А17/299-06
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.11.06р.
Справа № А17/299-06
За позовом Приватного підприємства “Інтерсервіс-Ніко”, м. Нікополь Дніпропетровської області
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Суханов В.Л., паспорт серія АЕ № 558472, виданий Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, директор;
від відповідача: Долідзе А.О., довіреність № 12 від 22.02.2006р., начальник юридичного відділу.
Суть спору:
Приватне підприємство “Інтерсервіс-Ніко” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про скасування актів ненормативного характеру —податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (у подальшому —відповідач) № 0000792342/2/21190 від 01.06.2006р. і №0000822342/2/21189 від 01.06.2006р., якими позивачеві визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що чинним законодавством передбачений лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку —відсутність податкової накладної. Також позивач посилається на те, що на момент складання ТОВ “Леокос” податкової накладної на суму 96651,10 грн. воно було зареєстровано податковми органами у якості платника ПДВ.
Відповідач проти позову заперечує, у поданому відзиві зазначає, що позивач мав відносини з суб'єктом господарювання, який здійснив державну реєстрацію установчих документів на підставну особу –засновника, не знаходився за юридичною адресою, не звітував про ведення фінансово-господарської діяльності до органів податкової служби, не сплачував до бюджету податки, у порядку, визначеному чинним законодавством.
Також відповідач посилається на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005р. статут та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ “Леокос” були визнані недійсними з моменту державної реєстрації.
У судовому засіданні 01.11.2006р. за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ “Леокос” за період з 01.07.2005р. по 30.09.2005р., за результатами якої було складено Акт від 09.03.2006р. №469/23-1.13452034.
За результатами перевірки було встановлено:
– порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (у подальшому —Закон “Про прибуток”), в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток у розмірі 20135,45 грн.;
– порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. п. 9.1, 9.3 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у подальшому —Закон “Про ПДВ”), в результаті чого позивачем був занижений податок на додану вартість у розмірі 16108,52 грн.
За наслідками перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
– №0000792342/0/11350 від 22.03.2006р., яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24162,78 грн., у тому числі 20135,65 грн. —основний платіж, 4027,13 грн. —штрафні (фінансові) санкції;
– №0000822342/0/11351 від 22.03.2006р., яким позивачеві було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24162,78 грн., у тому числі 16108,52 грн. —основний платіж, 8054,26 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем були винесені нові податкові повідомлення-рішення, а саме:
– №0000792342/2/21190 від 01.06.2006р., яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24162,78 грн., у тому числі 20135,65 грн. —основний платіж, 4027,13 грн. —штрафні (фінансові) санкції;
– №0000822342/2/21189 від 01.06.2006р., яким позивачеві було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24162,78 грн., у тому числі 16108,52 грн. —основний платіж, 8054,26 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– 01.07.2005р. між позивачем (покупець) і ТОВ “Леокос” (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу №01/07, відповідно до умов якого ТОВ “Леокос” зобов'язується передати у власність, а позивач зобов'язується прийняти і сплатити товар на загальну суму 96651,10 грн., в тому числі ПДВ 16108,52 грн.;
– на підтвердження виконання договору №01/07 позивачем і ТОВ “Леокос” була складена накладна №29 від 01.07.2005р. на суму 96651,10 грн., в тому числі ПДВ 16108,52 грн., а також Акт приймання-передачі від 01.07.2005р, відповідно до якого ТОВ “Леокос” передав, а позивач отримав товар, передбачений договором №01/07, у повному обсязі;
– позивач відніс до складу податкового кредиту липня 2005р. суму податку на додану вартість у сумі 16108,52 грн., до складу валових витрат ІІІ кварталу 2005р. 80542,58 грн.;
– рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005р. по справі №2-2286/2005р. статут ТОВ “Леокос” і Свідоцтво про державну реєстрацію були визнані з моменту державної реєстрації, а саме з 12.10.2004р., свідоцтво про реєстрацію ТОВ “Леокос” у якості платника податку на додану вартість було визнано недійсним з 22.11.2004р., протокол зборів засновників ТОВ “Леокос” №1 від 12.10.2004р. було також визнано недійсним;
– зазначене рішення не оскаржувалось і набрало законної сили.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача частково на підставі наступного.
Податок на прибуток підприємств
У відповідності з п. 5.1 ст. 5 Закону “Про прибуток” валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У п. 1.32 ст. 1 Закону “Про прибуток” надано визначення господарської діяльності, а саме це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним нормам, відповідачем не надано доказів того, що продукція, зазначена у Договорі №01/07 у дійсності не придбавалась позивачем або доказів того, що вона не використовувалась ним у своїй господарській діяльності.
За вказаних обставин зменшення валових витрат ІІІ кварталу 2005р. є неправомірним і тому позовні вимоги у частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000792342/2/21190 від 01.06.2006р. підлягають задоволенню.
Податок на додану вартість
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону “Про ПДВ” передбачено, що податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ” передбачено, що право на нарахування податку на додану вартість і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченою ст. 9 Закону.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У відповідності з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р., податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005р. по справі №2-2286/2005р. ТОВ “Леокос” було позбавлено статусу платника ПДВ шляхом визнання недійсним Свідоцтва платника податку на додану вартість, а також визнано недійсними установчі документи ТОВ “Леокос”, суд приходить до висновку, що позивач мав договірні взаємовідносини з особою, не зареєстрованою належним чином у якості суб'єкта підприємницької діяльності і у якості платника ПДВ.
Тобто у господарських операціях позивача від імені ТОВ “Леокос” на боці постачальника діяла особа, яка не могла мати законних повноважень на здійснення цих операцій і підписання податкових накладних.
Як наслідок, включена позивачем до податкового кредиту сума ПДВ не відповідає фактичним зобов'язанням платника ПДВ - постачальника.
Таким чином, відповідач правомірно донарахував позивачеві податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2005р. у розмірі 16108,52 грн. і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8054,26 грн.
За вказаних обставин у частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000822342/2/21189 від 01.06.2006р. має бути відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
Позов Приватного підприємства “Інтерсервіс-Ніко” задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції №0000792342/2/21190 від 01.06.2006р., яким Приватному підприємству “Інтерсервіс-Ніко” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24162,78 грн., у тому числі 20135,65 грн. —основний платіж, 4027,13 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства “Інтерсервіс-Ніко” (53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул.. Сірка, 6-а, р/рахунок 26002921620100 в Дніпропетровській області, дирекція АППБ “Аваль”, МФО 305653, код ЄДРПОУ 13452034) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
06.11.2006р.
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2006 |
Оприлюднено | 22.08.2007 |
Номер документу | 240338 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Стрелець Т.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні