Постанова

від 26.04.2012 по справі 52/490

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 52/490

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Разіної Т.І.

Дзюбка П.О.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (дов. від 26.10.2011),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши

апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2011

у справі № 52/490 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алдек Груп"

про стягнення 20 209,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Алдек Груп" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" 8581,99 грн. пені, державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2011 в частині відмови у стягненні 11627,21 грн. пені, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2012, з посиланням на ст. 93 та п. 4 ст. 97 ГПК України, апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011 не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012 касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 у справі № 52/490 скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвалою від 06.04.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16 грудня 2010 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алдек Груп" (постачальник) було укладено договір поставки № 1116110227 (далі - договір), за умовами якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався поставити елементи налаштування АЕ-180В (продукція) для ВП "Запорізька АЕС"ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно п. 1.2. Договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни і строки поставки зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

У п. 3.1. Договору узгоджено, що сума договору складає 1 010 460, 00 грн. (один мільйон десять тисяч чотириста шістдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 168 410, 00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору ціна за кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікації.

Згідно п. 4.2. Договору розрахунки проводяться в розмірі 100 % від вартості поставленої партії продукції за специфікацією з відстрочкою платежу протягом 20 робочих днів з моменту підписання акту приймання - передачі поставленої партії продукції.

У п. 5.1. Договору сторони узгодили, що строк поставки продукції зазначений у специфікації. Допускається дострокова поставка та поставка партіями.

Відповідно до п. 5.2. Договору поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP-склад Запорізького відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" (вантажоодержувач) згідно Інкотермс 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Згідно п. 5.4. Договору датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Відповідно до п. 10.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року.

Листом № 60 від 15.02.2011 року відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити терміни поставки продукції, у відповідь на який, позивач, листом № 2152/42 від 16.03.2011, погодив термін поставки продукції до 27.04.2011.

Продукція була поставлена відповідачем лише 17.05.2011 року, що підтверджується видатковою накладною № PH-0000006 від 17 травня 2011 року, тобто з порушення обумовлених термінів поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712).

Статями 662, 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 20209,20 грн. за прострочення поставки товару на 20 днів на підставі 7.2 Договору, згідно якого постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 10% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1).

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4).

Відмовляючи частково у позові, суд першої інстанції послався на обмеження нарахування та стягнення пені, які установлені Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, оскільки він зроблений при неповному дослідженні обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, норми зазначеного Закону визначають обов'язок особи сплатити пеню, яка не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, у разі порушення такою особою строків виконання саме грошового зобов'язання, як-то оплатити товар, отримані роботи (послуги).

Разом з тим, як було зазначено вище, за умовами Договору відповідач зобов'язався поставити продукцію - елементи налаштування АЕ-180В (продукція) для ВП "Запорізька АЕС"ДП НАЕК "Енергоатом", тобто його обов'язок не є грошових, а відтак не може застосовуватись обмеження, які установлені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача належить стягнути пеню за несвоєчасну поставку продукції в загальному розмірі 20209,20 грн. (1010460,00 грн. - вартість продукції * 20 - кількість днів прострочки).

У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у позові, в цій частині належить прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 11627,21 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв'язку з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції підлягає зміні і розподіл судових витрат. Так, з відповідача на користь позивача додатково підлягає стягненню 116,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 135,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі № 52/490 скасувати в частині відмови в позові.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алдек Груп" (01011,

м. Київ, вул. Лєскова, буд. 3, код 32555222) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, буд. 3, код 24584661) 11627 (одинадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 21 коп. пені, 116 (сто шістнадцять) грн. 27 коп. державного мита та 135 (сто тридцять п'ять) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2011 у справі

№ 52/490 залишити без змін.

7. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 53/442 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Разіна Т.І.

Дзюбко П.О.