Постанова

від 14.05.2012 по справі 8/038-09/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 8/038-09/11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Іоннікової І.А.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

прокурор:Кривоклуб Т.В., посвідчення № 118;

позивача 1:ОСОБА_1, довіреність № 220/Д/383 від 12.03.2012;

ОСОБА_2, довіреність № 220/761/д від 24.11.2011;

позивача 2:ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.04.2012;

відповідача 1:не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юридична компанія «Гранд де Юре»

на рішення

господарського суду

Київської області

від 08.02.2012

у справі № 8/038-09/11 (суддя: Мальована Л.Я.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

1.Міністерства оборони України;

2. Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрконверс»;

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта - Трейд»;

2.Приватного підприємства «Юридична компанія «Гранд де Юре»;

про визнання права власності на нерухоме майно та витребування його

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрконверс» звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта - Трейд» та Приватного підприємства «Юридична компанія «Гранд де Юре» про визнання права власності на нерухоме майно та витребування його.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.02.2012 у справі № 8/038-09/11 позов задоволено в повному обсязі.

Визнано за Міністерством оборони України право власності на нежитлову будівлю, літера А, 871, 6 кв. м., навіс ТО77, літера Б, 147,3 кв. м., туалет авто ТЕЧ № 120, літера В, 9,1 кв. м. та зобов'язано Приватне підприємство «Юридична компанія «Гранд де Юре» передати Державному підприємству Міністерства оборони України «Укрконверс» вищезазначену нежитлову будівлю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта - Трейд» в доход державного бюджету України - 1037, 00 грн. судового збору.

Стягнуто з Приватного підприємства «Юридична компанія «Гранд де Юре» в доход державного бюджету України - 1037, 00 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Юридична компанія «Гранд де Юре» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.02.2012 у справі № 8/038-09/11 і прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а також були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме господарський суд Київської області не взяв до уваги, що спірний об'єкт нерухомого майна на підставі ст. ст. 655-658 Цивільного кодексу України та договору купівлі-продажу від 19.04.2006 року належить на праві власності добросовісному набувачеві ПП «ЮК «Гранд Де Юре».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2012 прийнято до розгляду справу № 8/038-09/11. Розгляд апеляційної скарги призначений на 14.05.2012 о 10:15.

03.05.2012 від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

09.04.2012 представником Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрконверс» через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

14.05.2012 представником Генеральної прокуратури України через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

14.05.2012 відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання не з'явились, повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач 1 та відповідач 2 повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідач 1 та відповідач 2.

14.05.2012 в судовому засіданні розглянувши заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрконверс» про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні в зв'язку з тим, що дана постанова відповідно до ч. 2 ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття, а тому відповідно до ст. 115 ГПК України є обов'язковою на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

14.05.2012 в судовому засіданні прокурор, представники позивача 1 та позивача 2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «Юридична компанія «Гранд де Юре» і просили суд рішення господарського суду Київської області від 08.02.2012 у справі № 8/038-09/11 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурор, представники позивача 1 та позивача 2, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що указом Президента України від 07.03.2005 ліквідовано Національний координаційний центр адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів, повноваження вказаного центру здійснюються Міністерством оборони України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 365-p до сфери управління Міністерства оборони України передані цілісні майнові комплекси Державного підприємства «Укрконверс».

Наказом Міністра оборони України від 10.10.2005 № 609 зазначене підприємство прийняте до сфери управління Міністерства оборони України.

Отже, нерухоме майно, яке було передано в оперативне управління Міністерства оборони у відповідності до вимог ст. ст. 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України» набуло статусу військового майна, органом управління якого є Міністерство оборони України.

20.12.2005 ухвалою господарського суду міста Києва затверджена мирова угода від 16.12.2005 у справі № 43/464, що укладена між Державним підприємством "Укрконверс" (боржником) і комітетом кредиторів.

Згідно з розділом 1 мирової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" (відповідач 1) зобов'язався погасити кредиторську заборгованість Державного підприємства "Укрконверс" на суму 2989787 грн. 46 коп. та перерахувати у поповнення його обігових коштів 2248446 грн. 54 коп., а Державне підприємство "Укрконверс" погодилося передати відповідачу 1 протягом семи днів з дня затвердження господарським судом даної угоди у власність належні підприємству основні фонди - нерухоме майно, у тому числі цілісні майнові комплекси, загальною площею 36944,8 кв. м. у містах Києві, Львові, Київській та Львівській областях, оціночною вартістю 5 238 234 грн.

21.06.2006 поставною Вищого господарського суду України ухвала господарського суду міста Києва від 20.12.2005 у справі № 43/464 залишена без змін.

10.10.2006 постановою Верховного Суду України постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2006 у справі № 43/464 та ухвала господарського суду міста Києва від 20.12.2005 у справі № 43/464 скасовані і справа № 43/464 передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що підставою скасування зазначених вище рішень суду стало те, що ст.ст. 18, 35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та планом санації боржника - Державного підприємства "Укрконверс" не передбачено перехід права власності на майно боржника відповідачу 1, що мало місце за мировою угодою від 16.12.2005 у справі № 43/464, а також те, що господарський суд не повідомив власника майна - Міністерство оборони України про дату розгляду мирової угоди та не заслухав його думку відносно умов укладення цієї угоди.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач 1 отримане за мировою угодою від 16.12.2005 у справі № 43/464 майно не повернув, у тому числі нерухоме майно загальною площею 1028,0 кв. м., оціночною вартістю 120573 грн., розташоване у Київській області, м. Біла Церква, Гайок, буд. 218е, а саме: нежитлова будівля, літера А, 871,6 кв. м., навіс Т077, літера Б, 147,3 кв. м., туалет авто ТЕЧ №120, літера В, 9,1 кв.м.

19.04.2006 між відповідачем 1 та Приватним підприємством "Юридична компанія "Гранд де Юре" (відповідач 2) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач 2 придбав у власність вищезазначені об'єкти.

З матеріалів справи вбачається, що заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на нежитлову будівлю, літера А, 871,6 кв. м., навіс ТО77, літера Б, 147,3 кв. м., туалет авто ТЕЧ № 120, літера В, 9,1 кв.м., які розташовані у Київській області, м. Біла Церква, вул. Гайок, 218е та про зобов'язання відповідача ПП "Юридична компанія "Гранд де Юре" передати зазначені об'єкти нерухомості ДП МОУ "Укрконверс" в зв'язку з тим, що спірне майно вибуло з володіння позивач 1 поза його волею внаслідок затвердження господарським судом мирової угоди від 16.12.2005 у справі № 43/464, яка в подальшому була скасована.

Свої позовні вимоги заступник Генерального прокурора України обґрунтовував тим, що спірне нерухоме майно, яке було передано в оперативне управління Міністерства оборони у відповідності до вимог ст. ст. 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України» набуло статусу військового майна, органом управління якого є Міністерство оборони України і як уповноважений орган управління спірним майном, жодних рішень про його відчуження не приймало.

Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що власником спірного майна є держава, а органом, уповноваженим нею здійснювати її функції у спірних правовідносинах, пов'язаних з володінням майном, є Міністерство оборони України, а Державне підприємство «Укрконверс» є балансоутримувачем майна, яке знаходилося в його господарському віданні, а Приватне підприємство "Юридична компанія "Гранд де Юре" набуло право власності на ті ж самі будівлі і споруди, які вибули з володіння держави на підставі недійсного правочину.

Зазначений вище висновок суду був зроблений на підставі наведеного нижче.

Відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним, відповідати його внутрішній волі. Недодержання цих вимог у момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою його недійсності. Такий правочин є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.ст. 16, 387, 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З апеляційної скарги Приватного підприємства «Юридична компанія «Гранд де Юре» вбачається, що заперечуючи проти задоволення судом позовних вимог у даній справі скаржник стверджує, що станом на момент затвердження господарським судом мирової угоди від 16.12.2005 у справі № 43/464 спірне майно належало на праві власності державному підприємству, а не Міністерству оборони України.

Проте, зазначене твердження скаржника є необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

В ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України визначено, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з п. 2 ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство має право відчужувати майнові об'єкти лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить.

До того ж, згідно із вимогами Декрету КМУ «Про управління майном що є у загальнодержавній власності» від 15.12.1992 № 8-92 суб'єктами управління об'єктами державної власності є міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Таким чином, державне підприємство не було абсолютним власником об'єктів нерухомості, що були предметом спору, так-як його право розпорядження обмежувалось рішенням власника майна або органу уповноваженого державою на вчинення таких дій. Таким уповноваженим органом був Національний координаційний центр адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів, а після його ліквідації Міністерство оборони України.

Отже, під час постановлення ухвали господарського суду міста Києва від 20.12.2005, якою затверджено мирову угоду у справі № 43/464, Центр адаптації був ліквідований, а Міністерство оборони України, як уповноважений орган управління спірним майном, жодних рішень про його відчуження не приймало.

Також у апеляційній скарзі скаржник стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в частині ідентифікації спірного майна, яке зареєстровано на праві власності за відповідачем та яке вибуло з володіння держави і підлягає поверненню.

Проте таке твердження є необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, згідно з додатком до мирової угоди від 16.12.2005, Державне підприємство «Укрконверс» передало у власність ТОВ «Нафта-Трейд» наступні об'єкти нерухомості: нежитлова будівля (літ. А) площею 871,6 кв. м, навіс ТО 77(літ. Б), туалет авто ТЕЧ № 120 (літ. В), що розташовані у м. Біла Церква, Гайок, буд. 218е.

Із змісту витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 20631710, який також долучено до матеріалів справи, вбачається, що за Приватним підприємством «Юридична компанія «Гранд де Юре» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ. А) площею 871,6 кв. м. (м. Біла Церква, Гайок, буд. 218е).

У другій частині вказаного вище витягу міститься опис об'єкта нерухомості, зокрема нежитлова будівля (літ. А), навіс (літ. Б) та вбиральня (літ. Б).

Хоча, Міністерство юстиції України у своєму лист від 11.01.2007 № 19-32/2 роз'яснило порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, який доведено до БТІ, а саме пунктом 1.2 роз'яснення встановлено, що власником майна, закріпленого за державним комерційним підприємством є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, та при реєстрації прав власності робиться відмітка про правовий режим майна, а саме, належність майна підприємству на праві господарського відання.

Таким чином власником спірного майна є держава, а органом, уповноваженим нею здійснювати її функції у спірних правовідносинах, пов'язаних з володінням майном, є Міністерство оборони України, а Державне підприємство «Укрконверс» є балансоутримувачем майна, яке знаходилося в його господарському віданні, а тому не мало право розпоряджатися спірним майном на власний розсуд без погодження безпосередньо з його власником, так-як знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку про задоволення позову повністю.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, а тому відсутні правові підстави для відмови в позові.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 08.02.2012 у справі № 8/038-09/11 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юридична компанія «Гранд де Юре» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.02.2012 у справі № 8/038-09/11 - без змін.

2. Матеріали справи № 8/038-09/11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Іоннікова І.А.

17.05.12 (відправлено)