Постанова

від 21.02.2012 по справі 2а-16599/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2012 року 13:27 № 2а-16599/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006002307 від 08 липня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ПП «УТПК-АГРО», ТОВ «Соляріс»та ПП «Україна-Румунія Солірі».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ «Фенсі Тойз»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагентам позивача -ПП «УТПК-АГРО», ТОВ «Соляріс»та ПП «Україна-Румунія Солірі»за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеними контрагентоми, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

08.07.2011 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фенсі Тойз»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року №719/23-7/30184935 від 17.06.2011 року було прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.07.2011 року №0006002307 про сплату 1 389 313,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 347 328,00 грн. застосованих (штрафних) фінансових санкцій.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Фенсі Тойз»п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 року із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 1 389 313 грн., в тому числі: за листопад 2010 року - 1 026 137 грн., за грудень 2010 року - 363 176 грн.

Згідно із зазначеним актом Відповідач послався на те, що ТОВ «Фенсі Тойз»неправомірно сформувало у листопаді 2010 року податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «УПТК-Агро»на суму 481 564,58 грн.

Такі доводи Відповідач обґрунтовує посилаючись на те, що СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області 14.02.2011 року було порушено кримінальну справу №Я-110098, за статтею 205 ч. 2 КК України, по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «УПТК-Агро»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Відповідно до матеріалів цієї кримінальної справи 10.11.2010 року невідомі особи через працівників ТОВ «Універсальна правничо-фінансова аутсорсингова компанія «Вікторія»на підставі довіреності від 08.11.2010 року перереєстрували ПП «УПТК-Агро»на громадянина ОСОБА_1. З метою встановлення директора ПП «УПТК-Агро» ОСОБА_1 працівниками УПМ ДПА в Чернівецькій області здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що останній за вищевказаною адресою відсутній та не проживає.

Відповідно до довідки ВПМ ДПІ у м. Чернівці від 08.02.2011 року №145 «Про встановлення місцезнаходження платника податків», фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, а також відповідно до центральної бази даних ДПА України, на ПП «УПТК-Агро»загальна чисельність працюючих - 1 особа.

Також Відповідач послався на те, що видаткові накладні, які підписані від імені ПП «УПТК-Агро»на адресу ТОВ «Фенсі Тойз»не містять прізвище особи, що відвантажила продукцію.

Також, згідно акту перевірки, ТОВ «Фенсі Тойз»неправомірно сформувало у листопаді 2010 року податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс»на суму 544 572,40 грн.

Доводи Відповідача в цій частині базуються на тому, що у провадженні СВ Ленінського РВ ВМУ України в Вінницькій області перебуває кримінальна справа, порушена 30.12.2010 року за ст. 205 ч. 2 КК України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, відповідно до якої ОСОБА_2, не усвідомлюючи мети лише надав свої документи для реєстрації ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», без будь-якої мети здійснення фінансово-господарської діяльності; поточні та розрахункові рахунки на вказаному підприємстві не відкривав, печатки не отримував та звітність до органів податкової служби не подавав, керівництва зазначеним підприємством не здійснював.

Також, Відповідач вважає, що ТОВ «Фенсі Тойз», без законих на те підстав, сформувало у грудні 2010 року податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Україна-Румунія Сорілі»на суму 481 564,58 грн.

Така позиція Відповідача знайшла своє місце у зв'язку з тим, що в акті ДПІ у м. Чернівці від 30.03.2011 року № 814/23-2/35960452 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Україна-Румунія Сорілі»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року зазначено, що ПП «Україна-Румунія Сорілі»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до довідки ВПМ ДПІ у м. Чернівці від 08.02.2011 року №144 «Про встановлення місцезнаходження платника податків»фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, остання декларація з податку на додану вартість подана за жовтень 2010 року з нульовими показниками (не визнана як податкова звітність), відповідно до центральної бази даних ДПА України загальна чисельність працюючих на ПП «Україна-Румунія Сорілі»- 0 осіб.

Таким чином, Відповідач прийшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність ПП «УПТК-Агро», ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», ПП «Україна-Румунія Сорілі»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності між ПП «УПТК-Агро», ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», ПП «Україна-Румунія Сорілі»та контрагентом ТОВ «Фенсі Тойз»(код ЄДРПОУ 30184935), а перевіркою зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Фенсі Тойз»та ПП «УПТК-Агро», ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», ПП «Україна-Румунія Сорілі», оскільки такі вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Проте, в процесі судового розгляду даної справи суд прийшов до протилежних висновків, що обумовлено наступним.

16.11.2010 року між Приватним підприємством «УПТК-АГРО»(код за ЄДРПОУ 34803150) (надалі - «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»(код за ЄДРПОУ 30184935) (надалі - «Покупець») укладено Договір поставки № 768-(надалі - «Договір»).

Відповідно до умов Договору Постачальник поставив Покупцю дитячі іграшки (надалі -«Товар»), а Покупець прийняв зазначені іграшки та сплатив за них Постачальнику 2 715 965 гри. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 452 660 грн. 78 коп.

Як встановлено судом, товар був поставлений Покупцю у встановлені Договором строки, про що свідчить докази належної якості товару та законності ввезення його в Україну, а також того, що товар повністю та належним чином оплачений Покупцем, що підтверджується наданими виписками з банківських рахунків.

На момент поставки Товару та видачі податкових накладних кожна сторона Договору була у встановленому законом порядку зареєстрована як платник ПДВ.

В матеріалах справи наявні податкові накладні № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12 -35 від 16.11.10р.

Вказані податкові накладні, що видані Постачальником Покупцеві є належним чином оформленими, оскільки видані саме Постачальником, який на момент їх видачі був зареєстрований платником ПДВ, містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 року, із змінами та доповненнями.

Посилання контролюючого органу на відсутність прізвища посадової особи Постачальника, яка склала (підписала) податкові накладні ніяким чином не впливає на чинність останніх, оскільки нормою пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 року визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної, до яких не входить зазначення прізвища посадової особи, яка підписала таку податкову накладну.

Наведена позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 16.11.2010 року в адміністративній справі №К-26598/10.

Також суд не бере до уваги висновок Відповідача про те, що правочини, укладені між платником податків та Приватним підприємством «УПТК-Агро»є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за юридичною адресою Приватне підприємство «УПТК-Агро»відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити неможливо; до проведення перевірки посадовими особами ПП «УПТК-Агро»не надано жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, регістрів бухгалтерського обліку, в т.ч. щодо стану дебіторської чи кредиторської заборгованості по розрахункам з контрагентами на відповідні дати перевіряємого періоду.

Наведені твердження на думку суду не є достатніми для можливості стверджувати про фіктивність господарських операцій контрагента Позивача, так як такі твердження свідчать лише про відсутність місцезнаходження підприємства за юридичною адресою, а також про те, що на перевірку не було надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема останнє пояснюється листом Приватного підприємства «УПТК-Агро»від 11.02.2010 року № 11/02, наданого до ДПІ у м. Чернівці, відповідно до якого первинна документація підприємства, що стосується господарської діяльності за листопад - грудень 2010 року викрадена.

Окремим дорученням слідчого від 15.02.2011 року № 18/вн., у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, доручено встановити місце знаходження та зобов'язати явку для проведення слідчих дій засновника, директора та головного бухгалтера ПП «УПТК-Агро»ОСОБА_1. Станом на момент закінчення перевірки місце знаходження ОСОБА_1 не встановлено. Інших відомостей до суду не надано.

Таким чином, податковим органом не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Окрім того, 25.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Соларіс»(код за ЄДРПОУ 36685006) (надалі - «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз» (код за ЄДРПОУ 30184935) (надалі - «Покупець») укладено Договір поставки № ВЦ-0111/10 (надалі - «Договір»).

Відповідно до Договору Постачальник поставив Покупцю дитячі іграшки (надалі -«Товар»), а Покупець прийняв зазначені іграшки та сплатив за них Постачальнику 3 267 434, 36 грн., в т.ч. ПДВ - 544 572, 40 грн.

Судом встановлено, що Товар був поставлений Покупцю у встановлені Договором строки, про що свідчать докази належної якості товару та законності ввезення його в Україну, а також того, що Товар був повністю та належним чином оплачений Покупцем, що підтверджується наданими Покупцем виписками з банківських рахунків.

На момент поставки Товару та видачі податкових накладних кожна сторона Договору була у встановленому законом порядку зареєстрована як платник ПДВ.

В матеріалах справи наявні численні податкові накладні від 01.11.10р. та 16.11.10р., виписані на адресу позивача його контрагентом.

Такі податкові накладні є належним чином оформленими, оскільки видані саме Постачальником, який на момент їх видачі був зареєстрований платником ПДВ; містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 року, із змінами та доповненнями.

Суд не бере доводи Відповідача про те, що правочини, укладені між платником податків та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Соларіс»є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю., оскільки такі доводи базуються лише на тому, що у провадженні СВ Ленінського РВ ВМУ України в Вінницькій області перебуває кримінальна справа, порушена 30.12.2010 року за ст. 205 ч. 2 КК України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, відповідно до якої ОСОБА_2, не усвідомлюючи мети лише надав свої документи для реєстрації ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», без будь-якої мети здійснення фінансово-господарської діяльності; поточні та розрахункові рахунки на вказаному підприємстві не відкривав, печатки не отримував та звітність до органів податкової служби не подавав, керівництва зазначеним підприємством не здійснював.

Податковим органом не надано до суду жодної інформації про рух кримінальної справи, документів, які мають доказове значення в рамках її розслідування, відповідно не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про фіктивність операцій між згаданими підприємствами.

Також, 09.12.2010 року між Приватним підприємством «Україна-Румунія Сорілі»(код за ЄДРПОУ 35960452) (надалі - «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»(код за ЄДРПОУ 30184935) (надалі «Покупець») укладено Договір поставки № 912 УРС (надалі - «Договір»).

Відповідно до Договору Постачальник поставив Покупцю дитячі іграшки (надалі -«Товар»), а Покупець прийняв зазначені іграшки та сплатив за них Постачальнику 2 179 056, 14 грн., в т.ч. ПДВ -363 176, 03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товар був поставлений Покупцю у встановлені Договором строки, про свідчать докази належної якості Товару та законності ввезення його в Україну, а також того, що Товар повністю та належним чином оплачений Покупцем, що підтверджується наданими Покупцем виписками з банківських рахунків.

На момент поставки Товару та видачі податкових накладних кожна сторона Договору була у встановленому законом порядку зареєстрована як платник ПДВ.

На підтвердження правомірності віднесення сум податкового кредиту з ПДВ за вказаним вище господарським договором, Позивачем надано до суду численні податкові накладні від 16.12.10р. виписані Приватним підприємством «Україна-Румунія Сорілі»на адресу Товариства.

Такі податкові накладні є належним чином оформленими, оскільки видані саме Постачальником, який на момент їх видачі був зареєстрований платником ПДВ; містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 року, із змінами та доповненнями.

Досліджуючи правомірність віднесення сум податкового кредиту Позивачем за перевіряє мий період, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами Позивача з його контрагентами, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення якої відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, з Реєстру виключені не були, а отже мали право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, акти приймання-передачі товарів, накладні на внутрішнє переміщення товарів, договір оренди приміщення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ТОВ «Фенсі Тойз», ПП «УПТК-Агро», ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», ПП «Україна-Румунія Сорілі», а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Суд звертає увагу , що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на підставі наявності розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів платника податків - ПП «УПТК-Агро», ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», ПП «Україна-Румунія Сорілі», не врахувавши, що згідно із Листом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2010 р. № 20289/7/16-1617 «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»надано роз'яснення про те, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

В той же час, суд звертає увагу на те, що встановлена податковим органом невідповідність юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності за вказаною у реєстраційних документах адресою тягне за собою наслідки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»та іншими актами чинного законодавства України, однак не є безумовною підставою нікчемності укладеного правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0006002307 від 08 липня 2011 року.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 01 березня 2012 року