Постанова

від 08.05.2012 по справі 2а-9559/11/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2012 року Справа № 2а-9559/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ципко О.В.

при секретарі - Соколовій О.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 09.02.2010 р. № 5),

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 06.01.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромресурси" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 29119050 від 07.10.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов від товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромресурси" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, в якому позивач просив суд визнати дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 29119050 від 07.10.2011 року неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29119050 від 07.10.2011 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року залучено до участі у справі у якості третьої особи - ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», який є стягувачем за виконавчим документом.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що дії виконавця по відкриттю виконавчого провадження, на думку позивача, є неправомірними з наступних підстав. У відповідності до нотаріального напису про повернення предмету фінансового лізингу №339 поверненню підлягає автомобіль КАМАЗ. Причинами повернення є борг, який утворився за період з 27.08.2010 р. по 30.09.2011 р. В написі чітко вказано, що повернення здійснюється за невиплачену заборгованість і жодного посилання напис не містить щодо стягнення суми боргу.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні дав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях, позов не визнав та просив суд відмовити у задоволені адміністративного позову повністю.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, однак 19.01.2012 року через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, посилаючись на наступне.

Договір непрямого (фінансового) лізингу (яким є спірний договір, за яким вчинено виконавчий напис) є різновидом договору майнового найму (оренди), і до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених для договору непрямого лізингу ЦК України (параграф 6 глави 58) та Закону України «Про фінансовий лізинг» (ч.2 ст. 806 ЦК України, ч.І ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»). В Господарському кодексі України лізинг також віднесено до різновиду оренди (параграф 5 глави ЗО розділу 4 ГК України).

Тому лізингові платежі в силу приписів ч.2 ст. 806 ЦК України та ст.292 ГК України є орендними платежами, а їх поділ на складові елементи (ч.2 ст.16 ЗУ «Про фінансовий лізинг») має значення лише у фіскальному і бухгалтерському (фінансовому) обліку.

Регулювання правовідносин між сторонами договору фінансового лізингу здійснюється нормами Цивільного кодексу України, спеціального закону - Закону України «Про фінансовий лізинг», Господарського кодексу України та положеннями договору фінансового лізингу. З-за таких обставин, наголошуємо: визначення суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, здійснюється виключно в цілях оподаткування і лише за умови повернення предмету лізингу.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)"(далі Закон №2677).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону №2677).

У відповідності із ст.17 Закону № 2677, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно із ч.1 ст.11 Закону № 2677, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону № 2677, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно із ч.1 ст. 25 Закону № 2677 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" постановою головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ОСОБА_2 07.10.2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 29119050 з примусового виконання виконавчого напису про повернення предмету фінансового лізингу приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу про повернення TOB "Лугпромресурси", код ЄДРПОУ 31856550, на користь TOB «ВіЕйБі Лізинг», (надалі - Лізінгодавець) код ЄДРПОУ 33880354 майна: вантажного автомобіля марки КАМАЗ модель 65115, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, зареєстрований УДАІ УМВС України в місті Києві, який належить Лізингодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 від 22.08.2007року, загальною вартістю 275808,67 грн., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 0708016-25/ФЛ-Ю-А від 16.08.2007 р., укладеного з ТОВ, за невиплачену в строк з 27.08.2010 року по 30.09.2011 року заборгованість на загальну суму 265456,28 грн. (а.с. 7-9).

При вирішенні даної справи суд бере до уваги наступне.

Частиною 1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимоги до виконавчого документа встановлено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до ч.1 якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України (частина 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

До виконавчих документів, які відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до пункту 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.) Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку. Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення по частинах, то виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

Проаналізувавши зміст виконавчого напису приватного нотаріуса про повернення предмету фінансового лізингу № 339 від 13.09.2011 року суд зазначає, що дії щодо відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим написом відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», однак у виконавчому написі вказано про повернення TOB "Лугпромресурси" на користь TOB «ВіЕйБі Лізинг», майна: вантажного автомобіля марки КАМАЗ та зазначена сума заборгованості, щодо її стягнення у виконавчому напису не ідеться.

Суд зауважує, що відсутнє будь-яке рішення суду про стягнення та розмір заборгованості, а вчиненню нотаріусом виконавчого напису передує ретельна перевірка ним документів, поданих стягувачем, на предмет відповідності їх як за формою, так і за змістом, вимогам закону і підзаконних актів щодо наявності підстав для вчинення виконавчого напису і порядку попереднього пред'явлення стягувачем вимог. Судом встановлено, що при вчиненні нотаріусом ОСОБА_3 виконавчого напису не було дотримано вимог закону.

Таким чином, оскільки у виконавчому напису не встановлено саме стягнення заборгованості, тому суд прийшов до висновку, що дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 29119050 від 07.10.2011 року по виконанню виконавчого напису № 339 від 30.09.2011 року в частині стягнення заборгованості на загальну суму 265456,28 грн. є протиправною, а постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29119050 в частині стягнення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромресурси" задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 29119050 від 07.10.2011 року по виконанню виконавчого напису № 339 від 30.09.2011 року в частині стягнення заборгованості на загальну суму 265456,28 грн.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29119050 від 07.10.2011 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромресурси" заборгованості на загальну суму 265456,28 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 11 травня 2012 року.

СуддяО.В. Ципко