Постанова

від 07.05.2012 по справі 6-3/17-2832-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2012 р.Справа № 6-3/17-2832-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 07.05.2012 року:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватне підприємство

на рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2012 року

по справі № 6-3/17-2832-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ"

до відповідачів: Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватне підприємство

Будівельної компанії „БАСТІОН" приватне підприємство

про стягнення 908028,94 грн.

та за зустрічним позовом: Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватне підприємство

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ"

про стягнення 389117,42 грн.

В судовому засіданні 07 травня 2012 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (далі - позивач, ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватне підприємство (далі -відповідач 1, ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП) та Будівельної компанії „БАСТІОН" приватне підприємство (далі -відповідач 2, БК „БАСТІОН" ПП) про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості (з врахуванням уточнень) в розмірі 908028,94 грн., з яких: 753904,49 грн. основного боргу, 92143,38 грн. інфляційних втрат, 34205,10 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 27775,97 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 509, 526, 530, 543, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 7, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" та мотивовані тим, що на дату припинення договору фінансового лізингу № 477-LD, укладеного 12.03.2008 року між ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП (лізингоодержувач), який забезпечений договором поруки № 477/SUR, що укладений 12.03.2008 року між ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець), ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП (лізингоодержувач) та БК „БАСТІОН" ПП (поручитель), у відповідача 1 -ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП утворилась заборгованість з оплати лізингових платежів в сумі 753904,49 грн., що стало підставою для нарахування інфляційних втрат в сумі 92143,38 грн., пені в сумі 34205,10 грн. та 3% річних в сумі 27775,97 грн. При цьому, позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 сум основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з умов договору поруки № 477/SUR від 12.03.2008 року та приписів ст. ст. 543, 554 Цивільного кодексу України.

У серпні 2011 року Виробнича фірма „Чорноморкомплектбуд" ПП звернулась до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" про стягнення (з врахуванням уточнень) 317783,66 грн. лізингових платежів на відшкодування вартості об'єкту лізингу, що знаходяться у володінні відповідача за зустрічним позовом без достатньої правової підстави, виходячи з приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки договір фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008 року за своєю правовою природою є змішаним договором з ознаками договору купівлі -продажу, тому припинення вказаного договору фінансового лізингу шляхом його розірвання є підставою для повернення грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2011 року по справі № 3/17-2832-2011 зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою місцевого господарського суду від 12.09.2011 року провадження у справі № 3/17-2832-2011 зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 30/208.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 12.09.2011 року, справу № 3/17-2832-2011 передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Постановою Вищого господарського суду від 08.12.2011 року залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року по справі № 3/17-2832-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2011 року провадження у справі поновлено з присвоєнням справі № 6-3/17-2832-2011.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.02.2012 року по справі № 6-3/17-2832-2011 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватне підприємство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" 753904,49 грн. основного боргу, 92143,38 грн. інфляційних втрат, 34205,10 грн. пені, 27775,97 грн. 3% річних, 9080,29 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В задоволенні вимог стосовно Будівельної компанії „БАСТІОН" приватне підприємство відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

В мотивувальній частині рішення суд вказав, що виходячи з умов договору фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008 року, положень ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, наявних в матеріалах справи документальних доказів позивачем достеменно доведено наявність законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП 753904,49 грн. основного боргу, 92143,38 грн. інфляційних втрат, 34205,10 грн. пені, 27775,97 грн. 3% річних. Судом також зазначено, що обставина відсутності заявлених вимог до поручителя - БК „БАСТІОН" ПП на протязі 6 місяців від дати припинення договору фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008 року свідчить про припинення поруки на дату звернення позивача за первісним позовом до суду, а відтак, відсутні законні підстави для відповідальності БК „БАСТІОН" ПП як солідарного боржника. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд послався на умови пункту 12.3 договору фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008 року, згідно з яким сплачені ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП лізингові платежі утримуються лізингодавцем в якості одноразової оплати за користування предметом лізингу за обставин порушення строків виконання лізингоодержувачем грошового зобов'язання за цим договором, тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, на які послалась ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову.

Не погодившись з рішенням суду, ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказала, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення вимог зустрічного позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник наполягає, що договір фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008 року є змішаним договором, який містить в собі також елементи договору купівлі -продажу, що не враховано позивачем за первісним позовом при розрахуванні суми боргу та безпідставно не прийнято до уваги судом при ухваленні рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 12.03.2008 року між ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 477-LD (далі договір фінансового лізингу), відповідно до умов п.1.1. якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 117876,52 Євро, що на день укладення цього договору становить 829342,26грн. (в редакції додаткової угоди №1 від18.08.2008 (а.с.42)).

Згідно із п.1.3. договору фінансового лізингу строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену в додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п.7.1. договору фінансового лізингу складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Згідно договору, за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж (п. 7.5 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору фінансового лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь -якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України за кожен день прострочення.

Місцевим господарським судом встановлено, що 12.03.2008 року між ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець), ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП (лізингоодержувач) та БК „БАСТІОН" ПП (поручитель) укладено договір поруки № 477/SUR (далі договір поруки), відповідно до умов п.1.1. якого сторони погодили, що відповідно до умов договору фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008 року (зі змінами і доповненнями, які можуть вноситись до них, і разом з усіма додатками до них), укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язався безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 188970,25 доларів США, та платити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договору фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів) як це передбачено в договорі фінансового лізингу.

Поручитель зобов'язався сплатити платежі, зазначені в п.1.1. договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання - протягом 5-ти робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані у вимозі (п.1.2. договору поруки).

Згідно з п. п. h пункту 2.1 договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджений зі всіма умовами договору фінансового лізингу та дає згоду на будь-які нові умови договору фінансового лізингу автоматично та збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку з такими змінами.

Місцевим господарським судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем 1, що з підстави несвоєчасної сплати ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП лізингових платежів, що є порушенням умов договору лізингу, та на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингодавець відмовився від договору лізингу, вказавши в письмовому повідомленні № 1969 від 30.11.2010 року про припинення з 06.12.2010 року договору фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008 року.

З наявного в матеріалах справи акту приймання -передачі вбачається, що 10.12.2010 року предмет лізингу - сідельний тягач VOLVOFM 6*4 було повернуто лізингодавцю.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності позивачем наявності основної заборгованості лізингоодержувача в розмірі 753904,49 грн.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 договору фінансового лізингу та додатку № 1 до нього ціна предмету лізингу еквівалентна 106786 євро.

Згідно з ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пунктом 7.5 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Проте, лізингоодержувач не сплатив нараховані позивачем у гривнях лізингові платежі на дати згідно з відповідним графіком (додаток № 2 до договору фінансового лізингу), тому відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач правомірно заявив до стягнення борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, які складають 92143,38 грн. та 27775,97 грн. відповідно.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось раніше, відповідно до п. 8.2 договору фінансового лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь -якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Колегія суддів відмічає, що звернувшись до суду з вимогою про стягнення неустойки (пені) в розмірі 34205,10 грн., позивач правомірно виходив з умов договору фінансового лізингу (п. 8.2) та річної позовної давності -період з 15.07.2010 року по 15.07.2011 року (позовна заява подана 19.07.2011 року).

Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення поруки БК „БАСТІОН" ПП з підстави непред'явлення позивачем вимоги до поручителя - БК „БАСТІОН" ПП протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання відповідачем 1 (до 06.06.2011 року), оскільки матеріали справи не містять доказів надіслання позивачем поручителю вимоги у заявленій до стягнення сумі.

З огляду на вищезазначене, висновок суду щодо стягнення основного боргу в сумі 753904,49 грн., інфляційних втрат в сумі 92143,38 грн., пені в сумі 34205,10 грн., 3% річних в сумі 27775,97 грн. з Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" ПП та про відсутність законних підстав для покладення відповідальності на БК „БАСТІОН" ПП як солідарного боржника є таким, що відповідає нормам матеріального права та встановленим судом фактичним обставинам.

Колегія суддів також вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки укладаючи договір фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008 року, сторони встановили, що якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Щодо тверджень позивача за зустрічним позовом про змішану форму договору фінансового лізингу від 12.03.2008 року з елементами договору купівлі -продажу та відповідними правовими наслідками, то колегія суддів зазначає, що в даних спірних правовідносинах має місце непрямий лізинг з укладанням крім договору фінансового лізингу ще й договору купівлі -продажу (контракт купівлі - продажу предмета лізингу).

Відтак, правова позиція ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП щодо безпідставного володіння ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" грошовими коштами в розмірі 389117,42 грн. є хибною, і правомірно не прийнята судом до уваги.

З викладених обставин, рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2012 року є законним та обґрунтованим, і підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2012 року по справі № 6-3/17-2832-2011 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк