Ухвала

від 23.10.2012 по справі 2а-16599/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16599/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" жовтня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006002307 від 08.07.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки TOB «Фенсі Тойз»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року №719/23-7/30184935 від 17.06.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0006002307 про сплату 1 389 313,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 347 328,00 грн. застосованих (штрафних) фінансових санкцій.

За результатами перевірки встановлено порушення TOB «Фенсі Тойз»п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 року із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 1 389 313 грн., в тому числі: за листопад 2010 року - 1 026 137 грн., за грудень 2010 року - 363 176 грн..

Відповідач послався на те, що TOB «Фенсі Тойз»неправомірно сформувало у листопаді 2010 року податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «УПТК-Агро»на суму 481 564,58 грн.

Такі доводи ДПІ у Печерському районі м. Києва обґрунтовує тим, що СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області 14.02.2011 року було порушено кримінальну справу №Я-110098, за статтею 205 ч. 2 КК України, по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «УПТК-Агро»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Відповідно до матеріалів цієї кримінальної справи 10.11.2010 року невідомі особи через працівників TOB «Універсальна правничо-фінансова аутсорсингова компанія «Вікторія»на підставі довіреності від 08.11.2010 року перереєстрували ПП «УПТК-Агро»на громадянина ОСОБА_3. З метою встановлення директора ПП «УПТК-Агро»ОСОБА_3 працівниками УПМ ДПА в Чернівецькій області здійснено виїзд за адресою: Київська область, м. Сквирка, вул. К. Лібкнехта, 27 та встановлено, що останній за вищевказаною адресою відсутній та не проживає.

Відповідно до довідки ВПМ ДПІ у м. Чернівці від 08.02.2011 року №145 «Про встановлення місцезнаходження платника податків», фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, а також відповідно до центральної бази даних ДПА України, на ПП «УПТК-Агро»загальна чисельність працюючих - 1 особа.

Також Відповідач послався на те, що видаткові накладні, які підписані від імені ПП «УПТК-Агро»на адресу TOB «Фенсі Тойз»не містять прізвище особи, що відвантажила продукцію.

Згідно акту перевірки, TOB «Фенсі Тойз»неправомірно сформувало у листопаді 2010 року податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Фінансова компанія «Соларіс»на суму 544 572,40 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва даний висновок пояснює тим, що у провадженні СВ Ленінського РВ ВМУ України в Вінницькій області перебуває кримінальна справа, порушена 30.12.2010 року за ст. 205 ч. 2 КК України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності TOB «Фінансова компанія «Соларіс»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, відповідно до якої ОСОБА_4, не усвідомлюючи мети лише надав свої документи для реєстрації TOB «Фінансова компанія «Соларіс», без будь-якої мети здійснення фінансово-господарської діяльності; поточні та розрахункові рахунки на вказаному підприємстві не відкривав, печатки не отримував та звітність до органів податкової служби не подавав, керівництва зазначеним підприємством не здійснював.

Також, Відповідач вважає, що TOB «Фенсі Тойз», без законих на те підстав, сформувало у грудні 2010 року податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Україна-Румунія Сорілі»на суму 481 564,58 грн.

Така позиція Відповідача знайшла своє місце у зв'язку з тим, що в акті ДПІ у м. Чернівці від 30.03.2011 року № 814/23-2/35960452 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Україна-Румунія Сорілі»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.01.20 року зазначено, що ПП «Україна-Румунія Сорілі»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до довідки ВПМ ДШ у м. Чернівці від 08.02.2011 року №144 «Про встановлення місцезнаходження платника податків»фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, остання декларація з податку на додану вартість подана за жовтень 2010 року з нульовими показниками (не визнана як податкова звітність), відповідно до центральної бази даних ДПА України загальна чисельність працюючих на ПП «Україна-Румунія Сорілі» - 0 осіб.

Таким чином, Відповідач прийшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність ПП «УПТК-Агро», TOB «Фінансова компанія «Соларіс», ПП «Україна-Румунія Сорілі»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності між ПП «УПТК-Агро», TOB «Фінансова компанія «Соларіс», ПП «Україна-Румунія Сорілі»та контрагентом TOB «Фенсі Тойз», а перевіркою зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між TOB «Фенсі Тойз»та ПП «УПТК-Агро», TOB «Фінансова компанія «Соларіс», ПП «Україна-Румунія Сорілі», оскільки такі вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити даний позов в повному обсязі.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

16.11.2010 року між Приватним підприємством «УПТК-АГРО» (надалі - «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»(надалі - «Покупець») укладено Договір поставки № 768-(надалі - «Договір»).

Відповідно до умов Договору Постачальник поставив Покупцю дитячі іграшки (надалі -«Товар»), а Покупець прийняв зазначені іграшки та сплатив за них Постачальнику 2 715 965 гри. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 452 660 грн. 78 коп.

Як встановлено судом, товар був поставлений Покупцю у встановлені Договором строки, про що свідчить докази належної якості товару та законності ввезення його в Україну, а також того, що товар повністю та належним чином оплачений Покупцем, що підтверджується наданими виписками з банківських рахунків.

На момент поставки Товару та видачі податкових накладних кожна сторона Договору була у встановленому законом порядку зареєстрована як платник ПДВ.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 року вбачається, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. В матеріалах справи наявні податкові накладні № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12 -35 від 16.11.10р. Вказані податкові накладні, що видані Постачальником Покупцеві є належним чином оформленими, оскільки видані саме Постачальником, який на момент їх видачі був зареєстрований платником ПДВ, містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Посилання контролюючого органу на відсутність прізвища посадової особи Постачальника, яка склала (підписала) податкові накладні ніяким чином не впливає на чинність останніх, оскільки нормою пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної, до яких не входить зазначення прізвища посадової особи, яка підписала таку податкову накладну. Також суд не бере до уваги висновок Відповідача про те, що правочини, укладені між платником податків та Приватним підприємством «УПТК-Агро»є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за юридичною адресою Приватне підприємство «УПТК-Агро»відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити неможливо; до проведення перевірки посадовими особами ПП «УПТК-Агро»не надано жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, регістрів бухгалтерського обліку, в т.ч. щодо стану дебіторської чи кредиторської заборгованості по розрахункам з контрагентами на відповідні дати перевіряємого періоду.

Наведені твердження на думку суду не є достатніми для можливості стверджувати про фіктивність господарських операцій контрагента Позивача, так як такі твердження свідчать лише про відсутність місцезнаходження підприємства за юридичною адресою, а також про те, що на перевірку не було надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема останнє пояснюється листом Приватного підприємства «УПТК-Агро»від 11.02.2010 року № 11/02, наданого до ДПІ у м. Чернівці, відповідно до якого первинна документація підприємства, що стосується господарської діяльності за листопад - грудень 2010 року викрадена.

Окремим дорученням слідчого від 15.02.2011 року № 18/вн., у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, доручено встановити місце знаходження та зобов'язати явку для проведення слідчих дій засновника, директора та головного бухгалтера ПП «УПТК-Агро»ОСОБА_3. Станом на момент закінчення перевірки місце знаходження ОСОБА_3 не встановлено. Інших відомостей до суду не надано.

Таким чином, податковим органом не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Окрім того, 25.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Соларіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»укладено Договір поставки № ВЦ-0111/10.

Відповідно до Договору Постачальник поставив Покупцю дитячі іграшки, а Покупець прийняв зазначені іграшки та сплатив за них Постачальнику 3 267 434, 36 грн., в т.ч. ПДВ - 544 572, 40 грн.

Судом встановлено, що Товар був поставлений Покупцю у встановлені Договором строки, про що свідчать докази належної якості товару та законності ввезення його в Україну, а також того, що Товар був повністю та належним чином оплачений Покупцем, що підтверджується наданими Покупцем виписками з банківських рахунків.

На момент поставки Товару та видачі податкових накладних кожна сторона Договору була у встановленому законом порядку зареєстрована як платник ПДВ.

В матеріалах справи наявні численні податкові накладні від 01.11.10р. та 16.11.10р., виписані на адресу позивача його контрагентом.

Такі податкові накладні є належним чином оформленими, оскільки видані саме Постачальником, який на момент їх видачі був зареєстрований платником ПДВ; містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не бере доводи Відповідача про те, що правочини, укладені між платником податків та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Соларіс»є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю., оскільки такі доводи базуються лише на тому, що у провадженні СВ Ленінського РВ ВМУ України в Вінницькій області перебуває кримінальна справа, порушена 30.12.2010 року за ст. 205 ч. 2 КК України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності TOB «Фінансова компанія «Соларіс»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, відповідно до якої ОСОБА_4, не усвідомлюючи мети лише надав свої документи для реєстрації TOB «Фінансова компанія «Соларіс», без будь-якої мети здійснення фінансово- господарської діяльності; поточні та розрахункові рахунки на вказаному підприємстві не відкривав, печатки не отримував та звітність до органів податкової служби не подавав, керівництва зазначеним підприємством не здійснював.

Податковим органом не надано до суду жодної інформації про рух кримінальної справи, документів, які мають доказове значення в рамках її розслідування, відповідно не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про фіктивність операцій між згаданими підприємствами.

Також, 09.12.2010 року між Приватним підприємством «Україна-Румунія Сорілі»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»укладено Договір поставки № 912 УРС.

Відповідно до Договору Постачальник поставив Покупцю дитячі іграшки, а Покупець прийняв зазначені іграшки та сплатив за них Постачальнику 2 179 056, 14 грн., в т.ч. ПДВ -363 176, 03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товар був поставлений Покупцю у встановлені Договором строки, про свідчать докази належної якості Товару та законності ввезення його в Україну, а також того, що Товар повністю та належним чином оплачений Покупцем, що підтверджується наданими Покупцем виписками з банківських рахунків.

На момент поставки Товару та видачі податкових накладних кожна сторона Договору була у встановленому законом порядку зареєстрована як платник ПДВ.

На підтвердження правомірності віднесення сум податкового кредиту з ПДВ за вказаним вище господарським договором, Позивачем надано до суду численні податкові накладні від 16.12.10р. виписані Приватним підприємством «Україна-Румунія Сорілі»на адресу Товариства.

Такі податкові накладні є належним чином оформленими, оскільки видані саме Постачальником, який на момент їх видачі був зареєстрований платником ПДВ; містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами Позивача з його контрагентами, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення якої відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, з Реєстру виключені не були, а отже мали право складати податкові накладні.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, акти приймання-передачі товарів, накладні на внутрішнє переміщення товарів, договір оренди приміщення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб TOB «Фенсі Тойз», ПП «УПТК-Агро», TOB «Фінансова компанія «Соларіс», ПП «Україна-Румунія Сорілі», а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Також суд звертає увагу на те, що встановлена податковим органом невідповідність юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності за вказаною у реєстраційних документах адресою тягне за собою наслідки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»та іншими актами чинного законодавства України, однак не є безумовною підставою нікчемності укладеного правочину.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: