Постанова

від 15.05.2012 по справі 13/190-38/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 13/190-38/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.05.2012 року по справі № 13/190-38/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 24.02.2012 року) по справі № 13/190-38/15 (суддя -Власов Ю.Л.)

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у

Київській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

третя особа Броварська міська рада

про заборону експлуатації

В С Т А Н О В И В :

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про заборону експлуатації майстерні по косметичному обслуговуванню автомобілів (мийку) за адресою: АДРЕСА_2 в м. Бровари до введення в експлуатацію об'єкта нерухомості відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року (підписаного 24.02.2012 року) позов задоволено повністю. Заборонено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 експлуатувати майстерню по косметичному обслуговуванню автомобілів (мийку) за адресою: АДРЕСА_2 до введення її в експлуатацію. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги те, що в акту перевірки від 29.08.2011 року позивачем фактично визнано факт не використання майстерні по обслуговуванню автомобілів за призначенням.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року по справі № 13/190-38/15 прийнято апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до провадження і призначено перегляд рішення на 15.05.2012 року.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у зв'язку з хворобою судді Жук Г.А. та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Тарасенко К.В.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Відповідач був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника третьої особи, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року по справі № 13/190-38/15 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.01.2011 року державними інспекторами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на підставі подання Броварської міжрайонної прокуратури від 03.12.10 р. №1165-к-5043 проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва та експлуатації майстерні по обслуговуванню автомобілів під назвою «Чистюля» за адресою АДРЕСА_2 м. Бровари Київської області, за результатами проведення якої складений акт проведення позапланової перевірки. Перевіркою встановлено, наступні порушення: без розробленої, погодженої та затвердженої проектної документації і отримання дозволу на виконання будівельних робіт ОСОБА_3 побудував майстерню по косметичному обслуговуванню автомобілів (мийку) під назвою «Чистюля» розмірами 7,20x9,25м. здійснюється самовільна експлуатація об'єкту.

12.01.2011 року головним державним інспектором відділу контролю за об'єктами будівництва № 1 управління контролю за об'єктами будівництва у Східному регіоні ОСОБА_4 складено протокол № 02 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 в м. Бровари по АДРЕСА_2 без розробленої, погодженої та затвердженої проектної документації і отримання дозволу на виконання будівельних робіт станом на 12.01.2011 року побудував майстерню по косметичному обслуговуванню автомобілів (мийку) під назвою «Чистюля» розмірами 7,20x9,25м. Здійснюється самовільна експлуатація об'єкту. Згадані дії порушують ст. 22 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст. 29, 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» (а.с. 12, т. 1). Постановою № 02 від 12.01.2011 року на фізичну особу як міру адміністративного покарання накладено штраф у сумі 850,00 грн. (а.с. 11, т. 1).

Також, 12.01.2011 року заступником начальник інспекції винесено припис № 01, яким зобов'язано фізичну особу - підприємця зупинити будівельні роботи з будівництва майстерні по косметичному обслуговуванню автомобілів (мийку) під назвою «Чистюля» за адресою АДРЕСА_2 м. Бровари Київської області, до отримання дозволу на виконання будівельних робіт. З 12.01.2011 року зупинити експлуатацію майстерні по косметичному обслуговуванню автомобілів (мийку) під назвою «Чистюля» до прийняття об'єкта в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 15, т. 1).

Крім того, 28.03.2011 року представниками позивача проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва та експлуатації майстерні по обслуговуванню автомобілів під назвою «Чистюля» за адресою АДРЕСА_2 м. Бровари Київської області, за результатами проведення якої складений акт проведення позапланової перевірки (а.с. 16-18, т. 1). Перевіркою встановлено, що фізична особа продовжує здійснювати експлуатацію мийки по обслуговуванню автомобілів під назвою «Чистюля» розмірами 7,20х9,25 м., не прийнятою в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

У зв'язку з чим 01.04.2011 року було складено протокол № 43 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 продовжує здійснювати експлуатацію мийки по обслуговуванню автомобілів під назвою «Чистюля» розмірами 7,20х9,25 м., не прийнятою в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

29.08.2011 року головним державним інспектором проведено позапланову перевірку з дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт експлуатації майстерні по обслуговуванню автомобілів, за результатами проведення якої складений акт проведення позапланової перевірки, в якому зазначено, що експлуатацію майстерні по обслуговуванню автомобілів по АДРЕСА_2 в м. Бровари Київської області не встановлено (а.с. 21, т. 2).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2008 року № 5634 ОСОБА_3 видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,0408 га та 0,0210 га, які розташовані за адресою: м. Бровари, вул. Кутузова, 105 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010833800690 та №010833800691 (а.с. 97-98, т. 1).

10.03.2009 року рішенням Броварської міської ради Київської області № 130 змінено адрес частини земельної ділянки по АДРЕСА_2, власник громадянин ОСОБА_3 на - «АДРЕСА_2» (а.с. 99, т. 1).

08.06.2010 року рішенням Броварської міської ради Київської області № 299 надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки об'єктів містобудування ОСОБА_3. Містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок чинні до завершення будівництва об'єкта містобудування та діють в термін до 08.06.2012 року (а.с. 64, т. 1).

11.06.2010 року управлінням містобудування та архітектури Третьої особи надано ОСОБА_3 містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по вул. Кутузова, 105-а в м. Бровари. В яких зазначено: вид об'єкта містобудування - будівництво житлового будинку, господарських будівель та споруд (не більше трьох поверхів) та ін. (а.с. 60-63, т. 1).

Також, 15.06.2010 року Броварською районною санітарно-епідеміологічною станцією надано висновок №03/01-04-04-130 по розгляду проекту житлового будинку, яким проект індивідуального житлового будинку за спірною адресою погоджено (а.с. 66, т. 1).

01.09.2010 року Відділом з питань наглядово-профілактичної діяльності Броварського управління ГУ МНС України в Київській області надано експертний висновок, яким порушень вимог пожежної безпеки не виявлено (а.с. 67, т. 1).

В 2010 році акт готовності об'єкта до експлуатації по будівництву житлового будинку за адресою Київська область, м. Бровари, АДРЕСА_2 погоджено виконавчим комітетом Броварської міської ради, ГУ МНС України по м. Бровари та Броварському району.

У п. 4 ст. 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Додержання принципу цільового призначення у використанні земельної ділянки є одним з основних обов'язків її власників. У випадках, коли встановлене цільове призначення земельної ділянки не дає можливості використовувати земельну ділянку для інших потреб, власник такої ділянки має право у встановленому порядку змінити мету використання землі. Згідно п. 3 ст. 20 ЗКУ, зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" від 11 квітня 2002 року. Зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. Відповідно до ст. 21 ЗКУ, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Пунктом 5 зазначеної статті ЦК України надає право власнику земельної ділянки використовувати для своїх потреб всі корисні властивості землі, що є об'єктивно притаманними для тієї чи іншої земельної ділянки. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. Закріплена у законі можливість землевласника вільно використовувати корисні властивості землі ділянки базується на нормах чинного природо ресурсного та інших галузей законодавства щодо реалізації права загального природокористування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що також підтверджено і ОСОБА_3 в судовому засіданні, що за адресою вул. Кутузова, 105-а було збудовано житловий будинок в якому розміщено мийку, яка використовується відповідачем лише для власних потреб.

Що стосується вивіски «Чистюля», то відповідач повідомив, що він є підприємцем та здійснює виїзне косметичне обслуговування автомобілів.

Отже, суд вважає вимогу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про заборону фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 експлуатувати майстерню по косметичному обслуговуванню автомобілів (мийку) за адресою: вул. Кутузова, 105-а до її введення в експлуатацію не обґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, у зв'язку з відсутністю зазначеної мийки.

Крім того, що стосується посилань позивача на ст. 246 ГК України, в якій зазначено, що здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

Частина друга статті передбачає обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання у разі порушення ним екологічних вимог.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює правила охорони довкілля, у тому числі при здійсненні господарської діяльності, а також підстави застосування відповідальності за їх порушення, є Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" N 1264-XII від 25.06.91 р.

Згідно зі ст. 68 Закону відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі в поданні завідомо неправдивого експертного висновку; г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи; д) фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; и) порушенні строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища; і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; к) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я.

Однак, жодних доказів на підтвердження небезпеки довкіллю та життю людей позивачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року у справі № 13/190-38/15 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року у справі № 13/190-38/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (вул. І. Клименка, 5/2, м. Київ, 03680, ЄДРПОУ 35670785) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 04213, код НОМЕР_1) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 13/190-38/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

ОСОБА_1