Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-753/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 року 2а-753/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.М. Союз»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «А.М. Союз»(далі -позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2012 №0000012300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 41 002,00 грн., та №0000022300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 28 854,00 грн.

22.03.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області замінено на Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними і прийнятими з порушенням чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Товариство правомірно сформувало податковий кредит та включило до складу валових витрат кошти, сплачені за придбаний товар по взаємовідносинах з ПП «Гермес-Торг»та ТОВ «Свенварт», що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів. Беручи до уваги ті обставини, що позивач, будучи платником ПДВ, придбавав згадані товари у своїх контрагентів, які також були платниками ПДВ, з метою подальшої їх реалізації в межах власної господарської діяльності та сплативши вартість таких товарів разом з ПДВ, цілком законно набув право формувати податковий кредит у зв'язку з придбанням цих товарів, що відповідно було цілком правомірно відображено в деклараціях з ПДВ за спірні періоди.

Крім іншого, особливу увагу позивач звертає на те, що Податковим органом незаконно визнано начебто неправомірне формування Товариством за перевірений період витрат на загальну суму 170 009,00 грн., оскільки відповідач в даному випадку додав до невизнаних ним витрат на суму 122 908, 34 грн. по взаємовідносинах з ПП «Гермес-Торг»та ТОВ «Свенварт»ще й суму сформованого позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (І квартал 2011 року) у сумі 42 322,00 грн., яке Товариство сформувало на підставі понесених ним витрат у розмірі 122 908, 34 грн. у ІІІ-IV кварталі 2010 року та І кварталі 2011 року.

Іншими словами, відповідач вважає, що позивач завищив у перевіреному періоді валові витрати на 170 908, 34 грн. Дану суму відповідач формує шляхом складання 122 908,34 грн. невизнаних ним валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Гермес-Торг»та ТОВ «Свенварт», 4 779,00 грн. незаконно здійснених амортизаційних відрахувань та 42 322,00 грн. від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (І квартал 2011 року). На думку позивача, визнання завищення валових витрат шляхом додавання до складу начебто завищених валових витрат суми амортизаційних відрахувань та суми від'ємного значення оподаткування за І квартал 2011 року є незаконним. Валових витрат у перевіреному періоді, які не визнає відповідач Товариством було здійснено лише на суму в розмірі 122 908, 34 грн. Сума від'ємного значення оподаткування за І квартал 2011 року, в розмірі 42 322,00 грн. входить до цієї суми витрат здійснених позивачем у ІІІ-IV кварталі 2010 року та І кварталі 2011 року, а тому не може бути додана до вказаних витрат.

Таким чином, враховуючи вищевикладене позивач стверджує, що такі обрахунки відповідача є незаконними, а тому дана підстава щодо незаконного обрахунку витрат, крім інших підстав вказаних в позові, є суттєвою підставою для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними.

В той же час, стосовно амортизаційних відрахувань за перевірений період, то позивач погоджується з тим, що Товариство не мало права здійснювати такі відрахування на лінію для фарбування Venjakob та лакорозпилювальний автомат - Venjakob в сумі 4 779,00 грн.

Таким чином, оскільки визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях суми податкових зобов'язань, загалом, є неправомірними та необгрунтованими, то позивач просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову, які полягають в наступному.

Відповідачем встановлено факт завищення Товариством валових витрат на суму 170 009,00 грн., оскільки позивачем сформовано вказані валові витрати за рахунок постачальника - ПП «Гермес - Торг»та постачальника - ТОВ «Свенварт», що не знаходяться за місцем знаходження, відповідно до даних баз податкового обліку та на момент перевірки та момент проведення операцій мають стан «7»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Згідно з даними Системи АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»рахуються розбіжності між задекларованим податковим кредитом Товариства і податковими зобов'язаннями ПП «Гермес - Торг», ТОВ «Свенварт»на суму 24 582,00 грн. Крім того, Іванківською МДПІ отримано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.09.2011 №2085/23-02/36857475 (вх. №557/7 від 04.10.2011) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Свенварт»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Свенварт» п.1, п. 5 ст. 203, п.1, п. 2 ст.215, п.216,ст. 228, ст.626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Свенварт»з перевірки постачальниками та покупцями.

Таким чином, відповідач вважає, що первинні документи, отримані в межах правочинів із ПП «Гермес - Торг», ТОВ «Свенварт», не можуть бути підставою для формування Товариством валових витрат і податкового кредиту. Також, у своїх доводах відповідач зазначає, що оскільки позивачем акт перевірки підписано без зауважень, то він погодився із виявленими та зафіксованими в документі порушеннями.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що TOB «А.М. Союз»зареєстроване Іванківською райдержадміністрацією 18.03.2002 за №448, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31071113, взято на податковий облік 27.03.2002 за №333 в Іванківській МДПІ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 27.03.2002 №13778598, видане Іванківською МДПІ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 310711110114.

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, Податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.092011, за результатами якої складено акт від 26.12.2011 №1132/23/31071113 (далі -Акт перевірки).

В ході вказаної перевірки відповідачем встановлено та в Акті перевірки зафіксовано наступне.

У пункті Акту перевірки 3.1.2 зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення всього у сумі 170 009,00 грн., у тому числі за III квартал 2010 року 17 283,00 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 68 125,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 37 500,00 грн., за II квартал 2011 року в сумі 44 195,00 грн., за III квартал 2011 року в сумі 2 906,00 грн.

Таких висновків відповідач дійшов, оскільки, на його думку, Товариство безпідставно завищило дані у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) всього у сумі 122 908,34 грн., у тому числі за III квартал 2010 року у сумі 17 283,33 грн., за IV квартал 2010 року у сумі 68 125,06 грн. та за І квартал 2010 року у сумі 37 499,95 грн.

Як встановлено Податковим органом, позивач відніс до складу валових витрат: вартість пиловика (зрізані та очищені від гілок стовбури дерев (не розпилені на дошки)) хвойних порід 2 сорту, в кількості 60 куб.м., відповідно до видаткової накладної №РН-0000033 від 03.07.2010 на суму 20 740,00 грн., тому числі ПДВ 3 456,67 грн., отриманої від ПП «Гермес- Торг»; вартість пиловика хвойних порід 2 сорту, в кількості 92,3 куб.м., ПГ 80 Капри 3 в кількості 61 шт., та вартість семи ходок перевезення автотранспортом, відповідно до видаткової накладної №0212/04 від 02.12.2010 на суму 81 750,07 грн., тому числі ПДВ 13 625,01 грн., отриманої від ТОВ «Свенварт»; вартість пиловика хвойних порід 2 сорту, в кількості 9,5 куб.м., ПГ 80 Капри 3 в кількості 61 шт., та вартість двох ходок перевезення автотранспортом, відповідно до видаткової накладної №3101/01 від 31.01.2011 на суму 44 999,93 грн., тому числі ПДВ 13 625,01 грн., отриманої від ТОВ «Свенварт».

Однак, відповідач вважає, що дані витрати Товариством сформовані неправомірно, оскільки в ході перевірки Податковим органом встановлено, що контрагенти (постачальники) позивача ПП «Гермес-Торг»та ТОВ «Свенварт»не знаходяться за своїм місцезнаходженням та на момент перевірки в базах даних податкового обліку ці підприємства мають стан «7»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, згідно з даними Системи АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»рахуються розбіжності між задекларованим податковим кредитом Товариства і податковими зобов'язаннями ПП «Гермес - Торг», ТОВ «Свенварт»на суму 24 582,00 грн. Крім того, Іванківською МДПІ отримано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.09.2011 №2085/23-02/36857475 (вх. №557/7 від 04.10.2011) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Свенварт»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Свенварт»п.1, п. 5 ст. 203, п.1, п. 2 ст.215, п.216,ст. 228, ст.626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Свенварт»з перевірки постачальниками та покупцями.

Також, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем завищено задекларовані показники у рядку 06.2 AB Декларацій „Адміністративні витрати" за період 01.04.2011 по 30.09.2011 всього у сумі 4 779,00 грн., у тому числі за II квартал 2011 року у сумі 1 873,00 грн. та за III квартал 2011 року у сумі 2 906,00 грн., а саме: Товариством згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 131 «Знос основних засобів»нараховано амортизаційні відрахування на основні фонди (б/у лінію для фарбування Venjakob та лакорозпилюючий автомат Venjakob б/у), які не використовувалися Товариством в господарській діяльності, внаслідок чого підприємством зайво нараховано амортизаційні відрахування на загальну суму 4 779,00 грн., в тому числі: за II квартал 2011 року в сумі 1 873,00 грн.; за III квартал 2011 року в сумі 2 906,00 грн.

Крім того, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що на порушення п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.6 Декларацій „Від'ємне значення оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)" за період 01.04.2011 року по 30.09.2011 року всього у сумі 42 322,00 грн., у тому числі за II квартал 2011 року у сумі 42 322,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства в І кварталі 2011 року, які відображено в підпункті 1 п. 3.1.2 та п. 3.1.3 розділу 3 акта перевірки, тобто порушень щодо взаємовідносин з ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт».

Таким чином, під час перевірки Податковий орган дійшов висновку про те, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 47 503,00 грн., у тому числі за III квартал 2010 року 5 685,00 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 18 314,00 грн. та за II квартал 2011 року в сумі 23 504,00 грн. та його завищення всього в сумі 12 671,00 грн., в тому числі за III квартал 2011 року в сумі 12 671,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 розділу 3 акта перевірки.

Крім того, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що на порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 статті 49 ПК України Товариством несвоєчасно подано до Податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартали 2010 року.

В розділі 3.2.2 Акту перевірки відповідачем зазначено, що позивач завищив задекларовані показники у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів, з метою їх використання у межах господарської діяльності підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»всього в сумі 24 581,66 грн., у тому числі за липень 2010 року на суму 3 456,67 грн., грудень 2010 року на суму 13 625,01 грн. та січень 2011 року на суму 7 499,98 грн. Таких висновків Податковий орган дійшов, оскільки Товариством сформовано податковий кредит у липні 2010 року на загальну суму ПДВ 3 456,67 грн. на підставі податкової накладної від 03.07.2010 №38 на загальну суму 20 740,00 грн., в тому числі ПДВ 3 456,67 грн., за рахунок постачальника - ПП «Гермес-торг»; податковий кредит грудня 2010 року на загальну суму ПДВ 13 625,01 грн. на підставі податкової накладної від 02.12.2010 №7 на загальну суму 81 750,07 грн., в тому числі ПДВ 13 625,01 грн., за рахунок постачальника - ТОВ «Свенварт»; а також в порушення пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податковий кредит у січні 2011 року в сумі 7 499,98 грн. на підставі податкової накладної від 31.01.2011 №23 на загальну суму 44 999,93 грн., в т.ч. ПДВ -7 499,98 грн. за рахунок постачальника ТОВ «Свенварт».

В результаті виявлених та зафіксованих фактів Податковий орган у висновках Акту перевірки зазначив, зокрема, що позивачем порушено: п. 5.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5; п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР) та п. 135.1,135.2 ст. 135; п. 137.1, 137.4 ст. 137; п. 144.1 ст. 144; п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 47 503,00 грн., у тому числі за III квартал 2010 року 5 685, грн., за IV квартал 2010 року в сумі 18 314,00 грн. та за II квартал 2011 року в сумі 23 504,00 грн. та його завищення всього в сумі 12 671,00 грн., в тому числі за III квартал 2011 року в сумі 12 671,00 грн.; п. п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2; п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі -Закон №168/97-ВР) та п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24 582,00 грн.; п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого не своєчасно подано до Іванківської МДПІ декларацію з податку на прибуток підприємств за III квартал 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті проведеної перевірки представником позивача отримано примірник Акту перевірки, який підписано без зауважень.

На підставі виявлених порушень та вказаного Акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 04.01.2012 №0000012300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 41 002,00 грн., де основний платіж -34 832,00 грн., а штрафні санкції -6 170,00 грн., в т.ч. 170,00 грн. -за несвоєчасне подання декларації, та №0000022300, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 28 854,00 грн., де основний платіж -24 582,00 грн. і штрафні санкції -4 272,00 грн.

На підтвердження власних доводів щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та включення до валових витрат коштів, сплачених в межах взаємовідносин із ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт»протягом липня, грудня 2010 року та січня 2011 року, відповідачем суду надано копії декларацій з ПДВ вказаних контрагентів Товариства за вказані місяці, з яких вбачається, що вони дійсно подані з нульовими показниками, а також копію отриманого акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.09.2011 №2085/23-02/36857475 (вх. №557/7 від 04.10.2011) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Свенварт»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість. В той же час, із вказаного акту вбачається, що він стосується перевірки ТОВ «Свенварт»по взаємовідносинах з ТОВ «Торгмонтажресурс»за період червень, серпень-грудень 2010 року.

З наданої Податковим органом копії декларації позивача з податку на прибуток підприємства з ІІІ квартали 2010 року вбачається, що Товариством її подано 30.11.2011, тобто із пропуском встановленого Податковим кодексом України строку, за що передбачено штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

В той же час, на підтвердження свого законного права щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 24 582,00 грн. та валових витрат у розмірі 122 908,34 грн. в межах взаємовідносин із ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт»позивачем суду надано завірені копії первинних документів, з яких вбачається наступне.

01 липня 2010 року позивач та ПП «Гермес-Торг»підписали договір поставки №34, за яким ПП «Гермес-Торг»зобов'язувалося поставити Товариству товар визначений п. 1.3. договору, тобто товар вказаний в рахунках-фактурах, згідно із замовленням покупця, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити прийнятий товар. Підпунктом 4.2. вказаного договору визначалося, що поставка здійснюється до складу позивача за рахунок ПП «Гермес-Торг».

На виконання цього договору поставки та на підставі замовлення позивача 03.07.2010 ПП «Гермес-Торг»виставило позивачу рахунок-фактуру №0307/01 від 03.07.2010 на оплату 60 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту, на загальну суму 20 740,00 грн., в тому числі 17 283,34 грн. вартість товару без ПДВ та 3 456,67 грн. - ПДВ.

В той же день, 03.07.2010 ПП «Гермес-Торг» поставило Товариству за видатковою накладною №РН-0000033 від 03.07.2010 визначений в рахунку-фактурі №0307/01 товар та видало позивачу податкову накладну №38 від 03.07.2010 на відповідну суму. Доставка даного товару позивачу здійснювалося за рахунок ПП «Гермес-Торг»відповідно до товарно-транспортної накладної №313566 від 03.07.2010. За поставлений товар Товариство платіжним дорученням №1733 від 12.07.2010 на поточний рахунок ПП «Гермес-Торг»було перераховано 20 740,00 грн.

Крім того, 01 грудня 2010 року ТОВ «Свенварт»та позивач уклали договір поставки №01/12-1, за умовами якого ТОВ «Свенварт»зобов'язалося передати у власність позивача товар визначений в рахунках-фактурах, що сформовані на оплату згідно із замовленням Товариства, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар. Також, даним договором визначено умову поставки DDP склад покупця, згідно з правилами Інкотермс 2000, тобто товар повинен бути доставлений постачальником безпосередньо на склад позивача.

01.12.2010 позивач на виконання вказаного договору замовив у ТОВ «Свенварт»товар, а саме 92.3 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту 20-24 та ПГ 80 Капри 3 у кількості 61 шт. В зв'язку з чим, ТОВ «Свенварт»01.12.2010 виставило позивачу рахунок-фактуру №1012/01 на загальну суму 81 750,07 грн., в тому числі ПДВ 13 625,00 грн. До визначеної за вказаним рахунком суми входила вартість 92.3 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту 20-24, у розмірі 27 690,00 грн. без ПДВ, вартість 61 шт. ПГ 80 Капри 3, у розмірі 32 269,00 грн. без ПДВ та вартість семи ходок автоперевезення, в розмірі 8 166,00 грн. без ПДВ.

Деяка частина товару (21.2 к.б.) була доставлена 01.12.2010, а решта товару 02.12.2010 ТОВ «Свенварт»повністю поставило позивачу за видатковою накладною №0212/04 вказаний вище товар, який був прийнятий позивачем у повному обсязі. Доставка товару здійснювалася відповідно до товарно-транспортних накладних №811572 від 01.12.2010 та №811573, №811575, №811574, №811568, №811569, №811571 від 02.12.2010. В той же день 02.12.2010 року ТОВ «Свенварт»також видало Товариству податкову накладну №7 від 02.12.2010 на загальну суму з ПДВ 81 750,07 грн. (ПДВ - 13 625,00 грн.).

24.12.2010 позивач повністю оплатив поставлений за видатковою накладною №0212/04 від 02.12.2010 товар, що підтверджується платіжним дорученням №1908 від 24.12.2010.

Також, 27 січня 2011 року між ТОВ «Свенварт»та позивачем укладено договір поставки №2701-01, за умовами якого ТОВ «Свенварт»зобов'язалося передати у власність позивача товар визначений в рахунках-фактурах, що сформовані на оплату згідно із замовленням покупця, а Товариство зобов'язалось прийняти та оплатити поставлений товар. Також, даним договором визначено умову поставки DDP склад покупця, згідно з правилами Інкотермс 2000, тобто товар повинен бути доставлений постачальником безпосередньо на склад позивача.

В межах виконання даного договору позивач замовив у ТОВ «Свенварт»9.5 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту 20-24 та 61 шт. ПГ 80 Капри 3. За даним замовленням ТОВ «Свенварт»виставило позивачу рахунок-фактуру №3101/01 від 31 січня 2011 року на загальну суму 44 999,93 грн., в тому числі ПДВ 7 499,98 грн. До даної суми, визначеної за рахунком-фактурою №3101/01, входила вартість 9.5 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту, у розмірі 2 897,79 грн. без ПДВ, вартість 61 шт. ПГ 80 Капри 3, у розмірі 32 269,00 грн. без ПДВ та вартість двох ходок автоперевезення, у розмірі 2 333,16 грн. без ПДВ.

31.01.2011 ТОВ «Свенварт»поставило Товариству за видатковою накладною №3101/01 від 31.01.2011 вказаний вище товар та видало податкову накладну №23 від 31.01.2011 на загальну суму з ПДВ 44 999,93 грн. (ПДВ 7 499,98 грн.). Доставка цього товару здійснювалася відповідно до товарно-транспортних накладних від 31.01.2011 №811570, №811567. В свою чергу, позивач платіжним дорученням №1937 від 31.01.2011 оплатив поставлений товар шляхом перерахування коштів у сумі 45 000,00 грн. на рахунок ТОВ «Свенварт».

Копії вказаних видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень та товарно-транспортних накладних наявні у матеріалах справи.

Як вбачається із наявної в ЄДР інформації, основним видом господарської діяльності Товариства є продаж будівельних матеріалів третім особам. Таким чином, придбання Товариством вказаних вище товарів (будівельних матеріалів) для подальшої їх реалізації (продажу) в рамках власної господарської діяльності є економічно обґрунтованим.

Крім того, станом на час розгляду справи позивачем на підтвердження реалізації значної частини вказаних будівельних матеріалів в межах власної господарської діяльності третім особам надано копії видаткових накладних №90, №РН-0000073, №РН-0000091, №РН- 0000104, №РН-000123, №РН-000114, №РН0000072.

Враховуючи вищевикладене і те, що предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про необхідність встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем і контрагентами, обґрунтованість і правомірність включення до складу валових витрат та податкового кредиту коштів, сплачених позивачем в межах взаємовідносин із ТОВ «Свенварт»і ПП «Гермес-Торг».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі регулювались Законами №334/94-ВР та №168/97-ВР, а також Податковим кодексом України. Зокрема, конкретні фінансово-господарські операції, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, до 01.04.2011 регулювались Законом №334/94-ВР, а вподальшому -Податковим кодексом України. Порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011 визначався Законом №168/97-ВР, а вподальшому - Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд не бере до уваги посилання Податкового органу на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.09.2011 №2085/23-02/36857475 та викладені у ньому обставини, оскільки він стосується взаємовідносин ТОВ «Свенварт»і ТОВ «Торгмонтажресурс», а укладені між Товариством і ТОВ «Свенварт»правочини контролюючим органом безпосередньо не досліджувались.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 24 582,00 грн. та валових витрат коштів у сумі 122 908,34 грн. в межах взаємовідносин із ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт» у зв'язку з наступним.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, включення коштів до валових витрат.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочинами, факт здійснення Товариством розрахунку за отриманий товар, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту та валових витрат за договорами поставки.

Крім того, суд вважає, що про реальність правочинів, в результаті виконання яких позивачем сформовано податковий кредит, валові витрати, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо господарської обґрунтованості потреб в отриманні будівельних матеріалів.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999

№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавств продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що Товариство було безпосередньо залучено до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування. Таким чином, Товариство не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства його контрагентами, яке проявилось у відсутності декларування та сплати до бюджету їхніх податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт», правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

Проте, відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми. В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт» підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами поставки товарів, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, фактом оплати отриманих товарів, доказами подальшого використання отриманих будівельних матеріалів у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок щодо завищення валових витрат на суму 122 908,34 грн. є безпідставними.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких виникає право на формування податкового кредиту та валових витрат, отриманих у межах взаємовідносин з ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт», суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт»та включення до валових витрат коштів, сплачених в ціні отриманого товару.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту, валових витрат за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Свенварт»і ПП «Гермес-Торг».

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи, що відповідачем неправомірно зменшено суму валових витрат Товариства на 122 908,34 грн., у зв'язку з чим неправомірно збільшено суму податку на прибуток підприємства, неправомірно збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24 582,00 грн., суд, не дивлячись на визнання позивачем безпідставного включення до складу валових витрат коштів у розмірі 4 779,00 грн., дійшов висновку про необґрунтоване визначення Податковим органом в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0000012300 податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 34 832,00 грн. та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0000022300 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 24 582,00 грн., а, отже, і відповідних штрафних санкцій.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Р», якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 41 002,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 28 854,00 грн., суду не доведена; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від ТОВ «Свенварт»і ПП «Гермес-Торг»первинних документах сум ПДВ та включення до валових витрат коштів, сплачених за отримані будівельні товари, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 4 січня 2012 року №0000012300 та №0000022300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.М. Союз» (код ЄДРПОУ - 31071113) судовий збір у розмірі 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 56 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 квітня 2012 р.