Постанова

від 16.05.2012 по справі 50/324-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 50/324-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: не з'явився;

ліквідатор: арбітражний керуючий Рибін Д.Ю.;

від Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва: ОСОБА_3 (довіреність від 05.03.2012 № 35/9/10-109);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва від 29.12.2011

у справі № 50/324-б (суддя Головатюк Л.Д.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ Бланік"

до товариства з обмеженою відповідальністю

"Будівельна компанія "МІГ"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 29.12.2011 у справі № 50/324-б за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ Бланік" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "МІГ" останнє визнано банкрутом в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинено процедуру розпорядження майном та відкрито ліквідаційну процедуру; визнано товариство з обмеженою відповідальністю "РТЦ Бланік" кредитором з майновими вимогами на суму 14 500 грн.; призначено ліквідатором банкрута боржника арбітражного керуючого Рибіна Дениса Юрійовича; підприємницьку діяльність банкрута завершено, інше.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену постанову та припинити провадження у справі.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме статей 1, 23, 32, 40, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією скаржника про порушення його прав оскаржуваним судовим актом та зазначає про те, що скаржник є державним органом, якому відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу , оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

Представник Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "МІГ" висловився за відхилення апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційної інстанції своїх представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що усі учасники справи про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд постанови місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон) передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з частиною 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Отже, у такому випадку перегляд обґрунтованості порушення справи про банкрутство відбувається шляхом оскарження у встановленому порядку відповідного судового рішення - постанови про визнання боржника банкрутом.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до положень частин 2, 5 статті 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, застосував положення ст.52 Закону, виходячи з того, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, має заборгованість перед кредитором.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

У зв'язку з чим, при встановлені факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05.

Згідно виданого станом на 08.12.2011 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 51007 статус відомостей про юридичну особу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "МІГ" підтверджено. Згідно виданої станом на 28.12.2011 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 521557 щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "МІГ" 06.05.2011 внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу.

При оцінці наявних у справі доказів перевага надається зазначеним витягам.

При винесенні оскарженої ухвали місцевий господарський суд наведеного не врахував й натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, помилково визнав їх достатніми для встановлення факту відсутності боржника.

Враховуючи, що ознаки, необхідні для визнання боржника банкрутом із застосуванням процедури банкрутства відсутнього боржника, передбаченої статтею 52 Закону, не підтверджені належними доказами у справі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови.

Разом з цим зміст оскарженої ухвали суду свідчить про те, що місцевий господарський суд не досліджував питання про наявність інших підстав, встановлених статтею 52 Закону для порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "МІГ". Будь-які докази, завдяки яким представляється можливим встановити наявність таких підстав в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, ці обставини не можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до положень Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство здійснює місцевий господарський суд, а апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями щодо розгляду справи про банкрутство, функції апеляційної інстанції зводяться до оцінки відповідності оскаржуваного акта нормам чинного законодавства.

Викладене свідчить про те, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є підставою для скасування оскарженої постанови господарського суду міста Києва від 29.12.2011 у справі № 50/324-б та передачі справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову господарського суду міста Києва від 29.12.2011 у справі № 50/324-б скасувати.

Справу № 50/324-б передати на розгляд господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Доманська М.Л.