Ухвала

від 05.04.2012 по справі 2а/1270/582/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року справа №2а/1270/582/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Казначеєва Е. Г.

суддів Яманко В. Г., Васильєвої І. А.

за участі секретаря судового засідання Белікова Д.Л.

представників від:

позивача ОСОБА_2 за дов. б/н від 12.01.2012 р.

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції

у місті Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 15 лютого 2012 року

по адміністративній справі № 2а/1270/582/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Промтехексперт Плюс»

До Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції

у місті Луганську

про визнання незаконним та скасування податкового

повідомлення-рішення від 03.01.2012 року № 0000542320,-

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2012 року позивач, звернувся до Луганського окружного адміністративногосуду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську(а.с.3-7 т. 1) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 року № 0000542320, яким позивачу було донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 761260,25 грн., у тому числі за основним платежем - 708568 грн. та штрафними санкціями - 52692,25 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 03.01.2012 року № 0000542320. Вказане рішення прийняті на підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 15.12.2011 року № 975/2334450161/234/31402492, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Діомат ЛТД» за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 року. Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми витрат за договорами укладеними з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Діомат ЛТД», що за своєю правовою природою є нікчемними, в результаті чого відбулося заниження податку на додану вартість на суму - 708568 грн. Нікчемність правочинів на думку податкового органу випливає з того, що вказані угоди не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України вони є нікчемними. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Усі витрати по виконанню зазначених угод підтверджуються первинними документами. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 року № 0000542320.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року адміністративний позов ТОВ «Промтехексперт плюс» задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 03.01.2012 року № 0000542320, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтехексперт Плюс» донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 761260,25 грн., у тому числі за основним платежем - 708568 грн. та штрафними санкціями - 52692,25 грн.

При прийняті оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в ході судового розгляду було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за вищевказані періоди 2010-2011 років, що повністю потверджує факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Діомат ЛТД».

В апеляційній скарзі (а.с. 150-154 т. 6) скаржник просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Промтехексперт Плюс» відмовити в повному обсязі та посилається при цьому на те, що судом першої інстанції не у повній мірі були враховані обставини справи та не усі подані докази взяті до уваги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги. Просив суд залишити постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення справи, або розгляд за його відсутністю від представника відповідача на адресу суду не надходило. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехексперт плюс», ід. код 34450161, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.07.2006 року за № 13821070015009026 (а.с. 30-31 т. 1), включено до ЄДРПОУ за № 291701 (а.с. 32-33 т. 1), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100327402 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 35 т. 1).

15.12.2011 року Ленінською МДПІ у м. Луганську згідно з п.п. 78.1.11, п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПА в Луганській області від 30.11.2011 року та відповідно до наказу № 2110 від 01.12.2011 р. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Промтехексперт Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Діомат ЛТД» за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р про що складено акт № 975/23-34450161 (а.с. 79-109 т. 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 року ТОВ «Промтехексперт Плюс» занизило податок на додану вартість у сумі - 708 568 грн., у т.ч. за лютий 2011 р. в сумі - 9573 грн., березень 2011 р. в сумі - 139374 грн., квітень 2011 р. в сумі - 10977 грн., травень 2011 р. в сумі - 112 152 грн., червень 2011 р. в сумі - 225727 грн., липень 2011 року в сумі - 180615 грн., серпень 2011 р. в сумі - 30150 грн.

За наслідками перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000542320 від 03.01.2012 року, яким позивачу було донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 761260,25 грн., у тому числі за основним платежем - 708568 грн. та штрафними санкціями - 52692,25 грн.(а.с. 110 т. 1).

Такі висновки були зроблені податковим органом виходячи з наявності ознак нікчемності договорів, що були укладені позивачем з контрагентами ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Діомат ЛТД» та за якими, позивач включив витрати до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Нікчемність правочинів на думку податкового органу випливає з того, що вказані угоди не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемними.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Діомат ЛТД».

04 січня 2011 року між ТОВ «Діомат ЛТД» (Продавець) з одного боку та ТОВ «Промтехексперт плюс» (Покупець) з іншого, було укладено договір купівлі-продажу № 04013 (а.с. 124 т. 1).

12 січня 2011 року між ТОВ «Промтехексперт плюс» (Генпідрядник) з одного боку та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Субпідрядник) з іншого боку, укладено договір на виконання субпідрядних робіт № 12012 (а.с. 50-52 т. 2).

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Діомат ЛТД» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в період здійснення господарських операцій були платниками ПДВ.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на виконання умов договору від 04.01.2011 року № 04013 ТОВ «Діомат ЛТД» видало позивачу видаткові (а.с. 142-154 т. 1) та відповідно податкові накладні (а.с. 35 - 49 т.52).

Факт транспортування від ТОВ «Діомат ЛТД» на адресу позивача товару придбаного за договором № 04013 від 04.01.2011 року підтверджується договором від 04 січня 2011 року № 0104 на транспортно-експедиторське обслуговування, що був укладений між ТОВ «Діомат ЛТД» (Експедитор) та позивачем (Замовник) (а.с. 155 -156 т. 1), а також, платіжними дорученнями про оплату товару (а.с. 31 - 51 т. 6), актом здачі-приймання робіт (послуг) від 31 березня 2011 року (а.с. 157 т. 1), ТТН про перевезення придбаного товару (а.с. 159 - 196 т. 1, а.с. 1-34 т. 2).

Факт подальшого оприбуткування товару, що був придбаний у ТОВ «Діомат ЛТД» за договором № 04013 від 04 січня 2011 року підтверджуються договорами укладеними позивачем з ТОВ «Всеслав НТ» від 08.12.2010 року № 0812 (а.с. 157-160 т. 3) та ТОВ «Нові технології» від 27.05.2010 року № 27-15/01 (а. с. 167-168 т. 3). В матеріалах справи також наявні первинні документи бухгалтерського обліку на виконання договорів з ТОВ «Всеслав НТ» та ТОВ «Нові технології» (а.с.161-166 т.3, 169-226 т. 3, 1-253 т. 4, 1-218 т. 5, ), що також підтверджує подальше оприбуткування товарів.

Виконання договору від 12.01.2011 року № 12012 укладеного між ТОВ «Промтехексперт плюс» (Генпідрядник) з одного боку та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Субпідрядник) з іншого боку на виконання субпідрядних робіт підтверджується податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, довідками про вартість виконаних робіт (а.с. 53-235 т. 2, а.с. 1-156 т. 3), платіжними дорученнями про оплату наданих послуг (а.с. 1-30 т. 6).

Судом апеляційної інстанції на підставі досліджених матеріалів справи, встановлено, що фактично умови вказаних договорів укладені позивачем з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Діомат ЛТД» виконувалися сторонами у спірному періоді, та мали реальний характер.

Факт виконання договорів за вказаний період повністю підтверджуються матеріалами справи, а саме дослідженими: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товарів та послуг, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, довідками про вартість виконаних робіт, договорами, що підтверджують подальше оприбуткування товару та надання послуг та відповідними первинними документами на подальше оприбуткування.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вище перелічені первинні документи, як зазначено вище підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту зазначених сум.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ Діома ЛТД» товарів та послуг, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Окрім цього, суд враховує, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказів того, що відносно посадових осіб підприємства позивача було ухвалено вирок суду, стосовно неправомірних дій при виконанні вказаних господарських операцій з вказаними контрагентами матеріали справи не містять.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача, як підставу визнання нікчемними угод між позивачем та його контрагентами, порушення відносно контрагента позивача кримінальної справи та наявних матеріалів досудового слідства з огляду на те, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який би містив в собі встановлені судом об'єктивні данні про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи з аналізу вище перелічених правових норм та доказів, що містяться в матеріалах справи, слід зробити висновок про те, що посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту є необґрунтованими.

Отже, з огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги та залишення постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі № 2а/1270/582/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі № 2а/1270/582/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 09 квітня 2012 року

Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв

Судді В.Г. Яманко

І.А. Васильєва