Постанова

від 18.05.2012 по справі 5006/37/33пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.05.2012 р. справа №5006/37/33пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Бойко І.А. суддів: Зубченко І.В. Мартюхіної Н.О. при секретарі судового засідання: Лебеденко В.В. за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 -представник (довіреність № 8 від 26.03.2012 р.), ОСОБА_6 -представник (довіреність № 9 від 02.04.2012 р.), Яценко О.А. -директор (наказ б/н від 02.02.2010 р.) від відповідача: ОСОБА_8 -представник (довіреність № 96 від 20.10.2011 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. (повний текст від 02.04.2012р.) у справі№ 5006/37/33пд/2012 (суддя Попков Д.О.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО»м.Донецьк до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк»м.Одеса в особі філії «Донбаське регіональне управління» м.Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Транс»м.Одеса про визнання недійсним договору від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди № 4, № 5, № 6 від 01.08.2006р. та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлових приміщень ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк»м.Одеса в особі філії «Донбаське регіональне управління»м.Донецьк про визнання недійсним договору від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди № 4, № 5, № 6 від 01.08.2006р. та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлових приміщень.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО»звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012р., як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 23.04.2012р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.

Представники позивача (апелянта) у судовому засіданні 16.05.2012 р. вимоги апеяційної скарги підтримали.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 р. -без змін.

Представник третьої особи у судове засідання 16.05.2012 р. не з'явився, але через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 р. -без змін. Також зазначив, що відсутність його представника у судовому засіданнні не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , а оскаржуване рішення не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.08.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінростбанк»(орендар) були укладені договори оренди нежитлових приміщень за №№ 4, 5, 6.

Відповідно до умов п.п.1.1., 1.2. зазначених договорів, орендодавець передав орендареві для ведення господарської діяльності згідно статуту в термінове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 261,10кв.м, перелік та план яких складено згідно їх технічно-інвентаризаційної документації і є невід'ємною частиною договорів (додаток № 1), та які розташовані за адресою: Донецька область, 83114, м.Донецьк, вул.Таманська, б.18, та перебувають у власності орендодавця на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2004р.

Орендна плата сплачується за строк користування об'єктом оренди і становить за повний календарний місяць 17796,20грн., в тому числі ПДВ -2966,03грн. (п.3.1. договорів).

Строк дії договорів визначений в пункті 6.1., а саме:

- договір № 4 укладений терміном на 360 днів та діє з 16.07.2009р. по 10.07.2010р. включно;

- договір № 5 укладений терміном на 360 днів та діє з моменту підписання акту прийому-передачі по 05.07.2011р. включно;

- договір № 6 укладений терміном на 185 днів та діє з моменту підписання акту прийому-передачі по 06.01.2012р. включно, але не раніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами.

Відповідно до умов додаткових угод від 29.06.2007р. (а.с. 19, 26, 31, том 1), розмір орендної плати, визначений в п.3.1. вищевказаних договорів, був збільшений та становить 26371,10грн., в тому числі ПДВ -5274,22грн. Зміни до пункту 3.1. договорів вступають в дію з 01.01.2008р., про що визначено в пунктах 3 зазначених додаткових угод.

В подальшому, згідно договорів від 01.02.2010р. (а.с. 20, 25, 32, том 1), до трьох договорів оренди були внесені зміни, за якими збільшена площа орендованого приміщення до 349,30кв.м, змінений розмір щомісячної орендної плати та становить 25385,70грн., у тому числі ПДВ -4230,95грн. При цьому, орендарем визначено Публічне акціонерне товариство «Фінростбанк»в особі філії «Донбаське регіональне управління», яке є правонаступником орендаря за договорами.

Зазначені договори від 01.02.2010р. про внесення змін до договорів оренди підписані з боку орендодавця директором ОСОБА_9, який діяв відповідно до протоколу зборів засновників ТОВ «Донбас-авто»від 12.10.2004р. (а.с.70, том 1).

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 15.05.2008р. (а.с.85 т.2) відносно вказаної особи не містилось будь-яких застережень з представництва та підписання договорів, тоді як в п.11.17. статуту Позивача в редакції, затвердженій загальними зборами учасників від 03.04.2009р. (а.с. 39-45, том 1), передбачено, що директор має право вчиняти дії від імені Товариства на суму, що перевищує 20 мінімальних заробітних плат, тільки при отриманні попередньої згоди загальних зборів учасників Товариства.

Протоколом загальних зборів учасників Позивача від 01.02.2010р. (а.с.60, том 1) ОСОБА_9 відсторонено від займаної посади директора.

01 березня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінростбанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фінростбанк»; банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО»(позичальник) був укладений кредитний договір за № 9 (а.с. 98, том 1), згідно умов якого банк відкрив позичальнику відзивну кредитну лінію (кредит) у розмірі 2 500 000,00грн. 00коп. терміном з 01.03.2007р. до 01.03.2010р. на ремонтно-будівельні роботи зі сплатою 21,00 відсотків річних.

З метою забезпечення виконання договірних зобов'язань за кредитним договором, між сторонами 13.03.2007р. був укладений договір іпотеки (а.с. 99-105, том 1).

В пункті 1.2. договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є належна іпотекодавцю (ТОВ «Донбас-авто») на праві власності нерухомість за адресою: м.Донецьк, вул.Таманська, б.18, а саме: будівля контори літера А-2 площею 353,70кв.м та приміщення площею 715,10кв.м у будівлі головного корпусу літера Д-1, що складає 24/100 ідеальної частини.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором, відповідно до пунктів 3.1.4., 5.4., 5.5.2. договору іпотеки, за заявою Банка 25.03.2010р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 на договорі іпотеки було вчинено виконавчий напис № 400 (а.с.106, том 1) про звернення стягнення на нерухоме майно: будівлю контори літ.А-2 площею 353,7кв.м та приміщення площею 715,1кв.м у будівлі головного корпусу літ. Д-1, що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Таманська, 8, в рахунок погашення кредитної заборгованості Позивача на загальну суму в розмірі 2462615,31грн.

На підставі вказаного виконавчого напису були проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ТОВ «Донбас-авто», за результатами проведення яких, відповідно до протоколу № 0510546-1 від 24.09.2010р. (а.с.140 том 1), переможцем було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Транс", м.Одеса (третя особа). 06.10.2010р. державним виконавцем був складений акт про реалізацію предмета іпотеки за результатами означених торгів, який (акт) є підставою для видачі свідоцтва про придбання відповідного нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.2010р. у справі № 2/184пн (а.с.107-119 том 1), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. (а.с.120-131 том 1) та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011р. (а.с.132-139 том 1), відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-авто", м.Донецьк про визнання виконавчого напису № 400 від 29.03.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: будівлю контори літера А-2 площею 353,70кв.м та приміщення площею 715,10кв.м у будівлі головного корпусу літера Д-1, які розташовано за адресою: м.Донецьк, вул.Таманська, 18, що належить на праві власності ТОВ „Донбас-авто" для задоволення вимог філії „Донбаське регіональне управління" Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінростбанк" у розмірі 2462615,31грн. таким, що не підлягають виконанню.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. у справі № 44/61пн (а.с.142-150 том 1, а.с.1-2 том 2), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. (а.с.3-11 том 2) та постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011р. (а.с.12-17 том 2), відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-авто", м.Донецьк про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які проведені 24.09.2010року; визнання недійсним свідоцтва про посвідчення права власності, видане 03.03.2011року Товариству з обмеженою відповідальністю "М-ТРАНС" на будівлю кафе загальною площею 1055,3кв.м., розташоване за адресою: 83114, м.Донецьк, вул.Таманська,18.

Місцевим господарським судом встановлено, що, згідно довідки КП "БТІ м.Донецька" № 05/5853а від 21.03.2012р. (а.с.82 том 2), за наявними відомостями інвентаризаційної справи право власності, зокрема на будівлю контори літ.А-2 загальною площею 358кв.м, зареєстровано за ТОВ «Донбас-авто»на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2004р. за № 2369, а сутність заявлених позивачем вимог полягає у захисті прав власності Позивача на займані Відповідачем нежитлові приміщення (літ.А-2) в будинку № 18 по вул.Таманській в Київському районі м.Донецька (на першому поверсі) загальною площею 88,2кв.м шляхом визнання недійсним договору від 01.02.2010р. про внесення змін до договору оренди № 4, № 5, № 6 від 01.08.2006р. та усунення перешкод у користуванні цим майном шляхом виселення Відповідача з таких приміщень, з приводу чого ТОВ «Донбас-авто»звернулось до суду.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення передбачені й в статті 20 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається в прохальній частини позовної заяви позивач просив визнати недійсним договір від 01.02.2010р . про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 4, № 5, № 6 від 01.08.2006р.

Однак, місцевий господарський суд вірно визначив, що між сторонами були укладені три окремі договори , якими були внесені зміни до трьох раніше укладених договорів оренди від 01.08.2006р. за №№ 4, 5, 6.

Доказів існування саме одного договору від 01.02.2010р . про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 4, № 5, № 6 від 01.08.2006р. до матеріалів справи не представлено.

Як визначив суд першої інстанції, в порядку ст.22 ГПК України до початку розгляду справи по суті позивач не скористався правом змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви, а, виходячи з положень ч.2 ст.19 Конституції України, суд позбавлений права самостійно за своєю ініціативою визначати предмет спору і позову незалежно від сутності викладених підстав.

Судова колегія за результатами апеляційного перегляду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відсутність факту укладання одного спірного договору від 01.02.2010р. між сторонами унеможливлює порушення його наявністю будь-яких суб'єктивних прав і інтересів Позивача.

Така позиція суду узгоджується з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної в абз.3 п.4.4. Постанови № 18 від 26.12.2011р., і існування інших укладених між сторонами угод, з якими Позивач може пов'язувати порушення своїх прав, не впливає на висновок суду, адже такі угоди (договори) не є спірними в межах цієї справи, а можливість розгляду вимоги щодо визнання їх недійсними в одному позову має вирішуватися з урахуванням ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що за змістом ст.78 Закону України "Про виконавче провадження" виселення як категорія житлового права, у розумінні ст.ст.99, 109-117 Житлового кодексу Української РСР, полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням, а отже застосовується виключно відносно фізичних осіб та житлових приміщень. Отже, як вірно визначив суд першої інстанції, позивачем невірно обраний спосіб захисту.

При цьому, судова колегія зазначає, що Відповідач користується нежитловим приміщенням площею 88,2кв.м на підставі трьох договорів від 01.02.2010р. про внесення змін до договорів оренди нежитлового приміщення від 01.08.2006р. № 4, № 5, № 6, які є чинними на теперішній час та у судовому порядку не визнані недійсними.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доводи апеляційної скарги судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 року у справі № 5006/37/33пд/2012 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до суду покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС-АВТО», м.Донецьк -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 року у справі № 5006/37/33пд/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Бойко

Судді: І.В.Зубченко

Н.О.Мартюхіна

Надруковано 6 прим.:

1 -позивачу (скаржнику)

1 -відповідачу

1 -третій особі

1 -у справу

1 -ДАГС 1 -ГСДО