Рішення

від 15.05.2012 по справі 7/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.05.12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?15? травня 2012 року справа № 5028 /7/24 /2012

Позивач: Приватне підприємство ?Кондор -L? 38714, Полтавський р-н, с. Івашки, вул. Миру,2 Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю ?Черешеньки? 16200, смт. Короп, вул. Дачна,25 Про стягнення 46383,37 грн. Суддя Н.О.Скорик

Представники сторін:

Від позивача : Бут Л.І. -директор, ОСОБА_2 - дов. № 42 від 01.05.2012 р., ОСОБА_3 -дов. № б/н від 15.05.2012 р. -адвокат

Від відповідача : не з?явився

Суть спору:

Приватним підприємством ? Кондор -L? подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Черешеньки? про стягнення 38480 грн. боргу по неоплаті вартості послуг з охорони згідно договору № 51 від 01.10.2011 р. на спеціалізовану постову охорону об??єкту, 7696 грн. штрафу, 38,55 грн. інфляційних, 163,54 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 15.05.2012 р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог в частині 3% річних та зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних. Так, позовні вимоги позивача складають 38480 грн. боргу, 7696 грн. штрафу, 31,09 грн. інфляційних, 176,28 грн. 3% річних.

Суд заяву прийняв. Справа розглядається з врахуванням поданої заяви.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 00665500, № 0074209.

Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд

Встановив:

Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Між сторонами 01.10.2011 р. укладено договір № 51 на спеціалізовану постову охорону об?єкта відповідно до умов якого клієнт (відповідач) передав, а виконавець (позивач) прийняв під спеціалізовану постову охорону визначене в додатку № 1 до даного договору (дислокація) приміщення з усім майном, що знаходиться в ньому і належить клієнту (п. 1.1. договору). Виконавець здійснює спеціалізовану постову охорону об?єкта шляхом виставлення охоронних постів і обладнанням технічними засобами охорони спостереження окремих приміщень об?єкта, з виведенням на пости, здійсненням патрулювання території об?єкта і дні і години, вказані в дислокації (п. 1.2. договору).

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що сума договору визначається сторонами в дислокації -розрахунку наведеного у Додатку № 1 до договору. У разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведення державою індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну витрат на утримання охорони, вартість послуг охорони змінюється з внесенням сторонами відповідних змін в Додаток № 1. Сума охорони складає: згідно додатку № 1 та акту виконаних робіт. У відповідності з Додатком № 1 до договору вартість послуг охорони за місяць становить 31000 грн.

Згідно акта № ОУ -0000006 здачі -прийняття робіт (надання послуг), від 29.02.2012 р. на суму 31000 грн., акта № ОУ -0000009 здачі -прийняття робіт (надання послуг), від 07.03.2012 р. на суму 7480 грн., позивачем виконано, а відповідачем прийнято робіт на загальну суму 38480 грн. Акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оплата послуг виконавця здійснюється клієнтом щомісяця, не пізніше 10 числа кожного наступного місяця на підставі рахунку та акту виконаних робіт (п. 2.2. договору).

Рахунки -фактури № СФ -0000006 від 20.02.2012 р. на суму 31000 грн., № СФ -0000009 від 07.03.2012 р. на суму 7480 грн. направлені відповідачу, акти виконаних робіт підписані сторонами . В актах сторони зазначили про відсутність претензій.

Відповідач на день подачі позову до суду та на момент винесення рішення судом не надав доказів оплати вартості послуг з охорони.

З огляду обставин справи вимоги позивача про стягнення 38480 грн. боргу по неоплаті вартості послуг охорони є правомірними, підтверджуються доказами і підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 31,09 грн. інфляційних за період з 10.03.2012 р. по 10.05.2012 р., 176,28 грн. 3% річних за період з 11.03.2012 р. по 10.05.2012 р.(за 61 день).

Враховуючи, що сума інфляційних за період з 11.03.2012 р. по 10.05.2012 р. (з врахуванням часу фактичної прострочки оплати та, відповідно, сум боргу) складає 93 грн., а позивач просить стягнути 31,09 грн., вимоги позивача підлягають задоволенню.

Беручи також до уваги, що сума 3% річних за період прострочки оплати з 11.03.2012 р. по 10.05.2012 р. становить 173,86 грн. -позов в цій частині вимоги підлягає частковому задоволенню в сумі 173,86 грн.

В решті позовних вимог по стягненню 3% річних в позові має бути відмовлено за безпідставністю.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.3. договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати за цим договором нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення , від недоплаченої суми за кожен день прострочення, та штраф у розмірі 20% від суми боргу.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 7696 грн. штрафу за прострочку оплати. Стягнення пені за цим же пунктом договору не є предметом даного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у-розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є додатковим видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання, яке має місце у даних правовідносинах.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічної думки дотримується Верховний суд України в постанові від 07.11.2011 р. по справі № 5002-2/5109-2010, від 24.10.2011 р. по справі № 25/187, постанові від 06.12.2010 р. по справі № 42/562, Вищий господарський суд України в постанові від 21.12.2011 р. по справі № 5002-2/5109-2010.

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 7696 грн. штрафу задоволенню не підлягають, в позові в цій частині має бути відмовлено.

Позивачем заявлено до стягнення 2000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, сплачених згідно квитанції № 45 від 29.03.2012 р. на виконання договору Про надання юридичних послуг від 20.03.2012 р. № 45.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються в тому числі з оплати послуг адвоката . При цьому, як вбачається зі змісту даної статті, витрати повинні бути пов'язані з розглядом справи.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання юридичних послуг № 45 від 20.03.2012 р. в порядку та на умовах , визначених цим договором, виконавець (адвокат ОСОБА_3) зобов'язувалась надати замовнику ( ПП ?Кондор -L?) визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь -яких органах державної влади, на підприємствах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України з питань стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю ?Черешеньки? по договору № 51 від 01.10.2011 р., а замовник зобов'язувався оплатити такі послуги. Послуги надаються виконавцем замовнику шляхом: усного та письмового консультування, складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв, надання послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади.

Визначена в договорі № 45 від 20.03.2012 р. сума 2000 грн. вартості послуг адвоката сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 45 від 29.03.2012 р., що додана до матеріалів справи.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Судові витрати в сумі 1668,05 грн. по оплаті послуг адвоката пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Судові витрати в частині сплати судового збору покладаються на сторін згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 549,611,625,901,903 Цивільного кодексу України, ст.. ст.. 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ?Черешеньки?, смт. Короп, вул. Дачна,25 (р. 2600401050079 в ПАТ КБ ?Правексбанк?, МФО 321983, код 14249045) на користь Приватного підприємства ?Кондор -L?, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Івашки, вул. Миру,2 (р. 26006054508267 в Полтавському ГРУ ?Приватбанк?, МФО 331401, код 34742952) 38480 грн. боргу, 31,09 грн. інфляційних, 173,86 грн. річних, 1342,37 грн. судового збору, 1668,05 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову відмовити .

Повне рішення складено 18.05.2012 р.

Суддя Н.О. Скорик