Рішення

від 11.05.2012 по справі 7/5005/3489/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.12р. Справа № 7/5005/3489/2012 За позовом Публічного акціонерного товариства "Охтирський пивоварний завод", м. Охтирка Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Сервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 33 447, 68 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: юрисконсульт ОСОБА_1, дов. № б/н від 21.03.2012р., економіст ОСОБА_2, дов. № б/н від 21.03.2012р.;

від відповідача: представник ОСОБА_3, дов. № б/н від 26.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Охтирський пивоварний завод" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Сервіс" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості за продукцію у сумі 33 145, 28 грн. та тару у сумі 302, 40 грн., а всього: 33 447, 68 грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка надійшла до господарського суду 10.05.2012р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором відповідального зберігання продукції та тари ПАТ "Охтирський пивоварний завод" від 23.05.2011р. щодо повернення позивачу у встановлений договором строк всієї переданої позивачем відповідачу на зберігання продукції та тари. За наведених обставин та враховуючи положення п. 9.1. договору, позивач вбачає підстави для стягнення з відповідача на свою користь збитків -відшкодування вартості отриманої на зберігання та неповернутої продукції у сумі 33 145, 28 грн. та відшкодування вартості отриманої на зберігання та неповернутої тари у сумі 302, 40 грн.

Відповідач проти позову заперечує тим, що для повернення належних позивачу тари та продукції позивач повинен був з'явитись до відповідача за місцезнаходженням останнього, яке співпадає з місцем виконання договору, а саме за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 151-а. Однак за вказаною адресою позивач не звертався до відповідача з письмовими вимогами про повернення продукції та тари, як і не направляв своїх представників для отримання продукції та тари зі зберігання. Відтак, за доводами відповідача, заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та передчасними. Також, відповідач посилається на обставини не підтвердження позивачем доказами псування або знищення продукції чи зворотної тари за місцем відповідального зберігання з вини відповідача, що в силу ст. 951 ЦК України та умов укладеного між позивачем та відповідачем договору виключає покладення на відповідача обов'язку відшкодувати вартість продукції та вартість тари.

У судовому засіданні 26.04.2012р. оголошено перерву на 10.05.2012р.

У судовому засіданні 10.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2011р. Публічне акціонерне товариство "Охтирський пивоварний завод" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнат Сервіс" (покупець) уклали договір № 9 купівлі-продажу продукції, за умовами якого (пункт 1 розділу 1) продавець зобов'язаний виготовляти і продавати продукцію: пиво та безалкогольні напої, а покупець -оплачувати цю продукцію та своєчасно приймати її на умовах даного договору. Продавець видає посвідчення якості та сертифікат відповідності.

Згідно умов договору продукція відпускається продавцем за вільно відпускними цінами згідно діючих прейскурантів. Ціни встановлюються та змінюються продавцем час від часу з урахуванням власних виробничих затрат та кон'юнктури ринку.

Відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується протягом трьох календарних днів повністю оплатити отриману продукцію.

Умовами договору купівлі-продажу продукції врегульовані питання щодо тари, яка використовується при поставці продукції.

Так, відповідно до умов договору тарою є ящики, пляшки, піддони, кеги. Вартість тари визначається прейскурантом. Вартість тари зазначається в товарно-транспортних накладних. Тара є зворотною. Повернення тари здійснюється по ретуру при завезенні продукції або покупцем самостійно. Доставка продукції покупцю здійснюється при наявності відповідної тари на ретур. Покупець зобов'язаний повертати продавцю 100% зворотної тари від поставленої кількості.

Також, в дату укладення договору купівлі-продажу, тобто 23.05.2011р., позивач та відповідач уклали договір відповідального зберігання продукції та тари ПАТ "Охтирський пивоварний завод".

Зміст зазначеного договору зберігання свідчить про його пов'язаність з укладеним позивачем та відповідачем договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1. договору зберігання для оптимізації реалізації продукції позивача та діяльності відповідача сторони домовились здійснювати спільні дії, а саме: позивач постачає свою зворотну тару (піддони) та продукцію свого виробництва: безалкогольні напої на склад відповідача за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 151-а для її подальшого відповідального зберігання, а відповідач здійснює відповідальне зберігання тари і продукції в узгоджені терміни та умовах даного договору. Відповідачу надається право подальшого продажу прийнятої на зберігання продукції тільки на умовах, що вказані в даному договорі.

Кількість, номенклатура, якість, вартість, періодичність поставок, терміни зберігання та інші характеристики продукції та кількість тари, що постачаються на зберігання, визначаються в товарно-транспортній накладній (п. 1.2. договору зберігання).

На виконання умов договору зберігання відповідно до товарно-транспортної накладної № 139078/2 від 22.06.2011р. та акту передачі продукції та тари на відповідальне зберігання № 139078/2 від 22.06.2011р. позивач передав відповідачу наступну продукцію (безалкогольні напої):

"Живчик з соком яблука" 2л ПЕТ у кількості одиниць - 9 600, дати розливу 17.06.2011р., 22.06.2011р., 16.06.2011р., по ціні за одиницю без ПДВ -4, 71 грн., на загальну суму без ПДВ 45 216, 00 грн.,

а також зворотну тару -піддон фірмовий, піддон фірмовий маркірований у загальній кількості 20 штук, по ціні без ПДВ -42, 00 грн. на загальну суму без ПДВ 840, 00 грн.

Повноваження особи, що отримала продукцію та тару, підтверджуються договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 23.05.2011р. та доповненням № 1 до договору купівлі-продажу продукції № 9.

Відповідно до п. 1.4. договору зберігання термін зберігання відповідачем переданої на зберігання продукції, не повинен перевищувати термінів реалізації цієї продукції, для тари обмеження терміну зберігання сторони не передбачають. При зберіганні продукції відповідач зобов'язаний в письмовій формі повідомити позивача про закінчення терміну реалізації не пізніше дня, коли до закінчення терміну реалізації залишиться половина терміну зберігання по конкретній асортиментній одиниці продукції.

Згідно посвідчення якості до товарно-транспортної накладної № 139078/2 від 22.06.2011р. термін зберігання продукції, вказаної в цій накладній, становить 90 діб.

Розділ 2 договору передбачає обов'язки відповідача.

Зокрема, відповідач зобов'язується:

забезпечити повне збереження схоронності, якості продукції та температурного режиму зберігання продукції та тари на складі на весь час перебування їх на зберіганні;

надавати позивачу повну інформацію про перебіг реалізації продукції та про запас продукції та тари на складі (застосовується тільки при наданні позивачем права відповідачу реалізовувати продукцію, що зберігається);

повернути всю отриману продукцію та прийняту тару після закінчення терміну їх зберігання в цілісності.

Також, відповідно до п. 8.1. договору зберігання відповідач зобов'язався щомісяця до 03 числа поточного місяця подавати письмово позивачу звіт про кількість продукції та тари на складі та терміни реалізації продукції.

При псуванні продукції та тари, порушенні термінів реалізації продукції, втраті продукції та тари, знищенні продукції та тари, які передані на зберігання відповідачу, з його вини, відповідач зобов'язаний відшкодовувати вартість продукції та тари та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду позивачу (п. 9.1. договору зберігання).

Позивач посилається на обставини не повернення йому відповідачем всієї отриманої останнім на зберігання продукції та тари після закінчення терміну їх зберігання загальною вартістю 33 447, 68 грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Стаття 948 ЦК України передбачає, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно приписів ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Як встановлено вище, умовами договору зберігання передбачено, що термін зберігання відповідачем переданої на зберігання продукції не повинен перевищувати термінів реалізації цієї продукції, а щодо тари -термін зберігання не встановлений.

Оскільки для продукції, переданої на зберігання за товарно-транспортною накладною № 139078/2 від 22.06.2011р., встановлений термін зберігання, відповідно, термін реалізації -90 діб, продукція підлягала зберіганню на підставі договору протягом 90 діб з дат її розливу -16.06.2011р., 17.06.2011р., 22.06.2011р.

Тара підлягала зберіганню відповідачем до пред'явлення позивачем вимоги про її повернення.

Також, як зазначено вище, позивач та відповідач в одну дату уклали як договір зберігання продукції та тари, так і договір купівлі-продажу продукції, у зв'язку з чим відповідач отримав право реалізовувати продукцію позивача, яку він отримав на зберігання від позивача, що узгоджується з положеннями п. 2.1.5. договору зберігання.

Разом з отриманням права реалізації продукції, що зберігається, відповідач зобов'язався надавати позивачу повну інформацію про перебіг реалізації продукції та про запас продукції та тари на складі.

Окрім того, договір зберігання встановлює обов'язок відповідача щомісяця до 03 числа поточного місяця подавати письмово позивачу звіт про кількість продукції та тари на складі та терміни реалізації продукції, а також в письмовій формі повідомити позивача про закінчення терміну реалізації не пізніше дня, коли до закінчення терміну реалізації залишиться половина терміну зберігання по конкретній асортиментній одиниці продукції.

Відповідач не надав жодних доказів належного виконання ним зазначених вище зобов'язань як до закінчення терміну зберігання продукції, так і після закінчення цього терміну.

14.09.2011р. позивач направив відповідачу за його місцезнаходженням, зазначеним в договорі зберігання, яке є місцезнаходженням відповідача і на дату вирішення спору за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 23.04.2012р., телеграму, якою у зв'язку з наближенням закінчення терміну реалізації продукції, отриманої за спірною товарно-транспортною накладною, просив терміново повернути надану на зберігання продукцію або сплатити її вартість згідно умов договору.

Телеграму відповідач не отримав з причини незнаходження за вказаною в ній адресою.

06.10.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією, вих. 01-03/1767.

Претензія направлена за місцезнаходженням складу відповідача (докази направлення -а.с. 17, т. 1).

В претензії позивач зазначив, що останній термін реалізації продукції закінчився 22.09.2011р. Враховуючи те, що відповідач не виконав вимогу позивача щодо повернення або оплати вартості відвантаженої на зберігання продукції та тари, на підставі п. 6.2. договору зберігання позивач повідомив відповідача про дострокове припинення цього договору з 10.10.2011р., а також на підставі п. 9.1. договору зберігання заявив вимогу відшкодувати вартість продукції у сумі 34 145, 28 грн. та вартість тари у сумі 1 260, 00 грн.

Доказів направлення позивачу відповіді на претензію відповідач не надав.

Відповідач не підтвердив також, що зі свого боку він звертався з вимогою до позивача забрати зі зберігання залишки продукції та тари.

Відповідно, за наявними в справі матеріалами суд не вбачає підстав дійти висновку, що з закінченням терміну реалізації продукції, переданої відповідачу за спірною товарно-транспортною накладною, ця продукції у кількості 6 240 одиниць (пляшок) була наявна на складі відповідача та могла бути повернута позивачу.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2012р. суд витребував у відповідача ряд матеріалів, необхідних для вирішення спору, у тому числі всі наявні докази повернення продукції, тари, отриманих від позивача за накладною № 139078/2 від 22.06.2011р., їх оплати, фактичної наявності у відповідача.

Жодних з наведених доказів відповідач не надав.

Зокрема, на дату вирішення спору по справі відповідач не підтвердив, що має в наявності продукцію та тару, відшкодувати вартість яких просить позивач.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У спірних правовідносинах наявність відповідної кількості продукції та тари як на дату закінчення терміну зберігання продукції, так і на дату вирішення спору, має довести відповідач, як особа, яка прийняла їх на зберігання.

Виходячи зі змісту ст. 948, ч. 1 ст. 949, ст. 938 ЦК України, обов'язок поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання та обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ можуть бути виконані лише у разі фактичної наявності речі, переданої на зберігання.

Однак, зважаючи на наведене вище, суд не вбачає підстав дійти висновку, що продукція та тара, про відшкодування вартості яких заявлено позов, є (чи була на дату закінчення терміну зберігання продукції) в наявності у відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

За приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад та розмір відшкодування збитків передбачає ст. 225 ГК України.

Також, в силу ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно п. 9.1. договору зберігання при псуванні продукції та тари, порушенні термінів реалізації продукції, втраті продукції та тари, знищенні продукції та тари, які передані на зберігання, по вині зберігача, зберігач зобов'язаний відшкодовувати вартість продукції та тари та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду позивачу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

За загальним правилом, передбаченим ч. 3 ст. 623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Вартість продукції та тари, про відшкодування яких заявлено позов, визначені позивачем з дотриманням наведених вище вимог.

Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, недоведеність відповідачем наявності у нього залишку продукції та тари, переданих на зберігання, в натурі, наведені вище положення законодавства, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в якості відшкодування вартості отриманої на зберігання та неповернутої продукції 33 145, 28 грн. та тари - 302, 40 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позов підлягає задоволенню повністю.

Також, з огляду на наведене вище, суд відхиляє доводи відповідача у справі.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачений позивачем судовий збір у сумі 31, 50 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір у решті суми підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Сервіс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, буд. 68-А, ідентифікаційний код 35268808) на користь Публічного акціонерного товариства "Охтирський пивоварний завод" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Батюка, 23, ідентифікаційний код 00383053) в якості відшкодування вартості отриманої на зберігання та неповернутої продукції 33 145 (тридцять три тисячі сто сорок п'ять) грн. 28 коп., тари -302 (триста дві) грн. 40 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Охтирський пивоварний завод" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Батюка, 23, ідентифікаційний код 00383053) з державного бюджету зайво сплачений згідно платіжного доручення № 21 від 23.03.2012р., яке міститься в матеріалах справи, судовий збір у сумі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 15.05.2012р.