Рішення

від 15.05.2012 по справі 957-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2012Справа №5002-21/957-2012

за позовом Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоіндустрія Плюс»

про стягнення 98 000,00 грн.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача ОСОБА_4, довіреність № 01-33/18 від 10.01.2012 р., юрисконсульт;

Від відповідача не з'явився;

Сутність спору: Позивач - Державне підприємство «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоіндустрія Плюс», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 98 000,00 грн. заборгованості. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушенням умов укладеного договору продукцію, оплачену позивачем, в обумовлені договором строки не поставив.

У засідання суду представник позивача з'явився, вимоги позову підтримав.

Представник відповідача у судові засідання які були призначені на 10 квітня 2012 р. та 15 травня 2012 р. не з'являвся, про день слухання справи був повідомлений належним чином - ухвали Господарського суду Автономної республіки Крим від 26 березня 2012 р. та від 10 квітня 2012 р. надсилались за адресою вказаною позивачем у позовній заяві - м. Сімферополь, Київський район, вул. Бородіна, 18-а, офіс 101, яка фактично є юридичною адресою відповідача, що підтверджено витягом з Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а. с. 25-29), рекомендованою кореспонденцією, однак ухвали Господарського суду Автономної республіки Крим від 26 березня 2012 р. та від 10 квітня 2012 р. були повернуті до суду поштовим відділенням за формою 20 з позначкою «за зазначеною адресою не проживає». Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2010 р. між Державним підприємством «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металоіндустрія Плюс» був укладений договір поставки № 16/10С.

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до умов укладеного договору Постачальник (відповідач) зобов'язується поставити, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, матеріали, кількість та ціна яких вказані в специфікації (специфікаціях), які оформлюються у вигляді додатків до договору та є його невід'ємною частиною або у рахунках-фактурах, які надаються Постачальником Покупцю відповідно до умов договору та є його невід'ємною частиною.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно пункту З вищевказаної статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Строк дії договору сторони визначили пунктом 11.1. та визначили, що договір діє до 31 грудня 2010 р.

Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що ціна продукції є договірною ціною та вказується в специфікації або в рахунку-фактурі, який надається Постачальником Покупцю відповідно до умов договору і є його невід'ємно частиною.

Згідно з додатками до договору ціна продукції відповідно зі специфікацією № 1 складає (з урахуванням ПДВ) 32 356,33 грн. зі специфікацією № 2 - 7 020,70 грн.

Як встановили сторони пунктом 6.1. договору - ціна, кількість продукції може вказуватися у рахунках-фактурах, які надаються Постачальником Покупцю без підписання специфікації.

Строк оплати продукції вказується у рахунку-фактурі та здійснюється Покупцем (позивачем) шляхом 100 % попередньої оплати продукції (пункт 6.6. договору).

27 жовтня 2010 р. Постачальником (відповідачем) був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000056 від 27 жовтня 2010 р. на суму 98 000,00 грн., який був оплачений Покупцем (позивачем) 27 жовтня 2010 р. платіжним дорученням № 440.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що постачальник відвантажує (передає) продукцію покупцю на умовах доставки на склад покупця (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 176).

Пункт 7.1.1. договору встановлює, що постачальник зобов'язаний відвантажити покупцю продукцію на умовах, визначених договором.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак відповідач у порушення умов укладеного договору продукцію оплачену позивачем не поставив, чим порушив умови укладеного договору.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

27 січня 2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за вих. № 03/2012 про повернення заборгованості в розмірі 98 000,00 грн.

Однак вказана претензія залишена відповідачем без виконання.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Приймаючи до уваги, що строк дії договору закінчився 31 грудня 2010 р. та відповідачем не виконані зобов'язання за договором щодо поставки опаченої позивачем продукції, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України 16 травня 2012 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526, 530, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоіндустрія Плюс», м. Сімферополь (м. Сімферополь, Київський район, вул. Бородіна, 18-А, офіс 101; код ЄДРПОУ 33515856, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», м. Дніпропетровськ (м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 23; код ЄДРПОУ 04725941, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 98000,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1960,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.