Постанова

від 17.05.2012 по справі 5006/4/31/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2012 р. справа №5006/4/31/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Приходько І.В., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р. за участю представників: від позивача: не з'явився. від відповідача:не з'явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»м.Слов'янськ Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 26.03.2012р. по справі№5006/4/31/2012 (суддя Гринько С.Ю.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ектолайн»м. Слов'янськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»м.Слов'янськ Донецької області простягнення 65 033 грн. 32 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ектолайн»м. Слов'янськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»м.Слов'янськ Донецької області про стягнення 65 033 грн. 09 коп., в тому числі основний борг в розмірі 62 720 грн. 29 коп., пеня в розмірі 1 655 грн. 23 коп., інфляційних втрат в розмірі 188 грн. 00 коп. та 3% річних в розмірі 469 грн. 80 коп.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом позивач надав заяву про забезпечення позову від 21.02.2012р., якою просив вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 65 033 грн. 32 коп.

Заявою про забезпечення позову (уточнення) від 26.03.2012р. позивач просив накласти арешт на майно відповідача та заборонити відповідачеві вчиняти дії щодо відчуження майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. у справі №5006/4/31/2012 (суддя Гринько С.Ю.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ектолайн»заборгованість в сумі 62 720 грн. 29 коп., інфляційні витрати в сумі 188 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 313 грн. 16 коп., 1 552 грн. 26 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 609 грн. 50 коп. за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Накладено арешт на грошові кошти і майно, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»в межах стягнутої суми в розмірі 66 313 грн. 21 коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. по справі №5006/4/31/2012р. в частині накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Підставами для часткового скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм процесуального права в частині накладення арешту на майно підприємства. Посилається на те, що у рішенні суду вказаного про те, що 22.02.2012р. представником позивача через канцелярію суду було надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, який здійснює проби продажу складських виробничих приміщень, що підтверджується оголошенням на сайті «Новости Краматорска»від 21.03.2012р. При цьому, апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на те, що оголошення про продаж складських виробничих приміщень було розміщено на сайті 23.03.2012р. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що все майно ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія»знаходиться в оренді, що підтверджується договором оренди №343/99 від 01.05.1999р. Також ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія»вказує, що судом у рішенні в частині накладення арешту на грошові кошти і майно не вказані розрахункові рахунки, на які накладається арешт та не визначено індивідуального майна відповідача, яке підлягає арешту. Вважає посилання суду на ст.ст. 43-1, 43-2, 43-3, 43-4 Господарського процесуального кодексу України недоцільним, оскільки вказані норми регулюють питання запобіжних заходів, ані забезпечення позову.

Водночас із апеляційною скаргою ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія»подала клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 26.04.2012р. строк для подачі апеляційної скарги в порядку ст.ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України відновлено.

Позивач та відповідач у судове засідання представників не направили, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомили.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 26.04.2012р. позивач та відповідач були повідомлений про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ектолайн»(далі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»(далі -покупець) укладено договір поставки №25021 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник поставляє, а покупець набуває на умовах, викладених в договорі, паливну гранулу (далі -товар) у відповідності з накладною, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість товару визначається заявками покупця у відповідності з накладною.

Згідно п. 2.2 договору ціна за одиницю товару вказується в рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 2.3 договору загальна сума договору визначається сумою всіх накладних, в національній валюті.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3., 3.5 договору визначено, що базис поставки товару в кожному окремому випадку визначається шляхом зазначення в заявці покупця. Строки поставки: в кожному окремому випадку визначається шляхом зазначення в заявці покупця. Допускається дострокова поставка товару. Датою поставки вважається дата відповідної видаткової накладної на відпуск товару. Відвантаження товару здійснюється протягом 5 днів після оплати.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в такому порядку: 100% передплати.

Пунктом 9.1 договору визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання і діє по 31.12.2011р. з правом наступного продовження його дії. Сплив строку дії звільняє сторони від повного виконання умов договору.

Оцінивши зміст спірного договору, судова колегія дійшла висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведена поставка товару ще до попередньої оплати за виставленим рахунком, у зв'язку з чим ТОВ «Ектолайн»взяло на себе ризик виконання відповідачем умов договору щодо грошового зобов'язання.

Так, позивач за видатковим накладним №РН-0000173 від 09.11.2011р. на суму 42 грн. 00 коп., №РН-0000176 від 14.11.2011р. на суму 22 363 грн. 52 коп., №РН-0000178 від 15.11.2011р. на суму 19 730 грн. 17 коп., №РН-0000180 від 17.11.2011р. на суму 1 048 грн. 60 коп., №РН-0000183 від 22.11.2011р. на суму 19 536 грн. 00 коп., всього на загальну суму 62 720 грн. 29 коп. передав обумовлений в договорі товар відповідачу.

За вказаними видатковими накладними товар прийнятий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності №757 від 07.11.2011р.

Враховуючи те, що сторонами в договорі не передбачено інший порядок розрахунку за поставлений товар ніж передоплата і той факт, що відповідач погодився отримати товар без попередньої оплати виставлених йому рахунків, що сторонами обумовлений строк дії договору, господарський суд дійшов вірного висновку щодо застосування для спірних відносин ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку, зокрема, визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив на адресу відповідача лист №55 від 16.12.2011р. з вимогою про сплату заборгованості із визначенням графіку її погашення, а саме: 10 000 грн. 00 коп. - 23.12.2011р., 10 000 грн. 00 коп. - до 30.12.2011р., 10 000 грн. 00 коп. - до 06.01.2012р., 10 000 грн. 00 грн. - до 13.01.2012р., 10 000 грн. 00 коп. - до 20.01.2012р., 12 720 грн. 29 коп. - до 27.01.2012р.

Відповідач зазначений лист отримав 21.12.2011р., про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія».

Позивач, посилаючись на те, що відповідач зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару не виконав, звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу в розмірі 62 720 грн. 29 коп.

Відповідач зобов'язання щодо сплати поставленого товару за договором поставки №25021 від 25.02.2011р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 62 720 грн. 29 коп.

Також позивач просив стягнути з відповідача за період з 22.11.2011р. по 17.01.2012р. 3% річних в сумі 469 грн. 80 коп. та інфляційних втрат в розмірі 188 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що грошове зобов'язання з відповідача, з урахуванням отримання ним без передоплати товару, виникло на восьмий день після отримання ним від позивача вимоги (21.12.2011р.) за загальними правилами ст.530 Цивільного кодексу України, тобто з 29.12.2011р.

Після перерахунку, здійсненого з дотриманням положень чинного законодавства, господарським судом Донецької області правомірно та обґрунтовано присуджено до стягнення 3% річних в сумі 313 грн. 60 коп. та інфляційних втрат в сумі 188 грн. 00 коп.

Крім того позивач, посилаючись на порушення відповідачем строків оплати отриманого товару просив стягнути з відповідача пеню, яка нарахована із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ України в розмірі 1 655 грн. 23 коп., нараховану за періоди з 09.11.2011р. по 17.01.2012р., з 14.11.2011р. по 17.01.2012р., з 15.11.2011р. по 17.01.2012р., з 17.11.2011р. по 17.01.2012р., з 22.11.2011р. по 17.01.2012р. по кожній накладній окремо.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Розділом 6 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання обставин, передбачених договором, винна сторона відшкодовує збитки добросовісній стороні завдані у зв'язку з цим збитки. У разі односторонньої відмови будь-якої із сторін від виконання своїх зобов'язань за договором винна сторона зобов'язана сплатити добросовісній стороні штраф в розмірі 5% від суми невиконаного зобов'язання. Сплата пені і штрафів не звільняє сторону від зобов'язань щодо відшкодування збитків і виконанню своїх зобов'язань за договором.

Враховуючи той факт, що в супереч зазначених норм права, сторонами у договорі не визначено розміру пені, яка підлягає сплаті відповідачем за прострочку здійснення зобов'язань за договором, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду щодо неправомірності нарахування пені у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав відзив на позовну заяву №388 від 20.02.2012р. з клопотанням, яким просив розстрочити виконання рішення згідно наданого ним графіку.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому господарський суд законодавчо необмежений будь-якими термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та впливу на результати фінансової діяльності підприємств наслідків фінансової кризи та інші обставини справи.

Як вбачається зі змісту клопотання про розстрочку виконання рішення суду (а.с. 35-36), Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»посилається на те, що підприємство припинило роботу у зв'язку зі складностями відвантаження готової продукції через відсутність залізничних вагонів. В обґрунтування клопотання відповідачем було надано копію витягу з журналу реєстрації телефонограм.

Враховуючи доводи, наведені відповідачем, а також матеріальні інтереси обох сторін та їх фінансовий стан, апеляційний суд вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності доказів існування обставин, які ускладнюють виконання рішення.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом позивач надав заяву про забезпечення позову від 21.02.2012р., якою просив вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 65 033 грн. 32 коп.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач надав заяву від 23.03.2012р. з доданою до неї копією сторінки інтернет-сайту hi.dn.ua з оголошенням про продаж складських та виробничих приміщень за адресою м. Слов'янськ, вул. Сучасна, 33, розміщене на сайті 21.03.2012р.

Заявою про забезпечення позову (уточнення) від 26.03.2012р. позивач просив накласти арешт на майно відповідача та заборонити відповідачеві вчиняти дії щодо відчуження майна.

Місцевий господарський суд задовольнив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти в межах стягненої суми, що належить відповідачу, посилаючись на обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття запобіжних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованість і адекватність вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявність зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»не погодившись з прийнятим судовим рішенням в частині прийняття заходів до забезпечення позову звернулось до суду з апеляційною скаргою з посиланням на раніше наведені в постанові обставини.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Посилання позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову на копію сторінки інтернет-сайту hi.dn.ua з оголошенням про продаж складських та виробничих приміщень за адресою м. Слов'янськ, вул. Современна, 33, розміщене на сайті 21.03.2012р., яке прийнято судом є безпідставним та необґрунтованим, виходячи з того, що вказане оголошення не є належним та допустимим доказом в розумінні статтей 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розміщено на сайті об'яв із вільним доступом будь-якої особи, тобто не має індивідуальних ознак належності до офіціального інтернет-сайту відповідача.

Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Зазначене знайшло відображення в постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 26.12.2011р. №16.

Крім того, розглядаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66-68 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом безпідставно застосовані норми процесуального права, які регулюють такий інститут господарського судочинства як запобіжні заходи, що з правової точки зору є різними процесуальними заходами. Виходячи з наведеного посилання суду на приписи ст.ст. 43-1-43-4 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними.

При таких обставинах, здійснюючи заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти в межах стягненої суми, що належить відповідачеві, господарський суд не врахував природу господарських правовідносин, а також предмет та підстави позову, тобто наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ґрунтував висновок на неналежному доказі, а також застосував норми процесуального права, які регулюють запобіжні заходи, тоді як позивачем було надано заяву про забезпечення позову.

Водночас недоведеним є посилання заявника апеляційної скарги на те, що все майно ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія»знаходиться в оренді, що підтверджується договором оренди №343/99 від 01.05.1999р., оскільки із змісту вказаного договору, акту-приймання передачі від 01.05.1999р. та договору №9 від 02.04.2008р. про внесення змін до договору оренди від 01.05.1999р. №343/99 не вбачається, що його предметом є приміщення, визначене позивачем і ідентифікувати предмет договору оренди не має можливості, виходячи з того, що, навіть, адреса, за якою находиться майно цілісного майнового комплексу «Слов'янський солевидобувний завод»в договорі сторонами визначена не була.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову необґрунтовано задоволена місцевим господарським судом, у зв'язку з чим рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. по справі №5006/4/31/2012 підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»м.Слов'янськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. по справі №5006/4/31/2012 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. по справі №5006/4/31/2012 - скасувати частково.

Викласти абзац 2 резолютивної частині рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. по справі №5006/4/31/2012 в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»(вул. Сучасна, буд. 33, м.Слов'янськ, Донецька область, 84101; ЗКПО 30098637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ектолайн»(вул. Дем'яна Бєдного, буд. 111, м. Слов'янськ, Донецька область, 84107; ЗКПО 36569202) основний борг в сумі 62 720 грн. 29 коп., інфляційні втрати в сумі 188 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 313 грн. 16 коп., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 552 грн. 26 коп.».

Абзац 4 резолютивної частині рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. по справі №5006/4/31/2012 виключити.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. по справі №5006/4/31/2012 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ектолайн»(вул. Дем'яна Бєдного, буд. 111, м.Слов'янськ, Донецька область, 84107; ЗКПО 36569202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія»(вул. Сучасна, буд. 33, м.Слов'янськ, Донецька область, 84101; ЗКПО 30098637) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 804 грн. 75коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: І.В. Приходько

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО