Постанова

від 15.05.2012 по справі 13/195-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 13/195-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання: Лесковці В.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Київської області від 16.01.2012р.

у справі № 13/195-11 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської Ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Українська міська рада Обухівського району Київської області

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Підприємство по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської Ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Українська міська рада Обухівського району Київської області про зобов'язання повернути майно.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.01.2012р. у справі № 13/195-11 позов задоволено повністю. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути майно Підприємству по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради - звільнити виробниче приміщення Будинку побуту м. України загальною площею 67,0 м. кв., яке знаходиться за адресою: м. Українка, вул. Юності, 6. Стягнуто з відповідача судові витрати. Зазначене рішення вмотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору суборенди та законодавства орендоване нежитлове приміщення не звільнив та позивачу за актом прийому-передачі не повернув. У зв'язку з тим, що договір оренди, на підставі якого відповідач користувався об'єктом оренди, закінчив свою дію, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачу, а тому визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 16.01.2012р. у справі № 13/195-11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що позивач не є власником майна, не мав повноважень передавати майно в оренду та не має права вимагати повернення йому спірного майна.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, та просить в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2012р. у справі № 13/195-11 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 16.01.2012р. прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Ропій Л.М. (доповідач), суддів Кондес Л.О., Рябухи В.І. та призначено її розгляд на 14.03.2012р.

Згідно з Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012р.

№ 02-15/174 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 13/195-11.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. справу № 13/195-11 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г.,суддів Агрикової О.В.,Чорногуза М.Г. та призначено розгляд справи на 10.04.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. розгляд справи відкладено на 24.04.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та його клопотання про відкладення розгляду справи.

24.04.2012р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.05.2012р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2003 р. між Українською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди виробничих приміщень Будинку побуту м. Українка загальною площею 966,8 кв. м, які знаходяться на балансі Української міської ради (далі - Договір оренди, а.с.10-13).

Відповідно до п. 1.2 Договору оренди приміщення, що орендуються, надаються орендарю для побутового обслуговування населення з правом передачі в суборенду.

01.03.2004 р. між Підприємством по обслуговуванню житла виконкому Української міської ради (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір суборенди № 13, згідно із яким останній прийняв в строкове платне користування від орендодавця окреме індивідуально визначене майно в оренду - нежитлове приміщення площею 76,5 кв. м , розміщене за адресою м. Українка, вул. Юності, 6, Будинок побуту, на першому поверсі, що знаходиться на балансі Української міської ради (далі - Договір суборенди, а.с. 14-17).

Відповідно до п. 9.1 Договір суборенди укладено строком на 1 рік та він діє з 01.03.2004р. до 28.02.2005р. включно.

У судовому засіданні 15.05.2012р. на запитання головуючого щодо складання сторонами акту приймання-передачі, сторони повідомили суд, що він не складався, з огляду на те, що відповідач фактично займав орендоване приміщення на час укладення договору.

Відповідно до п. 9.5 Договору суборенди, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

01.11.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 13 від 01.03.2011 р., якою пункти 1.1, 3.1, 4.7 викладено у новій редакції, зокрема змінено загальну площу орендованого приміщення з 76,5 м.кв. на 67,0 м.кв., розмір орендної плати та внесків на утримання будинку (а.с.18).

20.03.2008р. позивачем надіслано відповідачу лист від 11.02.2008 р. № 114, у якому позивач повідомив відповідача про припинення з 1 березня 2008 року договору суборенди № 13 від 01 березня 2004 року та про необхідність укладення нового договору (а.с.20). Зазначений лист отримано відповідачем особисто, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21).

Матеріали справи містять також претензію від 25.03.2008 р. вих. № 210, адресовану відповідачу, у якій позивач зазначив, що договір суборенди № 13 від 01 березня 2004 року припинено, станом на 20 березня 2008 року новий договір не укладено та запропоновано до 31 березня 2008 року звільнити орендоване приміщення. Цього ж дня комісія у складі представників Української міської ради, Підприємства по обслуговуванню житла, депутатів Української міської ради повідомила відповідача про необхідність звільнення орендованого приміщення у зв'язку з припиненням дії договору суборенди № 13 від 01 березня 2004 року, однак відповідач відмовився отримати претензію, про що комісією складено відповідний Акт (а.с.23).

Аналогічні вимоги щодо звільнення орендованого приміщення відповідачем направлялись останньому у серпні та вересні 2011 року (а.с.24, 26-29), а також опубліковувалися у місцевому інформаційному газетному виданні "Дніпровський проспект" (а.с.31). Однак відповідач відмовлявся від отримання повідомлень про звільнення приміщення та виконання свого обов'язку щодо звільнення приміщення і передачі його позивачу за Актом прийому-передачі, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами комісій (а.с.25, 30, 32).

Позовні вимоги мотивовано тим, що, на думку позивача, відповідач після закінчення строку дії Договору суборенди та повідомлення останнього про припинення дії Договору суборенди не виконав свого обов'язку за цим Договором звільнити орендоване приміщення та повернути його орендодавцю.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ, у тому стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі закінчення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 2.3 Договору суборенди майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі.

Пунктом 9.7 Договору суборенди чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 4.8 Договору суборенди орендар зобов'язаний в разі припинення дії договору суборенди, повернути орендодавцеві орендне приміщення в стані, не гіршому як на час передачі його в оренду.

Колегія суддів також враховує, що частиною другою ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У пункті 9.5 Договору суборенди сторони також визначили, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач неодноразово звертався до відповідача, повідомляючи про припинення договору суборенди та з вимогою звільнити та передати орендоване приміщення, як це передбачено Договором суборенди та законодавством, у зв'язку з закінченням його дії та неукладенням іншого договору.

Доказів, які б підтверджували надання відповіді відповідачем позивачу та свідчили б про задоволення вимог щодо повернення орендованого майна матеріали справи не містять. Також, відповідачем не надано доказів і того, що спірне орендоване майно ним не використовувалось на момент прийняття рішення у даній справі, повернення майна позивачу, як то Акт прийому - передачі тощо.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки відповідач в порушення умов Договору суборенди та законодавства після закінчення строку його дії орендоване нежитлове приміщення не звільнив, позивачу за Актом прийому-передачі не повернув, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач, як орендодавець, вправі вимагати у судовому порядку звільнення орендованого приміщення та передання його позивачу, як це передбачено чинним законодавством та самим Договором суборенди.

Посилання відповідача на те, що позивач не є власником майна, не має повноважень передавати майно в оренду та не має права вимагати повернення йому спірного майна, відхиляються колегією суддів як необрунтовані, оскільки, по-перше, спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору суборенди в частині обов'язку повернення орендованого майна. Крім того, укладаючи Договір суборенди, відповідач не заперечував проти його умов, зокрема і в частині повноважень позивача на передання в оренду спірного приміщення, користувався наданим приміщенням та сплачував відповідну орендну плату. При цьому, предметом розгляду даної справи є орендні правовідносини, а не відносини власності на спірне майно між органом місцевого самоврядування та третіми особами. По-друге, доказів того, що Договір суборенди визнаний частково або повністю недійсним у матеріалах справи відсутні і відповідачем суду таких доказів не надано, відповідно, умови зазначеного договору є обов'язковими для виконання його сторонами, в тому числі відповідачем.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують правильності висновків, викладених судом в оскаржуваному рішенні, а тому колегією суддів відхиляються.

Позовні вимоги у даній справі є доведеними і підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 16.01.2012 р. у справі № 13/195-11 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 16.01.2012 р. у справі № 13/195-11 без змін.

2. Матеріали справи № 13/195-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г

18.05.12 (відправлено)