Рішення

від 07.05.2012 по справі 5017/521/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р.Справа № 5017/521/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю);

від третіх осіб: 1. Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області: не з'явились;

2. ТОВ "Агроплемзавод "Імперія": ОСОБА_3 (представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зентара Логістик";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів";

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплемзавод "Імперія"

про зняття арешту з грошових коштів та стягнення 181000 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ : Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Зентара Логістик" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів", в якій просить суд зняти арешт з грошових коштів у сумі 181000,00 грн., перерахованих платіжним дорученням №86 від 15.02.2012р., які знаходяться на арештованому рахунку п/р 26004325165 в АТ „Райффайзен банк Аваль", стягнути з відповідача помилково перераховані за платіжним дорученням №86 від 15.02.2012 року грошові кошти у сумі 181000,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 15.02.2012 року ТОВ "Зентара Логістик" на поточний рахунок відповідача було помилково перераховано грошові кошти у сумі 181000,00 грн., згідно платіжного доручення №86 від 15.02.2012р., між тим, станом на 05.03.2012 року вказані кошти відповідачем не повернені. При цьому, як зазначає позивач, 14.11.2011 року Відділом державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 29824422 від 14.11.2011р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 30.08.2011 року по справі №6/17-2253-2011 про стягнення з ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" на користь ТОВ „Агроплемзавод „Імперія" боргу в сумі 504 018,60 грн. та в ході проведення виконавчих дій, 01.02.2012 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника від 01.02.2012р., згідно якої накладено арешт на кошти у межах суми 554464,18 грн., що належать боржникові - ТДВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" та містяться на рахунках, вказаних у постанові, зокрема, і на рахунку № 26004325165, на який позивачем у справі перераховано кошти у сумі 181000,00 грн. Таким чином, позивач зазначає, що ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" не має можливості самостійно повернути кошти, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом. При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач, зокрема, посилається на положення ст.ст. 530, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України та ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 22.02.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. за вказаним позовом порушено провадження у справі №50217/521/2012. Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо залучення в якості третьої особи Акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", в особі Першого Ізмаїльського відділення Акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" та за власною ініціативою суду, до участі у справі, для встановлення повної та об'єктивної істини по справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

23.02.2012 року від ТОВ "Зентара Логістик" до канцелярії суду надійшла заява (вх. ГСОО №5781/2012 від 23.02.2012р.), в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просив суд вжити заходи до забезпечення його позову, шляхом заборони Відділові державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області та АТ „Райффайзен банк Аваль" м. Київ вчиняти будь-які дії по списанню грошових коштів у розмірі 181000,00 грн., що знаходяться на поточному рахунку ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" 26004325165 в АТ „Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, суд задовольнив її, в зв'язку з чим ухвалою суду від 05.03.2012р. були вжиті відповідні заходи до забезпечення позову.

23.03.2012 року від ТОВ "Агроплемзавод "Імперія" до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. ГСОО №8804/2012 від 23.03.2012р.), в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого заявник просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплемзавод "Імперія".

Ухвалою суду від 26.03.2012 року, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, для встановлення повної та об'єктивної істини по справі, до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача судом було залучено ТОВ "Агроплемзавод "Імперія".

Ухвалою суду від 18.04.2012 року, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням представника відповідача, розгляд справи було продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 07.05.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, надавши відзив на позов (вх. ГСОО №7038/2012 від 05.03.2012р.) позовні вимоги ТОВ "Зентара Логістик" визнав у повному обсязі. При цьому, зазначає про помилкове надходження грошових коштів у розмірі 181000,00 грн., оскільки додаткової угоди між сторонами щодо надання підприємству відповідача фінансової допомоги у вказаному розмірі не укладалось, між тим, враховуючи накладення Державною виконавчою службою арешту на грошові кошти відповідача, ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" не має змоги у добровільному порядку здійснити відповідні дії.

Третя особа - Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області у судові засідання не з'явилась, між тим, про дату час та місце проведення засідання суду повідомлялась належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення судових відправлень. При цьому, 19.03.2012р. до канцелярії суду від Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області надійшли письмові заперечення на заявлені ТОВ "Зентара Логістик" позовні вимоги (вх. ГСОО №8293/2012), в яких Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, зокрема, просить суд розглянути справу за відсутності представника державної виконавчої служби. При цьому, державний виконавець зазначає, що позивач сприяє ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" ухиленню від погашення грошових коштів за виконавчим документом, оскільки сума грошових коштів у розмірі 181000,00 грн. є значною та при здійсненні відповідного перерахування на рахунок відповідача керівник та бухгалтер підприємства позивача не помітили помилки щодо отримувача та відсутності підстав такого перерахування. Водночас, Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області зазначає про те, що 13.02.2012 року відповідачем у справі було відкрито новий рахунок в установі банку та, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»боржником (відповідачем) не повідомлено державного виконавця щодо вчинення відповідних дій. Крім того, Державна виконавча служба повідомляє про те, що у відповідності до положень ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження»вчинення боржником дій щодо ухилення від виконання рішення суду, у разі накладення арешту на грошові кошти боржника -відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах є підставою для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності в порядку ст. 382 КПК України. Разом з тим, Відділом державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області зазначено, що 10.02.2012 року, на стадії примусового виконання рішення суду боржником змінено організаційно-правову форму, а саме з Товариства з додатковою відповідальністю "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів". Отже, за думкою Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області вищевказані обставини свідчать про ухилення ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" від погашення боргу за виконавчим документом, який видав господарський суд Одеської області та сприянні ТОВ "Зентара Логістик" у вчиненні таких дій.

Третя особа -ТОВ "Агроплемзавод "Імперія" надавши письмові пояснення щодо суті спору (вх. ГСОО №13931/2012 від 07.05.2012р.) позовні вимоги ТОВ "Зентара Логістик" вважає направленими на сприяння відповідачу в ухиленні від погашення боргу за виконавчим документом перед ТОВ "Агроплемзавод "Імперія" та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, з урахуванням існуючих між позивачем та відповідачем договірних відносин ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" є належним отримувачем грошового переказу за відповідним договором.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. При цьому, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах (ч.1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено матеріалами справи 01.12.2011 року між ТОВ «Зентара Логістик»(позикодавець) та ТДВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів", правонаступником якого є ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" (позичальник) укладено договір №01/12-11П (про поворотну фінансову допомогу), згідно умов якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику грошові кошти, в якості поворотної фінансової допомоги, в загальному розмірі 700000,00 грн., а останній зобов'язався повернути позикодавцю отриману ним суму грошових коштів.

Умовами п.п. 2.1.2 договору передбачено, що суми в межах загального розміру фінансової допомоги, встановленого п. 1.1 цього договору, надаються позикодавцем позичальникові в терміни та в порядку, встановленому за письмовою домовленістю сторін, що оформлюється шляхом підписання додатків до цього договору.

Положеннями п. 3.1 договору визначено, що позикодавець перераховує фінансову допомогу на наступний поточний рахунок позичальника: п/р 26004325165 в АТ „Райффайзен Банк Аваль" в м. Ізмаїл, МФО 380805, або на інший за усною домовленістю сторін.

Згідно п. 3.2 договору, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу позикодавцю на його поточний рахунок до 15 лютого 2012 року.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

01.12.2011р. та 25.01.2012 між сторонами у справі укладено додаток №1 та додаток №2 до договору №01/12-11П (про поворотну фінансову допомогу) від 01.12.2011р. щодо надання відповідачу, в якості поворотної фінансової допомоги грошових коштів у сумі 200000,00 грн. та 265000,00 грн.

При цьому, як зазначає відповідач, інших додатків з ТОВ "Зентара Логістик" щодо надання грошових коштів не укладалось, оскільки, як зазначає відповідач, він не планував в подальшому користуватись додатковими грошовими коштами, вказані обставини також не заперечуються позивачем.

За приписами ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено статтею 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

15.02.2012 року ТОВ "Зентара Логістик" на поточний рахунок відповідача № 26004325165, згідно платіжного доручення №86 було перераховано грошові кошти у сумі 181000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «Надання грош. коштів згідно договору №01/12-11П (про поворотну фінансову допомогу) від 01.12.11р., без ПДВ».

З метою вирішення питання стосовно повернення помилково перерахованих коштів ТОВ "Зентара Логістик" звернулось до відповідача з листом від 16.02.2012 № 160112/2, згідно якого позивач просив ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" повернути кошти у сумі 181000,00 грн., як помилково перераховані.

У відповідь на вказаний лист відповідач 16.02.2012 року за вих. №10 направив на адресу позивача листа, згідно якого повідомив, що на момент отримання коштів у сумі 181000,00 грн., 01.02.2012р. на рахунок № 26004325165 в АТ „Райффайзен Банк Аваль", накладено арешт на кошти боржника, згідно постанови про арешт коштів боржника від 01.02.2012р. При цьому, вказаним листом відповідач зазначив про помилковість зарахування вказаних коштів, відсутність правових підстав на набуття цих коштів та про неможливість повернення їх у добровільному порядку.

Як встановлено матеріалами справи, 14.11.2011 року Відділом державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 29824422 від 14.11.2011р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 30.08.2011 року по справі №6/17-2253-2011 про стягнення з ТОВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" на користь ТОВ „Агроплемзавод „Імперія" боргу в сумі 504 018,60 грн. та в ході проведення виконавчих дій, 01.02.2012 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника від 01.02.2012р., згідно якої накладено арешт на кошти у межах суми 554464,18 грн., що належать боржникові - ТДВ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів" та містяться на рахунках, вказаних у постанові, зокрема, і на рахунку № 26004325165, на який позивачем у справі перераховано кошти у сумі 181000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що за правилами статті 139 Господарського кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Із комплексного аналізу зазначених вище норм матеріального права суд дійшов висновку, що гроші є майном, яке є об'єктом власності, при цьому, родові особливості грошей полягають у тому, що грошова сума визначається не кількістю грошових знаків, а числом грошових одиниць у знаках, а тому право власності на грошові кошти визначається сумою грошових коштів.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2004р. № 377/8976, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 (надалі -Інструкція), помилкове зарахування коштів - це зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. При цьому, неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі .

Згідно з п. 2.35 Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Положеннями п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлено, що неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Відповідно до п. 10.1. Інструкції, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Умовами п. 10.9 Інструкції встановлено, що кошти, які арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Як встановлено судом, ТОВ "Зентара Логістик", згідно платіжного доручення №86 від 15.02.2012р. перерахувало грошові кошти у сумі 181000,00 грн. згідно договору №01/12-11П (про поворотну фінансову допомогу), який укладено між позивачем та відповідачем у справі, а тому доводи ТОВ "Зентара Логістик" щодо здійснення помилкового перерахування грошових коштів за платіжними дорученням №86 від 15.02.2012р. та, що вказані грошові кошти мали бути перераховані за додатком до даного договору є такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки дії пов'язані з вчиненням переказу грошових коштів за даним платіжним дорученням були здійснені позивачем, в межах договору №01/12-11П від 01.12.2011р., що свідчить про відсутність факту безпідставного перерахування грошових коштів відповідачу та про відсутність помилки позивача при здійсненні вказаних дій.

Крім того суд зазначає, що договірні відносини за договором №01/12-11П від 01.12.2011р. тривають між сторонами у справі і досі, оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином та на підставах, встановлених договором або законом та доказів їх припинення в матеріалах справи не має.

З огляду на викладене суд вважає, що відсутність укладеного між сторонами додатку щодо переказу чергової частини фінансової допомоги відповідачу, з урахуванням встановленого у договорі №01/12-11П від 01.12.2011р. розміру ліміту вказаної допомоги, не є істотним порушенням при здійсненні платежу, оскільки в цьому ж призначенні платежу вказаний договір №01/12-11П від 01.12.2011р. за яким здійснюється перерахунок коштів, що не свідчить про неправомірне здійснення позивачем відповідного переказу.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.

Разом з тим, позивач, маючи можливість відмовитись від проведення платежу, таким правом не скористався, до банку не звертався, а вже на наступний день, 16.02.2012р., після здійснення відповідного перерахування звернувся з письмовою вимогою до відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 181000,00 грн., як безпідставно набутого майна, відсутності підстав для зняття арешту з грошових коштів у сумі 181000,00 грн. та про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Зентара Логістик".

Крім того, суд зазначає, що господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки ці дії порушують права і охоронювані законом інтереси ТОВ „Агроплемзавод „Імперія", а в порушення вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів належним чином наявність права власності на вказані кошти та факту порушення його прав, на захист яких подано, відповідний позов.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2012 року.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову вжитті ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2012 року по справі №5017/521/2012.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

П

Повний текст рішення складено 14.05.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.