Рішення

від 28.11.2011 по справі 19/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/14 28.11.11

За позовом Виробничо-комерційного підприємства «Укрпроміндустрія»

До Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача Державна казначейська служба України

Про стягнення заборгованості 108 988,00 грн.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю.

судді Головіна К.І.

Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача ОСОБА_3 (довіреність № 6/1 від 12.08.2011р.)

від відповідача ОСОБА_4 (довіреність № 6313/07/10-11-МП від 29.03.2011 р.

третя особа: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України заборгованість в грошовій сумі 87414,15 грн, із врахуванням індексу інфляції в сумі 3819,20 грн, кредит за прострочення виконання зобов'язання три проценти річних в сумі 883,72 грн, пеню в сумі 10751,94 грн, штраф в сумі 6118,99, а всього 108 988 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011р порушено провадження у справі №19/14, призначено розгляд справи на 08.08.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77,86 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.08.2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 23.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.11 р. подав відзив на позовну заяву, згідно відзиву позов не визнали в повному обсязі та заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.

Також, в судовому засіданні 23.09.11 р. представник відповідача надав клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 р. залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України, продовжено строк вирішення спору по справі № 19/14 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на підставі ст.. 27, 77, 86 ГПК України на 07.10.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2011 р. заявлені позовні підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2011 р. заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи в судове засідання 07.10.2011 р. не з"явився, про причини своєї неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 07.10.11 р. визначено для розгляду справи № 19/14 колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Головіна К.І. та Літвінова М.Є..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2011 р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 27, 77 ГПК України на 09.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 28.11.2011 р.

16.11.2011 року до відділу діловодства суду від представника третьої особи подано відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засіданні 28.11.2011 року не з»явився, відповідно до відзиву Державна казначейська служба України, повідомляє про те, що документи для реєстрації в обліку бюджетних зобов'язань і бюджетних фінансових зобов'язань по виконанню договору про створення науково-технічної продукції від 01.12.2008 № 10/1190/11/1 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України до Казначейська України не надавались. Просили розглядати справу у відсутність представника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав письмові пояснення по справі та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав за підстав наведених у відзиві.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.11.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 року між Виробничо-комерційним підприємством «Укрпроміндустрія»(«Виконавець») та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України («Замовник») був укладений договір № 10г/1190/11/1 про створення науково-технічної продукції.

Згідно п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання науково-дослідної роботи на тему «Розроблення методів та програмних засобів для прогнозування стану об'єктів навколишнього природного середовища за комплексним підходом, оцінки ризику, підготовки управлінських рішень з використанням інформації системи моніторингу.

Відповідно до п. 2.4 Договору джерелом фінансування оплати робіт є кошти держбюджету.

Загальна вартість робіт за Договором згідно протоколу погодження договірної ціни та п. 2.1 Договору визначена у сумі 195 000,00 грн. Відповідно до календарного плану виконання робіт за Договором, роботи повинні були виконуватись в два етапи, кожен вартістю 97 500,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору термін закінчення визначений 29.12.2008 року, та відповідно до додаткових угод № 1 від 23.12.2008 року, № 2, № 3 був перенесений на 30.12.2010 року.

Позивач на виконання умов Договору, роботи по першому етапу закінчив в грудні 2008 року, про що свідчить акт здавання-приймання науково-технічної продукції № 1 від 13.12.2008 року та оплачені в сумі 97 500,00 грн., по другому етапу були завершені в грудні 2010 року по акту здавання -приймання науково-технічної продукції № 2 від 29.12.2010 року на суму 87 414,15 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань. Засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи.

Роботи по другому етапу згідно акту здавання -приймання науково-технічної продукції № 2 від 29.12.2010 року виконані на суму 87 414,15 грн., відповідач зазначені роботи прийняв без зауважень.

Згідно акту звірки розрахунків від 20.12.2010 року, де сторони підписали та скріпили печатками без зауважень суму заборгованості, відповідач визнав наявність заборгованості по оплаті за виконанні позивачем роботи по договору.

Пунктами 3.4 -3.7 Договору після завершення роботи (етапів) Виконавець представляє Замовнику акт здачі-приймання науково-технічної продукції в 3-х примірниках, комплект наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та умовами договору в трьох примірниках, у тому числі кошториси фактичних витрат з розшифруванням за статтями включаючи кошториси фактичних витрат від співвиконавців, або акти здавання-приймання науково-технічної продукції, акти звірки розрахунків. Замовник протягом 10 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних документів, зобов'язаний направити Виконавцеві підписаний акт здавання-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від приймання робіт.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі: сплатив лише виконані роботи по першому етапу, за виконанні роботи по другому етапу не сплатив.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 87 414,15 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, з»ясувавши позицію представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет суд, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або акті цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Акт звірки розрахунків від 20.12.2010 року, де сторони підписали та скріпили печатками без зауважень суму заборгованості, та відповідач визнав наявність заборгованості по оплаті за виконанні позивачем роботи по договору в розмірі 87 414,15 грн. підтверджує факт неналежного виконання умов договору.

Посилання відповідача на те, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища, діючи в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством не мало змоги виконати зобов'язання по договору, оскільки відсутня відмітка про взяття на облік на акті № 2 від 29.12.2010 року, тому вказане фінансове зобов'язання не зареєстроване в органах Державного казначейства України, не приймається судом уваги з наступних підстав.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів є в тому числі, міністерства.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 49 Кодексу, встановлено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Бюджетні зобов'язання розпорядників коштів державного бюджету за видатками реєструються органами Державного казначейства України процедурами, регламентованими Порядком обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженим наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 року № 136, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 30.08.2004 року за № 1068/9667.

Пунктом 2.2 Порядку, передбачено, що розпорядники бюджетних коштів за умови взяття бюджетного зобов'язання протягом 7 робочих днів з дати його виникнення, подають до відповідного органу Держаного казначейства України реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факти узяття бюджетного зобов'язання.

За бюджетними фінансовими зобов'язаннями, які виникають у процесі виконання кошторису, розпорядники бюджетних коштів, відповідно до пункту 2.4 порядку протягом 7 робочих днів з дати виникнення бюджетного фінансового зобов'язання, але не пізніше останнього робочого дня місяця подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання.

Відповідачем не надано суду належних доказів направлення до Державного казначейства України для реєстрації та взяття на облік документів, передбачених Порядком обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України для подання до відповідного органу Державного казначейства України та розподілу відкритих асигнувань від 29.12.2010 року за № 274 по виконанню договору № 10г/1190/11/1 про створення науково-технічної продукції від 01.12.2008 р.

Крім того, Державна казначейська служба Україна, як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору у своєму відзиві на позовну заяву, зазначає, що документи для реєстрації в обліку бюджетних зобов'язань і бюджетних фінансових зобов'язань по виконанню договору про створення науково-технічної продукції від 01.12.2008 року № 10г/1190/11/1 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України до Казначейства України не надавались.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено.

Щодо стягнення суми пені та штрафу суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі, коли порушено господарське зобов'язання, в якому виконання фінансується за рахунок державного бюджету України, штрафні санкції застосовуються у розмірах, передбачених ст.. 231 Господарського кодексу України.

Згідно ст.. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом або договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Посилання відповідача на те, що ст.. 231 ГК України не може бути застосована до правовідносин позивача та відповідача по договору, оскільки Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є органом державної влади та не здійснює господарську діяльність є необґрунтованим та таким, що суперечить умовам договору та не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Розрахунок позивача щодо стягнення розміру пені (87 414,15 грн -сума заборгованості * 123 -кількість днів прострочення за період з 10.01.2010 р. по 15.05.2011 року* 0,1 % = 10 751,94 грн.) та штрафу (87 414,15 грн. -сума заборгованості * 7% = 6 118,99 грн.) є вірним.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 10 751,94 грн. та штрафу в розмірі 6 118,99 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено факт, що Мінприроди користувалось коштами, які належать або призначалися позивачу, та грошові кошти знецінювалися внаслідок інфляційних втрат з січня по квітень 2011 р. є помилковими та не приймаються судом до уваги, оскільки законом не передбачено звільнення сторони від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, через те, що боржник не користування коштами, сплату яких прострочив.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 3 819,20 грн., 3% річних в розмірі -883,72 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 58, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул.. Урицького, 35, код ЄДРПОУ 00013735, п\р 35225071000050 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172) на користь Виробничо-комерційного підприємства «Укрпроміндустрія»(юридична адреса: 11540, Україна, Житомирська область, Коростенський район, с. Ходаки; фактична адреса: 03142, м. Київ, проспект Палладіна, 34а; код ЄДРПОУ 24703953, р\р 26009053107764 в Київському ГРУ «Приватбанку», МФО 321842) суму основного боргу в розмірі 87 414 (вісімдесят сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 15 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 819 (три тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн.. 20 коп., 3% річних в розмірі 883 (вісімсот вісімдесят три) грн.. 72 коп., пеню в розмірі 10 751 (десять тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн.. 94 коп., штраф 7% в розмірі 6 118 (шість тисяч сто вісімнадцять) грн.. 99 коп., 1 090 (одна тисяча дев'яносто) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді К.І. Головіна

М.Є. Літвінова

Дата складання повного рішення: 30.11.11 р.