пшениці у Донецької дослідної станції ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського УААН здійснювалося позивачем без укладення окремого договору, умовами якого передбачалося би визначення порядку та умов продажу сільськогосподарської продукції, ознак придбаної продукції (як то рік врожаю), умов здійснення сплати її вартості.

Крім цього, умовами договору про спільну діяльність, на підставі якого придбавалася пшениця від Донецької дослідної станції ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського УААН, передбачено здійснення позивачем внеску у спільну діяльність у вигляді грошових коштів, пального, мастил, посівного матеріалу та іншого (пункт 6.2. договору).

Отже, позивачем придбавалася пшениця: в товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» на підставі договорів купівлі-продажу (постачання), а у Донецької дослідної станції ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського УААН за умовами договору про спільну діяльність, що унеможливлює визначення придбання пшениці в ТОВ «Бета-Агро-Інвест» та в Донецької дослідної станції ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського УААН , як такої, що придбана у співставних умовах.

В той же час, позивач в липні та серпні 2010 року на підставі договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» на умовах Франко-елеватор зобов'язався продати вказаному товариству: пшеницю 3 класу партіями 2000 тн та 3 300 тн за ціною 1430 грн. за тону (із врахуванням ПДВ); пшеницю 2 класу партією 2700 тн за ціною 1 490 грн. за тону (із врахуванням ПДВ); пшеницю 2 класу партією 2000 тн за ціною 1 450 грн. за тону (із врахуванням ПДВ) та пшеницю 3 класу партією 3000 тн за ціною 1 500 грн. за тону (із врахуванням ПДВ).

Отже, ціна, за якою позивачем придбавалася пшениця в товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» на підставі договорів купівлі-продажу (постачання), суттєво не відрізняється від ціни продажу позивачем пшениці товариству з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна».

Крім цього, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 40 від 20.01.2010 року Наказом Міністерства аграрної політики України № 78 від 23.02.2010 року у 2010 році встановлені мінімальні та максимальні закупочні ціни для пшениці 2-го та 3-го класу, а саме: від 1300 грн. до 1743 грн. за 1 тн з урахуванням ПДВ.

А як вбачається з матеріалів справи, позивач придбавав у товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» пшеницю 2-го та 3-го класу по ціні з урахуванням ПДВ в межах встановлених вказаним Наказом мінімальних та максимальних цін у 2010 році, тобто по звичайним цінам.

А згідно підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності викладених в акті перевірки висновків про завищення позивачем валових витрат за 9 місяців 2010 року та податкового кредиту липня та серпня 2010 року через відображення в податковому обліку операцій з придбання сільськогосподарської продукції із застосуванням цін, що є вищими ніж звичайні, тому податкове повідомлення-рішення № 0000312310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 177 143 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 882 858 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності здійсненого відповідачем збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 517 131 грн. та зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток на 3 653 632 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями від 23 лютого 2011 року № 0000322310/0 та № 0000332310/0, колегія суддів, з урахуванням раніше зроблених висновків та встановлених судом першої інстанції сум завищення та заниження позивачем валових витрат, погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0000322310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 517 131 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 387848 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № 0000332310/0 від 23 лютого 2011 року підлягає скасуванню в частині зменшення від'ємного значення податку в розмірі 3 278 354 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі № 2а-0570/7222/2011- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі № 2а-0570/7222/2011 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 03.04.2012 року.

Головуючий М.І. Старосуд

Судді В.П. Юрченко

О.О. Чебанов