Рішення

від 14.05.2012 по справі 29/5014/896/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.12 Справа № 29/5014/896/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Шипуватого", с. Шипувате Великобурлуцького району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 98 107 грн. 46 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при помічнику судді Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -представник, - довіреність №27 від 11.05.12 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 95400,00 грн., пені за період з 08.02.12 року по 29.03.12 року у сумі 2 307,73 грн., штрафних санкцій (3% річних) за аналогічний період у сумі 399,73 коп., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі -продажу №02/02-01, укладеного між сторонами 02.02.12 року.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав також заяву про забезпечення позову (вих. №26 від 30.03.12 року), але суд ухвалою від 11.04.12 року відмовив у вжитті таких заходів.

У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області 11.04.12 року за результатами автоматизованого розподілу справ розгляд останньої було доручено судді Якушенко Р.Є. та порушено провадження у справі №29/5014/896/2012.

У зв'язку з хворобою судді Якушенко Р.Є. за результатами повторного розподілу справи відповідно до приписів ст.2 1 ГПК України 26.04.12 року справу передано на розгляд судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26.04.12 року до 14.05.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 14.05.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2;51 та ін.).

Оператор поштового зв'язку не повернув до суду письмові повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.

У позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказано: м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 106, кв.109 Луганської області (а.с.3-5), що також підтверджується довідкою з ЄДР №13617150 від 19.04.12 року (а.с.41-44) та спеціальним витягом з ЄДР за №13754751 від 11.05.12 року, - на яку були спрямовані ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення її розгляду, - при цьому оператор поштового зв'язку не повернув до суду жодне з цих поштових відправлень.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. Уразі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що відповідач належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, суд, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити вирішення цього спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.02.12 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №02/02-01, згідно якому продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі -товар), а покупець -прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1).

Найменування товару та його кількість, ціна одиниці товару та його загальна вартість, інші необхідні істотні умови зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2), а у разі відсутності специфікації документом, що підтверджує зазначені дані, є документ, який підтверджує факт отримання товару (п.1.3).

Поставка товару здійснюється узгодженими партіями протягом 3-5 днів після отримання заявки покупця, якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін (п.2.2)

Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання ним товару від продавця (2.3).

Оплата товару здійснюється, як правило, на умовах 50% передплати (п.3.1), безготівково (п.3.3), на підставі виставлених продавцем рахунків (п.3.4).

У разі прострочення поставки постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від вартості товару. який має бути поставлений, за кожен день прострочення, і 3% річних від вартості товару, який має бути поставлений, до дня виконання зобов'язання (п.4.6).

Договір набирає чинності від дня його підписання сторонами та діє до 31.12.12 року (п.6.1) (а.с.29).

Згідно специфікації №1 до договору його предметом є аміачна селітра масою 60 тонн на суму 190800,00 грн. (а.с.30).

02.02.12 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд" (далі -ТОВ "Спецхімбуд", - продавець) виставило покупцеві рахунок-фактуру №17 на суму 190800,00 грн. (а.с.31), на підставі якого позивач, дотримуючись умов пункту 3.1 договору, попередньо сплатив на користь продавця 95400,00 грн. (платіжне доручення №1203 від 02.02.12 року на суму 57400,00 грн. (а.с.32) та платіжне доручення №1204 від 02.02.12 року на суму 38000,00 грн. (а.с.33)); крім того, він також виписав податкові накладні на вказану суму (а.с.34-35).

Позивач стверджує, що відповідач не тільки у визначений договором строк, але взагалі до дня його звернення з цим позовом до суду не виконав свого обов'язку, - тобто не поставив обумовлений договором товар, хоча він спрямував на його адресу відповідну заявку (п.2.2 договору).

Дослідивши ці доводи, суд встановив наступне.

Відповідач підтвердив факт надходження заявки від позивача (покупця) на відвантаження товару, - що підтвердив своїм листом від 19.03.12 року за вих. №7, у якому він повідомляє покупця про те, що у зв'язку з виробничою необхідністю відвантаження заявленої покупцем селітри аміачної буде здійснюватися 21.03.12 року (а.с.36).

Отже, термін поставки зазначеного у договору товару є таким, що настав.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

З наданого до справи розрахунку суми позову (а.с.37-38) вбачається, що позивач на суму основного боргу нарахував:

пеню за період з 08.02.12 року по 29.03.12 року у сумі 2307,73 грн.;

3% річних за аналогічний період у сумі 399,73 грн., які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон -ст.525 ЦКУ -не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 598 УЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а в силу ст. 599 названого Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Але при визначенні суми позову позивач припустився невірного тлумачення чинного законодавства.

Так, частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Однак особливість цього спору полягає у тому, що постачальник, отримавши попередню плату за товар (предмет договору), не поставив його та не повернув суму попередньої плати за нього, - тобто з обставин справи видно, що у даному випадку мало місце повне невиконання продавцем умов договору щодо поставки на користь покупця товару, а не прострочення його поставки, - а тому у даному випадку пункт 4.6 договору не підлягає застосуванню.

По справі також доведено, що відповідач не поставив товар та не повернув покупцеві 50% попередньої плати за нього.

Відповідно до приписів частин 2 та 3 ст. 693 Кодексу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, вимога позивача про повернення йому суми попередньої плати є законною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 693 Кодексу встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст.536 ЦКУ за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що за користування чужими грошовими коштами постачальник зобов'язаний сплатити 3%.

Звідси, - вимога про стягнення з відповідача 3% за користування грошовими коштами позивача у сумі 399,73 грн. підлягає задоволенню, - в той час, як пеня у сумі 2307,73 грн. стягненню не підлягає, оскільки це не передбачено статтею 693 Цивільного кодексу України.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково -у сумі 95799,73 грн. (95400,00 грн. + 399,73 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме у сумі 1915,99 грн.; решта судових витрат покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд", ідентифікаційний код 31845491, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 106, кв.109 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Шипуватого", ідентифікаційний код 34173340, яке знаходиться за адресою: село Шипувате, вул. Колгоспна, 6 Великобурлуцького району Харківської області, - попередню плату за товар у сумі 95400 (дев'яносто п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 73 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1915 (одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 99 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд" пені у сумі 2307 грн. 73 коп. - відмовити.

4.Решту витрат по сплаті судового збору покласти на позивача.

У судовому засіданні 14.05.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -16 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа