Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а-753/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-753/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.М. Союз»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «А.М. Союз»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012300 від 04.01.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток підприємств на 41 002,00 грн. та № 0000022300 від 04.01.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на 28 854,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 вищевказаний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що TOB «А.М. Союз»зареєстроване Іванківською райдержадміністрацією 18.03.2002 за № 448, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31071113, взято на податковий облік 27.03.2002 за № 333 в Іванківській МДПІ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 13778598 від 27.03.2002, видане Іванківською МДПІ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 310711110114.

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, податковим органом проведено планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.092011, за результатами якої складено акт № 1132/23/31071113 від 26.12.2011.

В результаті виявлених та зафіксованих фактів податковий орган у висновках акту перевірки зазначив, зокрема, що позивачем порушено: п. 5.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5; п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 135.1,135.2 ст. 135; п. 137.1, 137.4 ст. 137; п. 144.1 ст. 144; п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 47 503,00 грн., у тому числі за III квартал 2010 року 5 685, грн., за IV квартал 2010 року в сумі 18 314,00 грн. та за II квартал 2011 року в сумі 23 504,00 грн. та його завищення всього в сумі 12 671,00 грн., в тому числі за III квартал 2011 року в сумі 12 671,00 грн.; п. п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2; п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24 582,00 грн.; п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого не своєчасно подано до Іванківської МДПІ декларацію з податку на прибуток підприємств за III квартал 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті проведеної перевірки представником позивача отримано примірник акту перевірки, який підписано без зауважень.

На підставі виявлених порушень та вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000012300 від 04.01.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток підприємств на 41 002,00 грн., де основний платіж - 34 832,00 грн., а штрафні санкції - 6 170,00 грн., в т.ч. 170,00 грн. - за несвоєчасне подання декларації, та № 0000022300, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на 28 854,00 грн., де основний платіж - 24 582,00 грн. і штрафні санкції - 4 272,00 грн.

На підтвердження власних доводів щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та включення до валових витрат коштів, сплачених в межах взаємовідносин із ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт»протягом липня, грудня 2010 року та січня 2011 року, відповідачем суду надано копії декларацій з ПДВ вказаних контрагентів товариства за вказані місяці, з яких вбачається, що вони дійсно подані з нульовими показниками, а також копію отриманого акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 2085/23-02/36857475 від 28.09.2011 (вх. №557/7 від 04.10.2011) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Свенварт»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість. Судом першої інстанції вірно зазначено, що із вказаного акту вбачається, що він стосується перевірки ТОВ «Свенварт»по взаємовідносинах з ТОВ «Торгмонтажресурс»за період червень, серпень-грудень 2010 року.

З декларації позивача з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 року вбачається, що товариством її подано 30.11.2011, тобто із пропуском встановленого Податковим кодексом України строку, за що передбачено штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підтвердження права щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 24 582,00 грн. та валових витрат у розмірі 122 908,34 грн. в межах взаємовідносин із ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт»позивачем суду надано завірені копії первинних документів.

Так, 01.07.2010 позивач та ПП «Гермес-Торг»підписали договір поставки № 34, за яким ПП «Гермес-Торг»зобов'язувалося поставити товариству товар визначений п. 1.3. договору, тобто товар вказаний в рахунках-фактурах, згідно із замовленням покупця, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити прийнятий товар. Підпунктом 4.2. вказаного договору визначалося, що поставка здійснюється до складу позивача за рахунок ПП «Гермес-Торг».

На виконання цього договору поставки та на підставі замовлення позивача 03.07.2010 ПП «Гермес-Торг»виставило позивачу рахунок-фактуру № 0307/01 від 03.07.2010 на оплату 60 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту, на загальну суму 20 740,00 грн., в тому числі 17 283,34 грн. вартість товару без ПДВ та 3 456,67 грн. - ПДВ.

03.07.2010 ПП «Гермес-Торг»поставило товариству за видатковою накладною № РН-0000033 від 03.07.2010 визначений в рахунку-фактурі № 0307/01 товар та видало позивачу податкову накладну № 38 від 03.07.2010 на відповідну суму. Доставка даного товару позивачу здійснювалося за рахунок ПП «Гермес-Торг»відповідно до товарно-транспортної накладної № 313566 від 03.07.2010. За поставлений товар товариство платіжним дорученням № 1733 від 12.07.2010 на поточний рахунок ПП «Гермес-Торг»перераховано 20 740,00 грн.

01.12.2010 ТОВ «Свенварт»та позивач уклали договір поставки № 01/12-1, за умовами якого ТОВ «Свенварт»зобов'язалося передати у власність позивача товар визначений в рахунках-фактурах, що сформовані на оплату згідно із замовленням товариства, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар. Також, даним договором визначено умову поставки DDP склад покупця, згідно з правилами Інкотермс 2000, тобто товар повинен бути доставлений постачальником безпосередньо на склад позивача.

Позивач на виконання вказаного договору 01.12.2010 замовив у ТОВ «Свенварт»товар, а саме 92.3 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту 20-24 та ПГ 80 Капри 3 у кількості 61 шт. В зв'язку з чим, ТОВ «Свенварт»01.12.2010 виставило позивачу рахунок-фактуру № 1012/01 на загальну суму 81 750,07 грн., в тому числі ПДВ 13 625,00 грн. До визначеної за вказаним рахунком суми входила вартість 92.3 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту 20-24, у розмірі 27 690,00 грн. без ПДВ, вартість 61 шт. ПГ 80 Капри 3, у розмірі 32 269,00 грн. без ПДВ та вартість семи ходок автоперевезення, в розмірі 8 166,00 грн. без ПДВ.

Деяка частина товару (21.2 к.б.) була доставлена 01.12.2010, а решта товару 02.12.2010 ТОВ «Свенварт»повністю поставило позивачу за видатковою накладною № 0212/04 вказаний вище товар, який був прийнятий позивачем у повному обсязі. Доставка товару здійснювалася відповідно до товарно-транспортних накладних № 811572 від 01.12.2010 та № 811573, № 811575, № 811574, № 811568, № 811569, № 811571 від 02.12.2010. ТОВ «Свенварт»02.12.2010 також видало товариству податкову накладну № 7 від 02.12.2010 на загальну суму з ПДВ 81 750,07 грн. (ПДВ - 13 625,00 грн.).

24.12.2010 позивач повністю оплатив поставлений за видатковою накладною № 0212/04 від 02.12.2010 товар, що підтверджується платіжним дорученням № 1908 від 24.12.2010.

Також, 27.01.2011 між ТОВ «Свенварт»та позивачем укладено договір поставки № 2701-01, за умовами якого ТОВ «Свенварт»зобов'язалося передати у власність позивача товар визначений в рахунках-фактурах, що сформовані на оплату згідно із замовленням покупця, а товариство зобов'язалось прийняти та оплатити поставлений товар. Даним договором визначено умову поставки DDP склад покупця, згідно з правилами Інкотермс 2000, тобто товар повинен бути доставлений постачальником безпосередньо на склад позивача.

В межах виконання даного договору позивач замовив у ТОВ «Свенварт»9.5 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту 20-24 та 61 шт. ПГ 80 Капри 3. За даним замовленням ТОВ «Свенварт»виставило позивачу рахунок-фактуру № 3101/01 від 31.01.2011 на загальну суму 44 999,93 грн., в тому числі ПДВ 7499,98 грн. До даної суми, визначеної за рахунком-фактурою № 3101/01, входила вартість 9.5 куб.м. пиловочника хвойних порід 2 сорту, у розмірі 2 897,79 грн. без ПДВ, вартість 61 шт. ПГ 80 Капри 3, у розмірі 32 269,00 грн. без ПДВ та вартість двох ходок автоперевезення, у розмірі 2 333,16 грн. без ПДВ.

31.01.2011 ТОВ «Свенварт»поставило товариству за видатковою накладною № 3101/01 від 31.01.2011 вказаний вище товар та видало податкову накладну № 23 від 31.01.2011 на загальну суму з ПДВ 44 999,93 грн. (ПДВ 7 499,98 грн.). Доставка цього товару здійснювалася відповідно до товарно-транспортних накладних № 811570, № 811567 від 31.01.2011. В свою чергу, позивач платіжним дорученням № 1937 від 31.01.2011 оплатив поставлений товар шляхом перерахування коштів у сумі 45 000,00 грн. на рахунок ТОВ «Свенварт».

Копії вказаних видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень та товарно-транспортних накладних наявні у матеріалах справи.

Як вбачається із наявної в ЄДР інформації, основним видом господарської діяльності товариства є продаж будівельних матеріалів третім особам, що свідчить про те, що придбання товариством вказаних вище товарів (будівельних матеріалів) для подальшої їх реалізації (продажу) в рамках власної господарської діяльності є економічно обґрунтованим.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем на підтвердження реалізації значної частини вказаних будівельних матеріалів в межах власної господарської діяльності третім особам надано копії видаткових накладних № 90, № РН-0000073, № РН-0000091, № РН- 0000104, № РН-000123, № РН-000114, № РН0000072.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 2085/23-02/36857475 від 28.09.2011 та викладені у ньому обставини, оскільки він стосується взаємовідносин ТОВ «Свенварт»і ТОВ «Торгмонтажресурс», а укладені між товариством і ТОВ «Свенварт»правочини контролюючим органом безпосередньо не досліджувались.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 24 582,00 грн. та валових витрат коштів у сумі 122 908,34 грн. в межах взаємовідносин із ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт».

Відповідачем не надано доказів того, що товариство було безпосередньо залучено до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування. Товариство не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства його контрагентами, яке проявилось у відсутності декларування та сплати до бюджету їхніх податкових зобов'язань.

Податковим органом, в силу ст. 70 КАС України доказів, які підтверджують відсутність господарських операцій між позивачем і ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт», правомірність прийнятих ним оспорюваних рішень не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт»підтверджується укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами поставки товарів, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, фактом оплати отриманих товарів, доказами подальшого використання отриманих будівельних матеріалів у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не визнання податковим органом права на податковий кредит та висновок щодо завищення валових витрат на суму 122 908,34 грн. є безпідставними.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких виникає право на формування податкового кредиту та валових витрат, отриманих у межах взаємовідносин з ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт», доведено належним чином.

У зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість дій товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Гермес-Торг», ТОВ «Свенварт»та включення до валових витрат коштів, сплачених в ціні отриманого товару.

Враховуючи, що відповідачем неправомірно зменшено суму валових витрат товариства на 122908,34 грн., у зв'язку з чим неправомірно збільшено суму податку на прибуток підприємства, неправомірно збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24 582,00 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтоване визначення податковим органом в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0000012300 податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 34 832,00 грн. та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0000022300 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 24 582,00 грн., а, отже, і відповідних штрафних санкцій.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено: 09.10.2012.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.