Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.
Суддя-доповідач - Яковенко М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2012 року справа №2а/1270/1375/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Яковенко М.М.
судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1375/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000552320 від 05.01.2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1375/2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» (надалі-позивач, ТОВ «Будматеріали») задоволений (а.с.199, 200-207).
Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (надалі-відповідач, податковий орган, ДПІ) №0000552320 від 05.01.2012 року. Вирішене питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с.210-212). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, відсутністю господарських відносин між позивачем та його контрагентом ПП «ІНТЕНЦІЯ, на підставі яких сформований податковий кредит - внаслідок їх нікчемності, відсутністю правових підстав, з огляду на первині документи, для формування податкового кредиту з ПДВ.
Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України, з огляду на те, що жодна із сторін не заявила про розгляд справи за її участю, та з огляду на те, що сторони в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені про ас та місце розгляду справи, що дає суду право, провести судовий розгляд справи у їх відсутність та ухвалити рішення на підставі наявних у справі матеріалах. До суду апеляційної інстанції, через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти апеляційної скарги від сторони позивача. Колегія суддів звертає увагу, що жодних нових доказів на підтвердження своїх заперечень, стороною відповідача надано до суду апеляційної інстанції не було.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Позивач -ТОВ «Будматеріали» зареєстрований як суб'єкт господарювання - юридична особа 21.10.1998 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за № 13821050001006312, код ЄДРПОУ 30092148, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, є платником податків та зборів, перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.11.1998 року за № 17289393, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, індивідуальний податковий номер - 300921412369 (а.с.9-16).
Ленінською МДПІ у м. Луганську відповідно до наказу №2141 від 06.12.2011 року, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Будматеріали з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтенція», код за ЄДРПОУ 37156804 за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.12.2011 року №989/23/30092148 (а.с. 18-34, 45-61).
Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено: 1. п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України; 2. п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.03р. №436-1У; п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" «змінами та доповненнями), п.1.2, 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.4.1. Розділу ІІ Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41, ч. 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинам, здійснених ТОВ «Будматеріали» з ПП «Інтенція».
В наслідок чого, податковим органом зроблений висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 117453 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2011 року - 41547 грн., за травень - 26578 грн., за червень - 24721 грн., за липень 2011 року - 24607 грн., щодо грудень 2010 року, січень-березень 2011 року - 0 грн., серпень - вересень 2011 року - 0 грн.
Так, під час перевірки встановлено, що за перевіряємий період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року позивач мав взаємовідносини з ПП «Інтенція». За цей період по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Інтенція», позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 117 453 грн.
При чому, як вбачається з акту перевірки (а.с.8 акту) при співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ПП «Інтенція» було задекларовано суму ПДВ лише за червень 2011 року у розмірі 24720, 85 грн.
Інші податкові періоди, квітень, травень, липень 2011 року не були включені до податкових зобов'язань. До складу податкового кредиту з ПДВ позивача віднесено грошові кошти, сплачені на користь ПП «Інтенція» в межах нікчемних правочинів.
05 січня 2012 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську на підставі Акту від 20.12.2011 року № 989/23/300092148 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Будматеріали» (Код за ЄДРПОУ 30092148) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з ПП «Інтенція» (код за ЄДРПОУ 37156804)», прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552320 (а.с.17).
Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 123 605,75 грн. (за основним платежем - 117453, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (платежами) - 6152, 75 грн.).
Колегія суддів зазначає, що сума штрафної (фінансової) санкції визначена, з урахуванням положень п.123.1 у розмірі 25 % від загальної суми встановлених порушень - 24607 грн. за липень 2011 року, та п.7 Підрозділу 10.Інші перехідні положення Податкового кодексу України у розмірі 1 грн. від загальної суми 92846 грн. за квітень - червень 2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2011 року між ТОВ «Будматеріали» та його контрагентом ПП «Інтенція» укладено договір №29/04/11 від 29 квітня 2011 року, за умовами якого ПП «Інтенція» зобов'язане передати ТОВ «Будматеріали» папір, пергамин, крафт для партонировання, роботи з парафінації паперу, перемотки паперу з рулонів вагою 200-400 кг в рулони вагою 50-100 кг, порізку на полоси шириною 30-150 мм, намотку в бобини вагою 3-20 кг та інші (а.с.63). Крім того, був укладений між сторонами Договір Поставки від 04.04.2011 року (а.с.170) .
Вказані договори підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.
ПП «Інтенція» згідно запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на час господарських відносин було зареєстровано в якості платника ПДВ. Зазначені обставини не є спірними між сторонами.
Укладені угоди були виконані, позивачем було отримано твар (послуги) від вказаного контрагента, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві податкові накладні:
4 квітня 2011 року видано податкову накладну №254 на загальну суму 2561, 82 грн. (у тому числі ПДВ - 426,97 грн.), 29 квітня 2011 року видано податкову накладну №327 на загальну суму 242446,79 грн. (у тому числі ПДВ 40407,80 грн.), 29 квітня 2011 року видано податкову накладну №328 на загальну суму 4271,40 грн. (у тому числі ПДВ 711,90 грн.), 31 травня 2011 року видано податкову накладну №296 на загальну суму 133178,30 грн. (у тому числі ПДВ - 22196,38 грн.), 31 травня 2011 року видано податкову накладну №297 на загальну суму 26287,80 грн. (у тому числі ПДВ 4381,30 грн.), 30 червня 2011 року видано податкову накладну №418 на загальну суму 11900 грн.. (у тому числі ПДВ - 1983,33 грн.), 30 червня 2011 року видано податкову накладну №479 на загальну суму 136425,16 грн. (у тому числі ПДВ - 22737,52 грн.), 29 липня 2011 року видано податкову накладну № 546 на загальну суму 147640,10 грн. (у тому числі ПДВ - 24606,68 грн.). Всього на загальну суму 704711,37 гр., в тому числі ПДВ - 117451,88 грн. (а.с.125-127,
Вказані податкові накладні оформлені належним чином. За даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в базі АІС «Податки» за квітень-липень 2011 року ТОВ «Будматеріали» включено отримані податкові накладні від ПП «Інтенція» на суму ПДВ 117451, 88 грн.
Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.
Так, на підтвердження виконання робіт сторони складали акти виконаних робіт: акт виконаних робіт № 327/1 від 29.04.2011 року на 3,129 тон; акт виконаних робіт № 327/2 від 29.04.2011 року на 20,589 тон; акт виконаних робіт № 327/3 від 29.04.2011 року на 6,272 тон; акт виконаних робіт № 327/4 від 29.04.2011 року на 1,028 тон; акт виконаних робіт № 327/5 від 29.04.2011 року на 12,996 тон; акт виконаних робіт № 327/6 від 29.04.2011 року на 9,973 тон; акт виконаних робіт № 327/7 від 29.04.2011 року на 14,846 тон; акт виконаних робіт № 327/8 від 29.04.2011 року на 5,3 тон; акт виконаних робіт № 327/9 від 29.04.2011 року на 3,462 тон; акт виконаних робіт № 327/10 від 29.04.2011 року на 9,15 тон; акт виконаних робіт № 328 від 29.04.2011 року на 0,791 тон; акт виконаних робіт № 297 від 31.05.2011 року на 2,507 тон; акт виконаних робіт № 297/1 від 31.05.2011 року на 1,5 тон; акт виконаних робіт № 296 від 31.05.2011 року на 1,5 тон; акт виконаних робіт № 296/1 від 31.05.2011 року на 24,782 тон; акт виконаних робіт № 296/2 від 31.05.2011 року на 3,227 тон; акт виконаних робіт № 418 від 30.06.2011 року на 1,4 тон; акт виконаних робіт № 479/1 від 30.06.2011 року на 4,734 тон; акт виконаних робіт № 479/2 від 30.06.2011 року на 14,888 тон; акт виконаних робіт № 479/3 від 30.06.2011 року на 6,197 тон; акт виконаних робіт № 479/4 від 30.06.2011 року на 8,048 тон; акт виконаних робіт № 479/5 від 30.06.2011 року на 13,309 тон; акт виконаних робіт № 479/6 від 30.06.2011 року на 0,84 тон; акт виконаних робіт № 479/7 від 30.06.2011 року на 8,8138 тон; акт виконаних робіт № 546 від 29.07.2011 року на 15 тон; акт виконаних робіт № 546/1 від 29.07.2011 року на 15,173 тон. (а.с.64-89)
Підтвердження виконання робіт підтверджується наявними рахунками - фактури: №сф-297 від 31.05.2011 року, №сф-327 від 29.04.2011 року, №сф-296 від 31.05.2011 року, №сф-328 від 29.04.2011 року, №сф-418 від 30.06.2011 року, №сф-546 від 29.07.2011 року, №сф-479 від 30.06.2011 року, №сф-254 від 04.04.2011 року, видатковою накладною №254 від 04.04.2011 року.
Оплата за виконанні роботи (послуги), придбаний товар, яка проведена у безготівковій формі платіжними дорученнями, підтверджується виписками з банківських рахунків позивача (а.с. 172-194).
Позивач, на підставі зазначених документів та у відповідних податкових звітних періодах, сформував податковий кредит в сумі 117453 грн., що знайшло своє відображення в податкових деклараціях.
Вище зазначені документи, були предметом дослідження податковим органом під час здійснення перевірки, що знайшло своє відображення в акті.
Колегія суддів зазначає, що вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору з ПП «Інтенція», на підставі якої відповідну суму коштів включено до складу податкового кредиту позивача, оформлена належним чином.
Єдиною підставою для донарахування податкових зобов'язань з ПДВ є висновок податкового органу про нікчемність правочину між ПП «Інтенція» та позивачем.
Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відповідача щодо прийняття оскаржуваного податного повідомлення - рішення від 05.01.2012 року.
Колегія суддів зазначає, що п.198.1 ст.198 ПК України визначено, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, а саме з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
П.198.2 ст.198 ПК України визначений час, з якого виникає права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту. Такою датою вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При чому п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Колегія суддів зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
П.198.6 ст.198 ПК України встановлені обмеження щодо формування податкового кредиту. В даному випадку не можуть відноситися до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Приймаючи податкове повідомлення - рішення, податковий орган виходив з відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом «ПП «Інтенція», наявність підстав вважати їх нікчемними, внаслідок чого у позивача не було правових підстав для формування для себе по цим господарським операціям податкового кредиту за наявними податковими накладними. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не може бути включений до складу податкового кредиту суми, які сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, послуг, які не підтверджені податковими накладними. При чому, зазначені положення кореспондуються з вимогами п.198.1, 198.2, ст.198 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що здійснюючи господарську діяльність платник податку, як суб'єкт господарювання реалізує властиву йому господарську компетенцію за приписами статті 2, 4 Господарського кодексу України. Істотні та додаткові умови угоди в межах якої реалізується господарська компетенція повинні відповідати вимогам цивільного та господарського законодавства. За будь-яких умов господарські операції мають бути реальними.
Для цілей оподаткування, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частиною 2 статті 3 Закону №996 зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Наявність в матеріалах справи, податкових накладних, які внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання передачі робіт (послуг), розрахунки - фактури, проведення оплати за придбаний товар та наданні послуги, позивача, оприбуткування придбаного товару та використання у своїй господарській діяльності у своєї сукупності доводять не тільки правомірність формування податкового кредиту, але ж і реальність господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентом.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Інтенція» в частині придбання товарно-матеріальних цінностей та надання відповідних послуг.
Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог статті 203 Цивільного кодексу України. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.
Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на те, що відсутність в контрагента позивача товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не пов'язано із формуванням податкового кредиту. З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем, за договором у ПП «Інтенція», та оплату позивачем за товар, послуги, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, 02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом «ТОВ «ТД «СТ-Технологія», через наявність нікчемності правочинів між останнім суб'єктом господарювання та його контрагентами в послідуючому ланцюгу господарських відносин. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площену, тобто до взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.
Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що право платника податку-позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість не пов'язане із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентом позивача. Податковим кодексом України, не ставиться в залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача, такі негативні наслідки породжуються безпосередньо для контрагентів позивача. До того ж при співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ПП «Інтенція» було задекларовано суму ПДВ за червень 2011 року у розмірі 24720, 85 грн. Не декларування за інші періоди, створює відповідні наслідки лише для цього контрагента.
Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкового повідомлення - рішення доводить протиправність визначення податкового зобов'язання, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання по суті.
Доводи позивача-апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, та прийняв постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1375/2012 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.М. Яковенко
Судді Р.Ф.Ханова
А.В. Гайдар
Суд | Донецький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.04.2012 |
Оприлюднено | 22.05.2012 |
Номер документу | 24073027 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Яковенко М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні