Ухвала

від 01.02.2007 по справі а17/299-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А17/299-06

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2007                                                                                             Справа № А17/299-06  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)          

суддів:Швець В.В.,  Верхогляд Т.А.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Лиханський В.О., довіреність №7 від 28.01.07, адвокат

від  відповідача: Кинчев І.К., довіреність №28 від 16.03.06, Багно Ю.В., довіреність №14 від 16.08.06

    розглянувши апеляційні скарги приватного підприємства “Інтерсервіс-Ніко”, м.Нікополь та Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь на постанову господарського суду Дніпропетровської області від  01.11.06р.  у справі № А17/299-06

за позовом приватного підприємства “Інтерсервіс-Ніко”, м.Нікополь

до  Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь

про  скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

      - постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2006р. у справі №А17/299-06 (суддя - Т.Г.Стрелець) позов приватного підприємства (далі-ПП) “Інтерсервіс-Ніко” задоволено частково, податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-ОДПІ) від 01.06.2006р. №0000792342/2/21190, яким визначено податкове зобов'язання підприємства по податку на прибуток скасовано, в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2006р. №000082342/2/21189, яким визначено податкове зобов'язання підприємства по податку на додану вартість відмовлено;

- не погодившись з прийнятою постановою, Нікопольська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування господарським судом обставин, які мають значення для справи та на порушення ним норм матеріального і процесуального права, просить цю постанову скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення, винести нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про безпідставне завищення підприємством валових витрат у 3 кварталі 2005р. за наслідками проведеної з товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Леокс” господарської операції, а також про ненадання господарським судом належної правової оцінки фактам, встановленим рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. у справі №2-2286/2005р. , яким статут і свідоцтво останнього про державну реєстрацію були визнані недійсними з моменту реєстрації, а саме з 12.10.2004р.;

- з апеляційною скаргою звернулося також і ПП ”Інтерсервіс-Ніко”;

- у даній скарзі підприємство зазначає, що при прийнятті постанови судом неправильно застосовані норми Закону України “Про податок на додану вартість” та просить цю постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог;

- при цьому скаржник посилається на те, що ТОВ “Леокс” на час здійснення господарської операції з підприємством було офіційно зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності і як платник податку на додану вартість, на те, що підприємство не має можливості і відповідних повноважень для перевірки законності реєстрації своїх контрагентів, на те, що названий Закон передбачає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –відсутність податкової накладної, а також на те, що у даному випадку, ТОВ “Леокс” на адресу підприємства була виписана податкова накладна і сума податку, вказана в ній правомірно віднесена підприємством до складу податкового кредиту;

- сторони проти поданих апеляційних скарг заперечують.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2006р. Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792342/2/21190, яким визначено суму податкового зобов'язання ПП ”Інтерсервіс-Ніко” по податку на прибуток в розмірі 24 162грн.78коп., у тому числі, 20 135грн.65коп.-основний платіж, 4 027грн.13коп.-штрафні(фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 09.03.2006р. №469/23-1.13452034, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки з питань дотримання підприємством вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ ”Леокс” за період з 01.07. по 30.09.2005р..

Даною перевіркою встановлено порушення підприємством п.5.1 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягає у завищенні валових витрат за 3 квартал 2005р. на суму вартості товару, отриманого від ТОВ “Леокс”, що дорівнює 80 542грн.58коп.

При виявленні зазначеного порушення перевіряючими здійснено посилання на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. у справі №2-2286/2005р. Даним рішенням визнані недійсними Статут та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ “Леокс” з моменту реєстрації –12.10.2004р., а також свідоцтво про реєстрацію товариства як платника податку на додану вартість –з 22.11.2004р.

Викладені обставини слугували визначальними для донарахування підприємству податку на прибуток в сумі 20 135грн.65коп. внаслідок непідтвердження відповідної суми валових витрат первинними документами.

Однак такий висновок податкової інспекції колегія суддів вважає помилковим. Наявність, у даному випадку, судового рішення про визнання неійсними установчих докуметів ТОВ ”Леокс” не впливає на визначення податкового зобов'язання підприємства по податку на прибуток.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва  та  обігу   - сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням   виробництва,   продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і охороною  праці,  у  тому  числі  витрати  з придбання електричної енергії    (включаючи    реактивну),   з   урахуванням   обмежень, установлених  пунктами  5.3  -  5.8  цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону).

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать  до  складу  валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними  розрахунковими,  платіжними  та  іншими документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П.11.2 ст.11 названого Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Укладений позивачем з ТОВ “Леокс” договір №01/07 від 01.07.2005р., первинні документи, які підтверджують факт виконання цього договору в частині поставки товарів, в установленому порядку недійсними не визнані. Тому твердження податкової інспекції з посиланнями на п.п.5.3.98 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставними, такими, що суперечать норам податкового законодавства та фактичним обставинам справи. Спірна господарська операція підтверджена наявними у позивача первинними документами (накладною №29 від 01.07.2005р., актом приймання-передачі від 01.07.2005р.), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку при визначенні податкового зобов'язання по податку на прибуток.

Необґрунтованими є також і посилання податкової інспекції, наведені в акті перевірки, на положення Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, якими встановлені поняття та вимоги оформлення первинних документів.

У цьому зв'язку колегія суддів погоджується з доводами господарського суду, в обґрунтування яких покладені вимоги ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України. Всупереч даній нормі відповідачем не надано належних доказів того, що товари, які є предметом договору №01/07 від 21.07.2005р. фактично не придбавалися позивачем.

Тому зменшення податковою інспекцією валових витрат є неправомірним і відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

01.06.2006р. Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000822342/2/21189, яким визначено суму податкового зобов'язання ПП ”Інтерсервіс-Ніко” по податку на додану вартість в розмірі 24 162грн.78коп., у тому числі, 16 108грн.52коп. –основний платіж, 8 054грн.26коп. –штрафні(фінансові) санкції.

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято також на підставі названого вище акту перевірки.

За наслідками перевірки податковою інспекцією виявлено порушення підприємством п.п.7.2.4 п.7.2 , п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.9.1, 9.3 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Так, у липні 2005р. підприємство віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка була сплачена при придбанні товару у ТОВ “Леокс” на підставі договору №01/07 від 01.07.2005р. згідно з податковою накладною №29 від 01.07.2005р. в розмірі 16 108грн.52коп.

На підставі викладеного перевіряючими зроблено висновок про завищення підприємством суми податкового кредиту на суму вартості товару, отриманого від ТОВ “Леокс”, установчи документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого рішенням Деснянського районного суду визнані недійсними.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, господарський суд цілком вірно встановив правомірність дій податкової інспекції, оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений певний порядок включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, який передбачає особливі вимоги до таких операцій, наявність певних умов для виникнення у платника податку права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.  

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право  на нарахування податку та складання податкових накладних надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

       Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

У даному випадку спірна податкова накладна виписана особою (ТОВ”Леокс”), свідоцтво платника податку на додану вартість якої визнано в судовому порядку недійсним.

Тобто у господарських операціях позивача від імені ТОВ “Леокос” на боці постачальника діяла особа, яка не могла мати законних повноважень на здійснення цих операцій і підписання податкових накладних.

Як наслідок, включена позивачем до податкового кредиту сума податку на додану вартість не відповідає фактичним зобов'язанням платника цього податку - постачальника.

Таким чином, відповідач правомірно донарахував позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2005р. у розмірі 16108,52 грн. і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8054,26 грн.

Отже, в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2006р. №0000822342/2/21189 слід відмовити.

Тому постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.

       Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

       - постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.06р.  у справі № А17/299-06 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення;  

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

      Головуючий                                                                                            І.Л.Кузнецова                                                                                                                                               

 Суддя                                                                                                        В.В.Швець

      Суддя                                                                                                        Т.А.Верхогляд

                                                     Дата виготовлення у повному обсязі 06.02.2007р.